9.1. Судовий та відомчий контроль за оперативно-розшуковою діяльністю

Оперативно-розшукова діяльність, якій властиві специфічні таємні форми і методи, з одного боку, є одним з дієвих та ефективних засобів боротьби зі злочинністю, а з іншого боку, за відсутності належного контролю за її здійсненням, - одним із небезпечних засобів порушення прав та свободи людини і громадянина.

Специфіка контрольної діяльності зумовлена її важливою соціальною роллю і поєднує в собі елементи правозастосовної, правоохоронної та управлінської діяльності, а саме:

а) правоохоронна діяльність спрямована на припинення протиправних дій осіб і притягнення їх до відповідальності, а також передбачає вплив на порушників законодавства;

б) правозастосовна діяльність передбачає кваліфікований нагляд за тим, щоб реальна, фактична діяльність державних органів, їх посадових осіб відповідала тому, що встановлено законом, максимально забезпечувала права і свободи громадян;

в) управлінська сутність контрольної діяльності проявляється у правових актах контрольних органів, службових документах.

Судовий контроль є способом забезпечення прав і законних інтересів громадянина, складовою правосуддя і здійснюється в рамках діяльності суду. Зміст судового контролю залежить від вирішення завдань, що стоять перед державою. Судовий контроль - це самостійна правова форма здійснення судової влади. При здійсненні судового контролю встановлюється один основний факт - чи є законною дія (бездіяльність) або акт відповідного органу, посадової особи.

Судовий контроль у сфері оперативно-розшукової діяльності може розглядатися як напрям діяльності суду, що здійснюється шляхом реалізації повноважень щодо перевірки законності й обґрунтованості здійснення оперативно-розшукової діяльності, завданням якої є захист прав, свобод і законних інтересів громадян.

Оскільки сфера здійснення судового контролю останнім часом охоплює практично всі аспекти суспільного життя, формування державної й публічної влади, соціального й державного управління, судовий контроль можна та необхідно розглядати як специфічну правову форму здійснення державно-владних повноважень, яка має своє соціальне покликання й функціональне значення. Саме тому необхідно вказати, що судовий контроль здійснюється як у сфері оперативно-розшукової діяльності, так і на досудовому розслідуванні. Це надає можливість визначити, що судовий контроль за дотриманням конституційних прав громадян в оператив- но-розшуковій діяльності є одним із напрямків судового контролю як самостійної функції судової влади.

В теорії ОРД існують і інші визначення судового контролю у сфері оперативно-розшукової діяльності - це напрямок самостійної функції суду, що здійснюється через систему передбачених законом засобів, спрямованих на реалізацію конституційних функцій судової влади, з метою недопущення незаконного та не- обґрунтованого обмеження прав та свобод особи у сфері опера- тивно-розшукової діяльності, відновлення цих прав та свобод або можливої їх компенсації засобами права.

Судовий контроль за оперативно-розшуковою діяльністю, як складова частина судового контролю у кримінальному судочинстві загалом, являє собою самостійну процесуальну діяльність суду, покликану сприяти реалізації інституту судового захисту прав і свобод особи, залученої до оперативно-розшукової діяльності.

Судовому контролю у сфері оперативно-розшукової діяльності, що відповідає нормами міжнародного права в галузі прав людини і громадянина, відводиться провідне місце, оскільки він має низку переваг над прокурорським наглядом і відомчим контролем, що полягають у тім, що статус судді і суду та їхні функції не пов’язані з якістю оперативно-розшукової діяльності, не припускають відповідальності судді і суду за виявлення та розкриття злочинів. Судова влада відокремлена від виконавчої влади, а судова процедура надання судового дозволу на проведення опе- ративно-розшукових заходів, що обмежують конституційні права та свободи людини і громадянина, з її елементами змагальності, спроможна більш ефективно їх забезпечувати.

