7.2. Форма правління

Форма правління (схема 7.5.) характеризує порядок створення та ор­ганізації вищих органів державної влади, їх взаємовідносини між собою та з населенням.

Форма правління охоплює такі складові:

• структура і повноваження вищих органів державної влади;

• порядок створення вищих органів державної влади;

• порядок взаємодії органів між собою;

• ступінь участі населення у формуванні вищих органів державної влади.

Схема 7.5.

Світовій історії відомі дві форми правління: монархія та.республіка.

Монархія (гр. monarchia— єдиновладдя)— форма правління, за якої державна влада зосереджується в руках однієї особи — монарха (царя, коро­ля, імператора, шаха, султана), який наслідує її як представник правлячої ди­настії і здійснює її довічно.

Універсальними ознаками сучасних монархій є:

1. Існування єдиноосібного глави держави, який довічно користується владою;

2. Спадковий характер набуття верховної влади;

3. Монарх представляє державу за власним правом, яке не є похідним від

влади народу.

Виділяють два види монархії: абсолютна {необмежена) та обмежена. В абсолютних (необмежених) монархіях монарх виконує функції глави держави, функції законодавчої, виконавчої влади, контролює правосуддя та місцеве самоврядування. Монарх є юридично безвідповідальним.

113

Абсолютна монархія була характерна для держав Давнього Сходу (Єгипет, Вавилон. Ассирія), нині - для Оману. Бахрейну, Кувейту. Різновидом абсолютних монархії г держави з необмеженою церковною вла­дою — теократичні монархії. Сьоіодні такою с Ватикан.

На сучасному сталі монархії стали переважно відображенням національних градацій державного будівництва, влада монарха обмежена іа-коном або прямоти, У більшості пбмежених монархій реалізуються обидва СПОООбн обмеження влади монарха, такі монархії називають парла­ментськими.

Парламентська монархія (Велика Британія, Швеція, Голландія, Японія). Особливостями ціп форми правління с те. що статус монарха формально та юридично обмежений в усіх сферах здійснення державної влади. Законодавча влада належить парламенту, виконавча— уряду, який формується з иред-станникіп нартіН - переможців на виборах. Уряд несе відповідальність за свою діяльність перед парламентом. Участь монарха в управління державни­ми справами с значно обмеженою, він є іак званим "символом нації".

Дуалістична монархія (Саудівська Аравія) -- - характеризугм.ся юридич­ним двовладдям, мас місце формально-юрцчнчннн розподіл влади між мо­нархом та парламентом. Виконавча влада знаходиться безпосередньо в руках монарха, законодавча - у парламенту, який підпорядковуггься монарху

На основі демократизації політичних режимів створюються нові форми державності — монархії. ДО глава держави не наслідує трон, а переобирається через МІНЯЙ проміжок часу (Об'єднані Арабські Емірати, Малайзія)

Республіка (лаг res publika— публічна справа)— форма правління, за якої держанні! мая лелсіугться колегіальному органу (сенат, парламент, на­родні збори), шо обнраетьва на визначений термін.

Протягом історичного роииику форми правління республіки були двох ТНПІв; аристократично та бнщщрСШПІЧНЯ, Ъ аристократичної республіки більшість ИМОЛОМНЯ ЙМІТЬ формально не бере участі у формуванні органів влади, кка адійСНЮСТКІ відокремленою соціальною іруною- аристо­кратию Прнклилііми можуть буї и Спирта та Римська республіка І-И сі, до И.О. 0 СУЧВСНОМУ сціті КОМИ держав » ніг ю формою правління

Універсальними ознаками сушених демократичних республік с;

і Виборні?! ь органік державної влади на поший строк. їх колегіальний харакірі;

2. Виборнії; гь глави держави на псиний строк;

3, Владі здійвнюетма віл імені народу, який делегує владні повноваження

своїм нредстамішкам;

114

4. Юридична відповідальність державної влади, в тому числі глави держави.

Сьогодні республіка стала найбільш поширеною формою державності в світі. Вона буває трьох різновидів — парламентська, президентська та змішана.

У класичній парламентській республіці (Італія, Німеччина, Індія) уряд формується партією, що перемогла на виборах до парламенту (однопартійний уряд), або парламентськими партіями, що створили коаліцію (коаліційний уряд), і несе перед парламентом політичну відповідальність. В разі не­обхідності парламент може оголосити урядові вотум недовіри. Президент та­кої республіки обирається або парламентом, або парламентською колегією, що складається з членів парламенту. Формально президент має певні повно­важення, але він є лише номінальним главою держави, він не є головою уря­ду, керівництво яким здійснює прем'єр-міністр.

У класичній президентській республіці (США, Зімбабве, Сирія, Аргенти­на, Росія, Бразилія) президент одночасно є головою держави і головою вико­навчої влади. Тому він вільний в обранні міністрів. Парламент не в змозі відправити кабінет у відставку без згоди президента. Уряд є відповідальним перед президентом. Президент обирається народом країни, як і парламент. В таких республіках може не бути посади прем'єр-міністра, оскільки функції голови уряду виконує президент.

Таким чином, головним критерієм, за яким республіки відносять до їх основних різновидів, є форма політичної відповідальності уряду. Уряд несе відповідальність перед тим, хто його формує: у парламентських рес­публіках — перед парламентом; у президентських — перед президентом.

Останнім часом політика державного будівництва зводиться до того, що президентські та парламентських республіки у чистому вигляді майже не зустрічаються. Причиною тому є зручність змішаної, гібридної форми правління. Змішана республіка передбачає розподіл повноважень президента і парламенту таким чином, щоб усунути вади класичних форм рес­публіканського правління, подолати конфлікти у діяльності державних ор­ганів. Спільна участь президента та парламенту у формуванні уряду дає змогу уникнути урядових криз внаслідок внутріпарламентських суперечок, подола­ти авторитарні тенденції президентських республік.

Змішані республіки (Австрія, Португалія, Фінляндія, Польща, Україна) теж зручно визначати на основі форми політичної відповідальності уряду. Так, Конституція України (ст. 113) передбачає, що Кабінет Міністрів України (уряд) відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України (парламент).

115

Слід зазначити, що кожна змішана республіка має власні особливості і, за­лежно від розподілу повноважень між парламентом та президентом, їх поділяють на два типи: парламентсько-президентська та президентсько-парламентська.

У схемі 7.6. відображено роль, яку відіграють у житті держав з республі­канською формою залежно від їхньої специфіки парламент, президент, уряд.

Схема 7.6.