<<
>>

7.2.1. Генеза принципів права

Принципи права постійно притягують до себе увагу вчених-правознавців, проте через їх мінливість, філософську сутність, абстрактність абсолютна більшість аспектів розуміння принципів права вимагає дослідження і доопрацювання. Одним з таких аспектів і є питання про генезу принципів права.

Безумовно, будь-які принципи, у тому числі і принципи права, є продуктом людської діяльності, результатом якої вони виступають і інтереси якої вони задовольняють. Принципи є соціальними явищами, як за джерелом виникнення, так і за змістом: їх виникнення зумовлюється потребами суспільного розвитку і у них відображаються закономірності суспільного життя.

Без урахування таких істотних моментів неможливо пояснити і зрозуміти те особливе значення цих принципів для послідовного узгодження людської діяльності з вимогами об'єктивних соціальних закономірностей. Все це у повній мірі стосується і принципів права – специфічного прояву певної частини загальносоціальних принципів у правовій системі.

Отже, з самого початку свого виникнення принципи права існують, як модифіковані та пристосовані до правової сфери деякі загальносоціальні принципи, що перебувають у діалектичній єдності. Головними джерелами цих принципів є політика, економіка, мораль, ідеологія, соціальне життя.

Безумовно, розглядаючи проблему генези принципів права, необхідно підкреслити особливу роль і місце в їх створенні моралі. Загальновідомо, що історично право виникає значно пізніше від моралі, з появою нових процесів у сфері суспільного життя, які зумовлюють необхідність нових типів соціального врегулювання. Відзначаючи тісний взаємозв'язок права і моралі, що зумовлюється близькістю сфер їх дії, слід враховувати, що вони регулюють суспільні відносини з різних позицій, і це виражається в різному характері оцінок, притаманних кожному з даних видів норм і принципів. Правові оцінки засновуються на таких принципах, як законність, справедливість, рівність; моральні – добро, зло, порядність, совість. У правових норм і принципів є специфічна форма буття, вони набувають офіційного виразу в системі нормативно-правових актів. Моральні норми і принципи зафіксовані в моральних поняттях і свідомості, а тому вони більш незалежні, багатоваріантні, не мають фіксованої форми.

Право і мораль взаємодіють, але не поглинають одне одного. Так, одна з найважливіших моральних категорій справедливість – одночасно є і юридичною категорією, виступає одним з найважливіших принципів правоутворення, правореалізації, правоохорони. Саме з принципу справедливості випливають не тільки рівні права громадян, але і рівні їх обов'язки, рівна відповідальність перед законом осіб, що порушили закон. Принцип справедливості означає й те, що усі конфлікти, які виникають у суспільстві, кого б вони не торкались, повинні вирішуватися з одних і тих самих позицій – законності. У зв'язку з викладеним вище викликає заперечення існуюче твердження про те, ніби різниця між правом і мораллю полягає в тому, що моральні норми у співвідношенні з правовими безпосередньо пов'язані з духовним життям людей, що юридичні норми живуть не у свідомості людей, а в нормативно-правових актах, а мораль – це нібито така система загальних правил (принципів), яка виконує функції духовного впливу[277].

Важливим джерелом формування принципів права є політична сфера. Щоб переконатися в цьому, можна звернутися як до політичної практики, так і до політичної теорії.

Остання стає наочною, коли вдатися до аналізу історії політичних і правових учень. Так, Платон у «Державі», конструюючи модель ідеальної справедливої держави, обґрунтовує принцип рівності чоловіка і жінки [278], у «Законах» – викладає принцип законності керівництва суспільством [279]. Арістотель, займаючись проблемою управління суспільством, в її основу кладе принцип справедливості, а про право (і природне і волевстановлене) говорить тільки, як про політичне право, тобто таке, яке можливе і має місце лише в державі (принцип владного забезпечення) [280].

Теоретичні уявлення про принципи природних прав людини, взаємовідносини людини і громадянина з державою, розподілу влад, суспільного договору і народного суверенітету, правової держави і громадянського суспільства, народовладдя, соціальної держави і власності лягли в основу усіх наступних політичних і правових учень.