Згідно з міжнародними правовими актами права людини на свободу, особисту недоторканість, таємницю приватного життя, телефонних переговорів та поштово-телеграфної кореспонденції є непорушними. Разом з тим міжнародні праві акти та Європейський суд з прав людини, за умов забезпечення належної процедури захисту таких прав у судовому порядку, допускає їх обмеження для забезпечення безпеки суспільства та держави від злочинних посягань. Виходячи зі ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Контроль за обмеженням прав громадян на свободу, особисту недоторканість, таємницю приватного життя, телефонних переговорів та поштово-телеграфної кореспонденції, передбачених статтями 29, 30, 31 віднесено до компетенції суду. Обмеження вказаних прав можливі лише на підставі рішення суду та у випадках, передбачених законом.

У структурі судового контролю за законністю проведення опе- ративно-розшукових заходів чільне місце відводиться об’єкту і предмету, оскільки вони обумовлюють його межі, визначають компетенцію суду в цій сфері, впливають на ефективність ОРД в боротьбі зі злочинністю та захист прав і свобод людини і громадянина. Об’єкт судового контролю за законністю проведення оперативно-розшукових заходів - це те, що протистоїть суб’єкту контролю, і те, на що спрямована його предметно-практична й пізнавальна діяльність. Судовому контролю протистоїть не опе- ративно-розшуковий підрозділ чи оперативний співробітник, а їх діяльність, що співвідноситься із законом - законність проведення оперативно-розшукових заходів, що обмежують конституційні права та свободи людини і громадянина.

Поняття предмету судового контролю за законністю проведення оперативно-розшукових заходів слід використовувати як таке, що конкретизує об’єкт за необхідності виокремлення тих дій і актів, законність яких оцінюється в ході здійснення судового контролю. Засади судового контролю за законністю проведення оперативно-розшукових заходів визначаються законодавчими та відомчими правовими актами.

На теперішній час, відповідно до Закону України «Про опера- тивно-розшукову діяльнсть», більшість оперативно-розшукових заходів здійснюється в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України - за дозволом слідчого судді. Такий дозвіл надають слідчі судді Апеляційних судів областей. Вирішуючи питання про прийняття до розгляду подань про дачу дозволу на тимчасове обмеження конституційних прав та свобод людини і громадянина, під час проведення оперативно-розшукової діяльності суди мають вимагати, щоб ці подання відповідали вимогам закону. Суддя перевіряє підписи повноважених службових осіб, погодження у визначених законом випадках з прокурором, вивчає матеріали оперативно-розшукової справи, за необхідності вислуховує суб’єкта внесення подання і виносить умотивовану постанову про задоволення подання або відмову в такому задоволенні. Обсяги надання матеріалів справи при розгляді подань про дачу дозволу на тимчасове обмеження конституційних прав та свобод людини і громадянина визначаються суддею. При розгляді подань суди звертають особливу увагу на строки, протягом яких планується обмежити права людини. У будь-якому разі ці строки не можуть перевищувати строки ведення конкретної оперативно-розшукової справи.

Під час вивчення оперативно-розшукової справи, суддя переконується у наявності постанови про заведення оперативно-розшукової справи щодо конкретної особи, стосовно якої плануються заходи; наявності оперативних даних про те, що особа вчинила чи планує вчинити тяжкий або особливо тяжкий злочин (злочини); відповідність подання матеріалам та строкам оперативно-розшукової справи; законність заведення оперативно-розшукової справи. Дозвіл слідчого судді про надання дозволу на проведення оперативно-розшуко- вих заходів, що обмежують конституційні права та свободи людини підписується слідчим суддею, скріплюється гербовою печаткою і оформляється за правилами таємного діловодства.

Відомчий контроль за оперативно-розшуковою діяльностю - це діяльність уповноважених органів, підрозділів та їх посадових осіб, що реалузується у межах визначених законом та відомчими нормативними актами їх повноважень, яка протікає шляхом використання таких прийомів і способів, як аналіз, огляд, обстеження, спостереження, перевірка та інспектування, спрямованих на пошук і збір інформації про діяльність підконтрольних суб’єктів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, з метою виявлення допущених відхилень розшукової діяльністі від встановлених вимог та причин і протиріч між реальним положенням справ та заданою моделлю кінцевого результату.

