<<
>>

6.1.1. Поняття та принципи громадянського суспільства

Поняття громадянське суспільство все частіше вживається не тільки у юридичних та політологічних дослідженнях, але й у повсякденному житті. На відміну від інших правничих термінів, що мають чітко окреслені рамки вживання, цей термін має різноманітну сферу вжитку – від суб’єкта правовідносин до суспільного ідеалу.

Зростання значення громадянського суспільства для розбудови правової держави в Україні зумовлює увагу науковців на проблемах, пов’язаних з теоретичним осмисленням цього явища.

Як свідчить аналіз літератури, теорія громадянського суспільства активно формується в Україні. Позитивно, що ейфорія від сприйняття ідеї швидкої розбудови громадянського суспільства залишилася в минулому, а це створює можливості для серйозних наукових узагальнень. Проте засмучує той факт, що теорія та ідеї громадянського суспільства залишаються невідомими широкому загалові [235], вони є тільки виголошеними, але потенційно не задіяними в нашому суспільному розвитку. Тому визначення поняття громадянського суспільства та виокремлення його принципів є важливим завданням сучасної науки. Концептуальне опрацювання зазначеної проблеми дало б змогу вплинути на формування загального понятійного апарату, який адекватно відображав би зміст відповідного поняття, ліквідував би плутанину в його трактуванні.

Існуючі у сучасній юридичній науці погляди на громадянське суспільство досить різноманітні. Віддаючи належне здійсненій плідній праці науковців з цієї проблеми, слід вказати, що автори подають їх у різному наборі – як у кількісному, так і в якісному. Передусім це зумовлено певною неоднозначністю вихідних теоретико-методологічних засад, концептуальних підходів, на яких ці дефініції ґрунтуються. На нашу думку, для того щоб якимось чином впорядкувати цю сукупність відомостей, доцільним було б їх класифікувати, взявши за основний критерій системи відносин, які існують у будь-якому суспільстві, складові його структуру, а вихідною теоретико-методологічною засадою вважати основні права людини і громадянина [236].

Загальновизнаним є те, що в кожного суспільства наявна така система відносин: економічні – форми власності, виробництво, розподіл, обмін матеріальних благ тощо; соціальні – відносини між різними групами населення; політичні – ставлення груп населення до політичної влади, участь громадян та їх об’єднань у політиці; ідеологічні (духовні) – культура, свідомість, характер світогляду; правові – комплексні відносини, що впорядковані за допомогою права та спрямовані забезпечити права і свободи людини та громадянина.

Загальновизнаною класифікацією прав людини є їх розподіл саме за сферою суспільних відносин: фізичні (інакше кажучи, вітальні, тобто життєві) – можливості людини, необхідні для її фізичного існування, для задоволення її біологічних, матеріальних потреб (зокрема, права на життя, фізичну недоторканність, вибір місця проживання, безпечне природне середовище; житло, належний рівень матеріального забезпечення, власність на предмети споживання, медичне обслуговування та на інші види соціального забезпечення); особистісні – можливості збереження, розвитку й захисту морально-психологічної індивідуальності людини, її світогляду та духовності (зокрема, права на ім’я, честь і гідність, свободу сумління, переконань та їх прояву й поширення); культурні (гуманітарні) – можливості збереження й розвитку національної самобутності, доступу до духовних здобутків людства, їх засвоєння, використання й участі в подальшому розвитку (зокрема, права на освіту та виховання, користування надбаннями культури і мистецтва, наукову, технічну та художню творчість, авторство); економічні – можливості людини реалізувати свої здібності і здобувати засоби до існування, беручи участь у виробництві матеріальних та інших благ (зокрема, права на власність щодо засобів виробництва, здобуття професії, вибір та здійснення трудової або іншої діяльності, сприятливі умови і справедливу оплату праці, відпочинок та дозвілля); політичні – можливості людини брати участь у державному і громадському житті, впливати на діяльність різноманітних державних органів, а також громадських об’єднань політичного спрямування (зокрема, права на громадянство та правосуб’єктність, участь у формуванні представницьких органів державної влади та місцевого самоврядування, участь у державному управлінні суспільством, створення й участь у діяльності громадських об’єднань, державний захист від порушень прав і свобод людини) [237].

Відповідно пропонуються такі групи принципів громадянського суспільства: економічні, соціальні, політичні, ідеологічні, правові.

Економічні принципи:

1) економічною основою громадянського суспільства є плюралізм, рівноправність і недоторканність усіх форм власності, серед яких приватна власність у її різних формах посідає домінуюче місце як основа ініціативної, творчої підприємницької та іншої господарської діяльності, їх рівний захист з боку держави;

2) економічна свобода громадян та їх об’єднань, інших суб’єктів економічної діяльності;

3) свобода й добровільність праці, вільний вибір трудової діяльності на основі ринку праці, ліквідація “зрівнялівки”, створення умов для зайнятості працездатного населення;

4) більшість людей – власники, реальне і практичне визнання того факту, що тільки власник може бути дійсно вільною й незалежною щодо держави особою;

5) ринкова економіка, соціально орієнтована державою.