Економічні фактори формування права проглядаються насамперед через принцип приватної власності, який поступово стає найважливішою ідеєю права. Власність оголошується природним правом людини, джерелом його волі і рівності з іншими людьми. При цьому органічний зв'язок між юридичною формою і власністю проглядається протягом усієї історії їх існування. Так, Платон у «Державі» висуває план ліквідації приватної власності серед правителів і військових, тобто перших двох прошарків. «Перед усім, ніхто не повинен мати якусь приватну власність... Потім, ні в кого не повинно бути житла чи комори, куди б не мав доступу усякий бажаючий» [281]. Їм забороняється не тільки мати у своєму розпорядженні золото і срібло, а навіть торкатися його. За ліквідацію власності виступав Т. Мор та інші утопічні соціалісти, а Й.Фіхте, Г.В.Ф. Гегель вважали її основою суспільства.

Мабуть саме завдяки таким протиріччям у розумінні принципів господарювання (насамперед виробництва, розподілу і обміну власністю) у сучасному світі і склалися дві протилежні, але, як свідчить міжнародна практика, не антагоністичні моделі економіки – одержавлена і ринкова.

Ідеологія також є витоком принципів права, оскільки будь-які розумні дії людини переслідують певну мету, а ідеологія – це вербальна модель, що передбачає мету і, виходячи з цього, оцінку діянь людини, держави, інших соціальних суб'єктів з точки зору загальносуспільних інтересів. Джерела ідеології лежать в потребі забезпечити виживання і розвиток людини. Вони виникли ще на ранніх етапах її розвитку (можливо навіть стадних). Саме звідси беруть початок такі принципи: не вбий свого; піклуйся про дітей; поважай старших; об'єднуйся для захисту від ворогів і добування харчів під керівництвом вожака та ін. Пізніше, з розвитком розумових здібностей людини, виникненням мови, виникають різні види ідеології, мораль, про значення якої у виникненні принципів права вже підкреслювалось, релігія тощо. Саме релігія і проголосила принципи, які пізніше стали водночас і правовими: не вбий, не кради, не бреши, не заздри, не перелюбствуй, шануй батьків своїх, працюй та ін.

Тобто, принципи права історичні, це означає, що нема вічних і незмінних принципів і кожний тип права має свої принципи. Так, принцип рівності у праві рабовласницького типу існував у дуже спотвореному вигляді – як рівність власників-товаровиробників і повна (фактична і юридична) нерівність між вільним населенням і рабами. Феодальне право юридично закріпляло фактичну нерівність між станами, мало до появи абсолютизму партикулярний характер, було правом пільг, було пронизане принципами теологічного світогляду. Головні принципи буржуазного права були найбільш чітко сформульовані в англійському «Біллі про права» (1689 р.), Декларації незалежності Сполучених Штатів Америки (1776 р.) і їх «Біллі про права” (Перших 10 поправок до Конституції США; 1789-1791 рр.), французькій «Декларації прав людини і громадянина» (1789 р.) тощо. В них проголошувались природними, священними і недоторканними права громадян, приватна власність, свобода і рівність, суверенітет народу і його право чинити опір пригнобленню. Мета кожного державного союзу, говориться в «Декларації прав людини і громадянина», полягає в забезпеченні природних і невід'ємних прав людини. Такими є свобода, власність, безпека і опір пригнобленню. Її закони можуть забороняти лише те, що може спричиняти шкоду суспільству, те, що не заборонено законом, дозволено.

Отже, можна сформулювати висновок, що принципи можуть висуватися людьми стихійно, у результаті емпіричного досвіду або ж формулюватися свідомо і на рівні теоретичних концепцій, набуваючи тим самим характеру наукових принципів. Останні більш концептуально виражають наукову думку, яка відбиває закономірності суспільного розвитку.

<< | >>
Источник: Бостан С.К. та ін.. Теорія держави і права (Актуальні проблеми). Навчальний посібник. Київ-2013. 2013

Еще по теме 7.2.1. Генеза принципів права:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -