<<
>>

6.1.1. Поняття та принципи громадянського суспільства

Поняття громадянське суспільство все частіше вживається не тільки у юридичних та політологічних дослідженнях, але й у повсякденному житті. На відміну від інших правничих термінів, що мають чітко окреслені рамки вживання, цей термін має різноманітну сферу вжитку – від суб’єкта правовідносин до суспільного ідеалу.

Зростання значення громадянського суспільства для розбудови правової держави в Україні зумовлює увагу науковців на проблемах, пов’язаних з теоретичним осмисленням цього явища.

Як свідчить аналіз літератури, теорія громадянського суспільства активно формується в Україні. Позитивно, що ейфорія від сприйняття ідеї швидкої розбудови громадянського суспільства залишилася в минулому, а це створює можливості для серйозних наукових узагальнень. Проте засмучує той факт, що теорія та ідеї громадянського суспільства залишаються невідомими широкому загалові [235], вони є тільки виголошеними, але потенційно не задіяними в нашому суспільному розвитку. Тому визначення поняття громадянського суспільства та виокремлення його принципів є важливим завданням сучасної науки. Концептуальне опрацювання зазначеної проблеми дало б змогу вплинути на формування загального понятійного апарату, який адекватно відображав би зміст відповідного поняття, ліквідував би плутанину в його трактуванні.

Існуючі у сучасній юридичній науці погляди на громадянське суспільство досить різноманітні. Віддаючи належне здійсненій плідній праці науковців з цієї проблеми, слід вказати, що автори подають їх у різному наборі – як у кількісному, так і в якісному. Передусім це зумовлено певною неоднозначністю вихідних теоретико-методологічних засад, концептуальних підходів, на яких ці дефініції ґрунтуються. На нашу думку, для того щоб якимось чином впорядкувати цю сукупність відомостей, доцільним було б їх класифікувати, взявши за основний критерій системи відносин, які існують у будь-якому суспільстві, складові його структуру, а вихідною теоретико-методологічною засадою вважати основні права людини і громадянина [236].

Загальновизнаним є те, що в кожного суспільства наявна така система відносин: економічні – форми власності, виробництво, розподіл, обмін матеріальних благ тощо; соціальні – відносини між різними групами населення; політичні – ставлення груп населення до політичної влади, участь громадян та їх об’єднань у політиці; ідеологічні (духовні) – культура, свідомість, характер світогляду; правові – комплексні відносини, що впорядковані за допомогою права та спрямовані забезпечити права і свободи людини та громадянина.

Загальновизнаною класифікацією прав людини є їх розподіл саме за сферою суспільних відносин: фізичні (інакше кажучи, вітальні, тобто життєві) – можливості людини, необхідні для її фізичного існування, для задоволення її біологічних, матеріальних потреб (зокрема, права на життя, фізичну недоторканність, вибір місця проживання, безпечне природне середовище; житло, належний рівень матеріального забезпечення, власність на предмети споживання, медичне обслуговування та на інші види соціального забезпечення); особистісні – можливості збереження, розвитку й захисту морально-психологічної індивідуальності людини, її світогляду та духовності (зокрема, права на ім’я, честь і гідність, свободу сумління, переконань та їх прояву й поширення); культурні (гуманітарні) – можливості збереження й розвитку національної самобутності, доступу до духовних здобутків людства, їх засвоєння, використання й участі в подальшому розвитку (зокрема, права на освіту та виховання, користування надбаннями культури і мистецтва, наукову, технічну та художню творчість, авторство); економічні – можливості людини реалізувати свої здібності і здобувати засоби до існування, беручи участь у виробництві матеріальних та інших благ (зокрема, права на власність щодо засобів виробництва, здобуття професії, вибір та здійснення трудової або іншої діяльності, сприятливі умови і справедливу оплату праці, відпочинок та дозвілля); політичні – можливості людини брати участь у державному і громадському житті, впливати на діяльність різноманітних державних органів, а також громадських об’єднань політичного спрямування (зокрема, права на громадянство та правосуб’єктність, участь у формуванні представницьких органів державної влади та місцевого самоврядування, участь у державному управлінні суспільством, створення й участь у діяльності громадських об’єднань, державний захист від порушень прав і свобод людини) [237].

Відповідно пропонуються такі групи принципів громадянського суспільства: економічні, соціальні, політичні, ідеологічні, правові.

Економічні принципи:

1) економічною основою громадянського суспільства є плюралізм, рівноправність і недоторканність усіх форм власності, серед яких приватна власність у її різних формах посідає домінуюче місце як основа ініціативної, творчої підприємницької та іншої господарської діяльності, їх рівний захист з боку держави;

2) економічна свобода громадян та їх об’єднань, інших суб’єктів економічної діяльності;

3) свобода й добровільність праці, вільний вибір трудової діяльності на основі ринку праці, ліквідація “зрівнялівки”, створення умов для зайнятості працездатного населення;

4) більшість людей – власники, реальне і практичне визнання того факту, що тільки власник може бути дійсно вільною й незалежною щодо держави особою;

5) ринкова економіка, соціально орієнтована державою.