Соціальні принципи:

1) громадянське суспільство – це людське суспільство;

2) громадянське суспільство – це добровільна асоціація (союз) активних, вільних, рівноправних індивідів та добровільно сформованих об’єднань, які перебувають у відносинах конкуренції та солідарності;

3) існування в абсолютній більшості так званого середнього прошарку, здатного бути повноцінним виробником та споживачем і становити соціальну базу громадянського суспільства. Відсутність поляризації населення на надто багатих і надто бідних;

4) існування й функціонування розвинутої соціальної структури – соціальних інститутів, вільних від державного контролю, яка гарантує задоволення різноманітних інтересів різних груп і верств населення, через які відбувається інтеграція особи й держави.

Політичні принципи:

1) суверенне, відкрите плюралістичне саморегульоване суспільство політично активних громадян;

2) політична свобода, розвиток демократії у всіх сферах суспільного життя. Рівноправність і захищеність діяльності будь-яких громадських об’єднань та політичних партій. Має діяти лише один принцип: політична влада досягається тільки через вільні демократичні вибори;

3) активна участь у суспільному житті недержавних самоврядних людських цінностей (сім’я, кооперація, корпорації, громадські організації, професійні, творчі, спортивні, етичні, конфесійні й інші об’єднання); наявність суспільних рухів та організацій різноманітних видів, що намагаються покращити своє існування й досягти своїх корпоративних цілей;

4) забезпечення в політичній сфері усім своїм громадянам вільної участі в державних і громадянських справах без будь-яких обмежень;

5) громадянське суспільство – це соціально організована структура, що складається за межами політичних структур, але охоплює і їх, бо вони також є частиною цього суспільства й утворені громадянами;

6) громадянське суспільство має певний пріоритет перед державою, однак зацікавлене в добробуті держави і сприяє її розвитку;

7) громадянське суспільство здійснює вплив на утворення й функціонування державних органів, виходячи з власних інтересів;

8) громадянське суспільство має право вимагати від держави захисту життя, здоров’я, безпеки громадян, не допускаючи її втручання у їх приватні інтереси.

Ідеологічні принципи:

1) плюралізм духовного життя суспільства, в основі якого – визнання й реальне забезпечення гуманістичних і демократичних загальнолюдських цінностей;

2) ідеологічна свобода людини;

3) високий рівень правосвідомості та правової культури суб’єктів.

Правові принципи:

1) народний суверенітет;

2) природний суверенітет і свобода людини;

3) людина з її потребами та інтересами, правами та свободами є центральним суб’єктом суспільства, його найвищою цінністю. Пріоритет людини над усім;

4) визнання й матеріалізація ідеї верховенства права, яке формується суспільством, а формулюється державою, його поділ на публічне та приватне;

5) послідовний захист прав та свобод людини і громадянина, де громадянське суспільство може діяти як сила, незалежна від держави, що розвивається самостійно – без безпосереднього втручання останньої;

6) громадянське суспільство розвивається та взаємодіє з державою в межах права, котре виступає як рівний і справедливий масштаб свободи та справедливості, а не як спосіб нав’язування державної волі;

7) підпорядкованість громадянському суспільству демократичної правової соціальної держави, сутність соціальної спрямованості якої виявляється в тому, що держава, використовуючи всю гаму відповідних демократичних владно-управлінських засобів, забезпечує своїм громадянам економічну, політичну духовну та іншу безпеку, особисту свободу і суспільну злагоду на підставі реального забезпечення рівних можливостей.

Синтезуючи наведені принципи, можна визначити, що громадянське суспільство – це вільна асоціація (союз) рівноправних, свідомих громадян-власників та їх об’єднань, які в межах правової системи, поза втручанням держави, самоорганізовано реалізують свої приватні і суспільні інтереси.

<< | >>
Источник: Бостан С.К. та ін.. Теорія держави і права (Актуальні проблеми). Навчальний посібник. Київ-2013. 2013

Еще по теме 6.1.1. Поняття та принципи громадянського суспільства:

  1. 4. Конституційне закріплення основ громадянського суспільства в Україні
  2. 6.1. Сучасна держава – держава громадянського суспільства
  3. 6.1.1. Поняття та принципи громадянського суспільства
  4. 6.1.2. Структура громадянського суспільства
  5. 6.2. Сучасна держава – головний елемент політичної системи громадянського суспільства
  6. 6.2.1. Поняття політичної системи суспільства
  7. 6.2.2. Структура політичної системи громадянського суспільства
  8. 3.3. Держава і право в політичній системі суспільства
  9. 3.4. Поняття громадянського суспільства
  10. 1. Поняття політичної системи суспільства.
  11. 4. Громадянське суспільство та його значення у формуванні та функціонуванні правової держави.
  12. ДЕРЖАВА І ПРАВО КРАЇН ЕПОХИ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА
  13. §1. Громадянське суспільство як історичний етап у розвитку людського суспільства
  14. ТЕМА 13. ФОРМИ ДЕРЖАВ ТА ЇХ РОЗВИТОК В ЕПОХУ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА
  15. ТЕМА 14. ФУНКЦІЇ ТА МЕХАНІЗМ ДЕРЖАВИ В ЕПОХУ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -