18.26. Приховування злочинів

Заздалегідь обіцяне приховування злочинця, знарядь і засобів вчинення злочину, слідів злочину або предметів, добутих злочином, визнається пособництвом вчиненню злочину (ч. 5 ст.

Приховування злочинів, до категорії тяжких чи особливо тяжких не віднесених, не є кримінальне караним.

Не визнається приховуванням злочину використання, споживання предметів, речей, здобутих злочином.

Заздалегідь не обіцяне приховування злочину охоплює собою і недонесення про цей злочин, оскільки недонесення при цьому є складовою частиною приховування більш тяжкого злочину.

Стаття 396 КК України передбачає кримінальну відповідальність за загальний вид приховування злочинів. Спеціальні види приховування злочинів передбачають статті 198, 383, 384, 385, 386 КК України. Ці спеціальні види приховування мають перевагу перед загальним і тому

613

підлягають застосуванню статті про ці спеціальні види приховування.

Приховування предметів, вилучених із цивільного обігу (зброї, отрути, сильнодіючих речовин, наркотичних засобів і психотропних речовин тощо), тягне за собою відповідальність за статтями КК України, які передбачають відповідальність за незаконні операції з цими предметами.

Приховування вчинюється умисно, оскільки його метою є приховати злочин, злочинця чи предмети, здобуті злочином.

Відповідальними за приховування злочинів є лише особи, які не брали участі у вчиненні певного злочину. Співучасники злочину не підлягають кримінальній відповідальності за приховування вчиненого ними злочину. Особи, які систематично (постійно) приховували злочини, вчинювані одними й тими самими винними, підлягають відповідальності не за приховування, а за співучасть - пособництво злочинам.

Не підлягають кримінальній відповідальності за заздалегідь не обіцяне приховування злочину члени сім'ї чи близькі родичі особи, що вчинила злочин, коло яких визначається законом (ч. 2 ст. 396 КК).