Соціальні принципи:

1) громадянське суспільство – це людське суспільство;

2) громадянське суспільство – це добровільна асоціація (союз) активних, вільних, рівноправних індивідів та добровільно сформованих об’єднань, які перебувають у відносинах конкуренції та солідарності;

3) існування в абсолютній більшості так званого середнього прошарку, здатного бути повноцінним виробником та споживачем і становити соціальну базу громадянського суспільства. Відсутність поляризації населення на надто багатих і надто бідних;

4) існування й функціонування розвинутої соціальної структури – соціальних інститутів, вільних від державного контролю, яка гарантує задоволення різноманітних інтересів різних груп і верств населення, через які відбувається інтеграція особи й держави.

Політичні принципи:

1) суверенне, відкрите плюралістичне саморегульоване суспільство політично активних громадян;

2) політична свобода, розвиток демократії у всіх сферах суспільного життя. Рівноправність і захищеність діяльності будь-яких громадських об’єднань та політичних партій. Має діяти лише один принцип: політична влада досягається тільки через вільні демократичні вибори;

3) активна участь у суспільному житті недержавних самоврядних людських цінностей (сім’я, кооперація, корпорації, громадські організації, професійні, творчі, спортивні, етичні, конфесійні й інші об’єднання); наявність суспільних рухів та організацій різноманітних видів, що намагаються покращити своє існування й досягти своїх корпоративних цілей;

4) забезпечення в політичній сфері усім своїм громадянам вільної участі в державних і громадянських справах без будь-яких обмежень;

5) громадянське суспільство – це соціально організована структура, що складається за межами політичних структур, але охоплює і їх, бо вони також є частиною цього суспільства й утворені громадянами;

6) громадянське суспільство має певний пріоритет перед державою, однак зацікавлене в добробуті держави і сприяє її розвитку;

7) громадянське суспільство здійснює вплив на утворення й функціонування державних органів, виходячи з власних інтересів;

8) громадянське суспільство має право вимагати від держави захисту життя, здоров’я, безпеки громадян, не допускаючи її втручання у їх приватні інтереси.

Ідеологічні принципи:

1) плюралізм духовного життя суспільства, в основі якого – визнання й реальне забезпечення гуманістичних і демократичних загальнолюдських цінностей;

2) ідеологічна свобода людини;

3) високий рівень правосвідомості та правової культури суб’єктів.

Правові принципи:

1) народний суверенітет;

2) природний суверенітет і свобода людини;

3) людина з її потребами та інтересами, правами та свободами є центральним суб’єктом суспільства, його найвищою цінністю. Пріоритет людини над усім;

4) визнання й матеріалізація ідеї верховенства права, яке формується суспільством, а формулюється державою, його поділ на публічне та приватне;

5) послідовний захист прав та свобод людини і громадянина, де громадянське суспільство може діяти як сила, незалежна від держави, що розвивається самостійно – без безпосереднього втручання останньої;

6) громадянське суспільство розвивається та взаємодіє з державою в межах права, котре виступає як рівний і справедливий масштаб свободи та справедливості, а не як спосіб нав’язування державної волі;

7) підпорядкованість громадянському суспільству демократичної правової соціальної держави, сутність соціальної спрямованості якої виявляється в тому, що держава, використовуючи всю гаму відповідних демократичних владно-управлінських засобів, забезпечує своїм громадянам економічну, політичну духовну та іншу безпеку, особисту свободу і суспільну злагоду на підставі реального забезпечення рівних можливостей.

Синтезуючи наведені принципи, можна визначити, що громадянське суспільство – це вільна асоціація (союз) рівноправних, свідомих громадян-власників та їх об’єднань, які в межах правової системи, поза втручанням держави, самоорганізовано реалізують свої приватні і суспільні інтереси.

<< | >>
Источник: Бостан С.К. та ін.. Теорія держави і права (Актуальні проблеми). Навчальний посібник. Київ-2013. 2013

Еще по теме 6.1.1. Поняття та принципи громадянського суспільства:

  1. 4. Конституційне закріплення основ громадянського суспільства в Україні
  2. 6.1. Сучасна держава – держава громадянського суспільства
  3. 6.1.1. Поняття та принципи громадянського суспільства
  4. 6.1.2. Структура громадянського суспільства
  5. 6.2. Сучасна держава – головний елемент політичної системи громадянського суспільства
  6. 6.2.1. Поняття політичної системи суспільства
  7. 6.2.2. Структура політичної системи громадянського суспільства
  8. 3.4. Поняття громадянського суспільства
  9. 1. Поняття політичної системи суспільства.
  10. 4. Громадянське суспільство та його значення у формуванні та функціонуванні правової держави.
  11. ДЕРЖАВА І ПРАВО КРАЇН ЕПОХИ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА
  12. ТЕМА 13. ФОРМИ ДЕРЖАВ ТА ЇХ РОЗВИТОК В ЕПОХУ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА
  13. ТЕМА 14. ФУНКЦІЇ ТА МЕХАНІЗМ ДЕРЖАВИ В ЕПОХУ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА
  14. §1. Сутність держави та її еволюція в епоху громадянського суспільства
  15. §4. Органи судової влади та їх еволюція в епоху громадянського суспільства
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -