§ 1. Поняття кримінальної відповідальності
Кримінальна відповідальність — це різновид юридичної відповідальності. Згідно з ч. 1 ст. З КК кримінальній відповідальності та покаранню підлягає лише особа, винна у вчиненні злочину, тобто така, що умисно або з необережності вчинила передбачене кримінальним законом суспільне небезпечне діяння. Це законодавче положення дає підстави розглядати кримінальну відповідальність як кримінальноправовий вид юридичної відповідальності. Водночас це означає, що поняття кримінальної відповідальності включає як родові ознаки, характерні для юридичної відповідальності в цілому, так і видові ознаки, характерні для відповідальності в межах кримінального права. Як відносно самостійний елемент правової системи юридична відповідальність характеризується такими ознаками: 1. Юридична відповідальність — це особливий правовий інститут, у межах якого здійснюється реагування держави на правопорушення. 2. Юридична відповідальність завжди поєднана із застосуванням (можливістю застосування) примусових заходів з боку держави.3. Юридична відповідальність передбачає офіційну оцінку відповідним державним органом поведінки особи як правопорушення, а її самої як правопорушника. Оскільки в даному разі правопорушення вчиняється винно, ця №а завжда зумовлює негативний для особи момент, містить елемент її державного осуду. н^l'pnlr,PЇWIЧЇЇa "^"віДальність тягне певні несприятливі иилідки для правопорушника; іноді вони зводяться лише до зазначеної вище оцінки особи як правопорушника, але уоільшості випадків така оцінка поєднується з конкретним "омеженням певних прав і свобод правопорушника чи покладанням на нього певних обов'язків кримінальному праві деякі із зазначених ознак юриУРа™^0^™0"1 ^Ретизуються перш за все, з Даної гал^ ПІ)едмета та методів правового регулювання ^оі галузі. Завдяки цій конкретизації вони стають видо 73 вими (специфічними) ознаками кримінальної відповідальності й характеризують її таким чином: 1. Кримінальна відповідальність — це особливий елемент у механізмі кримінальноправового регулювання, в межах якого здійснюється реагування держави на вчинений особою злочин. 2. Офіційна оцінка поведінки особи як злочину, а її самої як злочинця, згідно з ч. 1 ст. 62 Конституції та ч. 2 ст. З КК, може здійснюватися лише судом в обвинувальному вироку. 3. Кримінальна відповідальність тягне несприятливі наслідки для злочинця; іноді вони зводяться лише до визнання судом особи винною у вчиненні злочину і тим самим її осуду з боку держави, але у більшості випадків такий осуд поєднується із застосуванням конкретного заходу кримінальноправового впливу, передбаченого кримінальним законом. Останнім часом у юридичній літературі активно розробляється концепція так званої позитивної (перспективної) кримінальної відповідальності, її суть зводиться до такого: крім відповідальності за минулу поведінку, що є ретроспективною відповідальністю, в механізмі кримінальноправового регулювання є ще і позитивна відповідальність, що розуміється як усвідомлення особою необхідності дотримання кримінальноправової заборони'. Відзначаючи плідність концепції позитивної відповідальності в теоретичному плані, слід зауважити, що чинне кримінальне законодавство України розглядає кримінальну відповідальність лише як відповідальність за минулу поведінку. Основний зміст кримінальної відповідальності. Наведена вище характеристика кримінальної відповідальності, не "заважає" дискусіям у теорії кримінального права з приводу основного змісту цього поняття. Найбільш поширеними в цьому плані точками зору є: 1. Визначення кримінальної відповідальності як обов'язку відповісти за вчинення забороненого кримінальним законом суспільне небезпечного діяння і стерпіти обмеження морального, матеріального та фізичного характеру. 2. Розуміння кримінальної відповідальності як реального покладання на особу, що вчинила злочин, передбачених кримінальним законом і конкретизованих вироком суду заходів державного осуду та примусу. ' Див. докладніше: Игнатов А.И., Костарева Т.А. Уголовное право. Общая часть: Курс лекций. — М., 1996. — С. 7—10. 74 3. Ототожнення кримінальної відповідальності та покарання, зведення кримінальної відповідальності до застосування санкції. 