Основними завданнями відомчого контролю за оператив- но-розшуковою діяльністю є:

- своєчасне запобігання порушенням закону і відомчих нормативних актів та виявлення недоліків організаційного і тактичного характеру у діяльності оперативних підрозділів та їх посадових осіб, які безпосередньо здійснюють оперативно-розшукову діяльність;

- забезпечення конспірації та безпеки громадян, що співпрацюють з оперативно-розшуковими підрозділами на конфіденційній основі;

- своєчасне та адекватне застосування форм та методів опера- тивно-розшукової діяльності в організаційно-тактичних аспектах;

- забезпечення єдності рішень посадових осіб, які сприяють здійсненню оперативно-розшукової діяльності;

- визначення способів усунення зазначених недоліків;

- розробка заходів щодо підвищення ефективності оператив- но-розшукової діяльності, та суб’єктів, що здійснюють її обліково-довідкове, інформаційно-аналітичне, інпекторське, кадрове та матеріально-технічне забезпечення.

Документальна форма відомчого контролю за оперативно-роз- шуковою діяльністю заснована на вивченні різноманітних документів оперативно-службової діяльності - довідок, звітів, справ оперативного обліку, тобто всього, що характеризує оператив- но-розшукову діяльність, її процес та результат. Документальний контроль має доповнюватися реальним станом справ, оскільки прискорює здійснення перевірки, підвищує її об’єктивність, дозволяє негайно ознайомитися з новими матеріалами, надає безпосередню допомогу в усуненні виявлених недоліків в оператив- но-розшуковій діяльності.

Безпосередня форма відомчого контролю за оперативно-роз- шуковою діяльністю охоплює:

- безпосереднє ознайомлення керівника з роботою оперативного підрозділу та його конкретних працівників (вивчення оператив- но-розшукових справ та інших матеріалів, що характеризують роботу оперативного підрозділу та його конкретних працівників тощо);

- заслуховування конкретних оперативних працівників про здійснення ними оперативно-розшукової діяльності у ході оперативно-службових нарад та ін.

Залежно від того, на якій стадії управлінської діяльності проводиться перевірка - до чи після прийняття й реалізації управлінського рішення, розрізняють такі види контролю: попередній, поточний і подальший контроль.

Попередній контроль за оперативно-розшуковою діяльністю здійснюється під час підготовки різноманітних рішень, що вимагають затвердження керівництвом, наприклад, планів роботи оперативних підрозділів, які вивчає й затверджує керівництво. Це дозволяє призупинити реалізацію несвоєчасного або недостатньо обґрунтованого рішення. В процесі попереднього контролю керівник з’ясовує стан справ в оперативному підрозділі та перевіряє: оперативно-службові документи, що подаються на затвердження; обгрунтованість заведення оперативно-розшукових справ; законність та доцільність рішень, що приймаються оперативними працівниками на стадії планування та підготовки оперативно-розшу- кових заходів; прогнозування їх результатів та ін.

Поточний контроль за оперативно-розшуковою діяльністю є головним елементом організаторської роботи керівників усіх ланок. Його здійснюють постійно під час виконання управлінських рішень. В наслідок такого контролю, корегуються управлінські рішення. Не порушуючи режиму роботи, цей вид контролю дозволяє усунути недоліки в діяльності оперативних підрозділів і конкретних виконавців (порушення законності, принципів конспірації, режиму таємності тощо). У ході здійснення цього контролю керівником вивчаються оперативно-службові документи, що складаються в ході проведення конкретних оперативно-розшуко- вих заходів, своєчасність та обгрунтованість їх оформлення; контролюються законність, терміни та повнота проведення заходів; перевіряються дієвість заходів, забезпечення конспірації, правомірність використання технічних засобів тощо.

Подальший контроль проводиться вже після виконання прийнятих управлінських рішень в ОРД. Він дозволяє досить повно вивчити діяльність системи управління.

9.2.