4. Розгляд кримінальної відповідальності як специфічних кримінальноправових відносин або як сукупності кримінальноправових, кримінальнопроцесуальних і кримінальновиконавчих відносин'. Із наведених точок зору більш слушною видається та, що розглядає кримінальну відповідальність як реальне покладання на особу, яка вчинила злочин, передбачених кримінальним законом і конкретизованих вироком суду заходів державного осуду і примусу. Єдине уточнення, яке потрібно, очевидно, зробити, — в окремих випадках кримінальна відповідальність може зводитися лише до державного осуду особи, яка вчинила злочин. Інші точки зору, як уявляється, в тій чи іншій мірі не відповідають зазначеним вище основним юридичним ознакам кримінальної відповідальності. Так, обов'язок особи відповісти за вчинення злочину і стерпіти передбачені кримінальним законом обмеження не є реакцією держави на вчинений злочин. У цьому плані, очевидно, сам по собі обов'язок не може бути кримінальною відповідальністю. Не можна ототожнювати кримінальну відповідальність і покарання. Покарання є основною, але не єдиною формою кримінальної відповідальності, про що свідчить, зокрема, положення ч. 1 ст. З та ст. 50 КК. Щодо розуміння кримінальної відповідальності як специфічних кримінальноправових відносин (сукупності кримінальноправових, кримінальнапроцесуальних та кримінальновиконавчих відносин), то воно занадто розширює її зміст. Кримінальноправові відносини, як уявляється, є більш широким правовим явищем, ніж кримінальна відповідальність, а їх співвідношення потребує окремого розгляду. Кримінальна відповідальність та кримінальноправові відносини. Кримінальноправові відносини, тобто відносини, які регулюються нормами кримінального права, неоднорідні. Серед них розрізняють так звані регулятивні і охоронні кримінальноправові відносини. Кримінальна відповідальність, у її ретроспективному розумінні, пов'язана з останніми, а саме з тими із них, що виникають у зв язку з вчиненням злочину. Обща?"^01^"1""'' игна1мм A•ff•• Костарева Т.А. Уголовное право. "' чзсть. Курс лекций. — С. 11—18. 75 Характеристика цих відносин та визначення їх співвідношення з кримінальною відповідальністю передбачає з'ясування ряду питань, зокрема: а) з якого моменту виникають охоронні кримінальноправові відносини, пов'язані з вчиненням злочину, та які юридичні факти їх породжують; б) який основний зміст охоронних кримінальноправових відносин; в) яким чином вони реалізуються; г) коли вони припиняються. Практично всі із зазначених питань у теорії кримінального права вирішуються порізному'. Відповідна точка зору залежить, перш за все, від визначення моменту виникнення певних охоронних кримінальноправових відносин та розуміння основного змісту кримінальної відповідальності. З урахуванням викладених вище положень на поставлені запитання можна відповісти таким чином: І. Охоронні кримінальноправові відносини, пов'язані з вчиненням злочину, виникають із моменту вступу обвинувального вироку, яким засуджується особа, що вчинила злочин, у законну силу. 2. Юридичними фактами, що породжують ці відносини, є: а) суспільне небезпечна поведінка особи, яка порушує певні кримінальноправові норми; б) наявність обвинувального вироку суду, в якому ця поведінка визнана конкретним злочином; в) вступ вироку в законну силу. 3. Основним змістом зазначених охоронних кримінальноправових відносин є права та обов'язки їх суб'єктів, що кореспондують між собою; в загальних рисах ці права та обов'язки включають: а) право держави в особі суду констатувати факт вчинення особою злочину і тим самим піддати її державному осуду (накласти на особу "тавро" злочинця); б) право держави вживати до особи у передбачених законом випадках конкретних кримінальноправових заходів; в) обов'язок особи, що вчинила злочин, сприйняти державний осуд; у передбачених кримінальним законодавством випадках піддатися конкретним кримінальноправовим заходам; г) право особи (і відповідно, обов'язок держави) забезпечити дотримання всіх положень кримінального закону при її засудженні та покладанні на неї конкретних кримінальноправових заходів. 4. Кримінальна відповідальність є формою реалізації охоронних кримінальноправових відносин, пов'язаних із ' Див. докладніше: Игнатов А.И., Костарева Т.А. Уголовное право. Общая часть: Курс лекций. — С. 12—16. 76 вчиненням злочину; оскільки в обвинувальному вироку, що вступив у законну силу, здійснюється державний осуд злочинця, момент виникнення цих відносин і момент "виникнення" кримінальної відповідальності співпадають. 5. Охоронні кримінальноправові відносини, пов'язані з вчиненням злочину, і кримінальна відповідальність як форма їх реалізації припиняються з моменту виконання всіх тих обов'язків (і відповідно, здійснення всіх тих прав), що становлять основний зміст таких відносин; цим моментом має бути, очевидно, той, з якого особа визнається такою, що не має судимості. Враховуючи викладене, кримінальну відповідальність мохна визначити як форму реалізації охоронних кримінальноправових відносин, пов'язаних із вчиненням злочину, яка завжди полягає у державному осуді злочинця, що здійснюється судом в обвинувальному вироку, і, як правило, втілюється в застосуванні до нього конкретних заходів кримінальноправового впливу.
Еще по теме § 1. Поняття кримінальної відповідальності: