<<
>>

Джерела інформації в оперативно-розшуковій діяльності

Інформацію оперативний працівник може отримувати від самих різних джерел, які навіть важко перелічити.

Джерела інформації можна умовно поділити на дві системи:

а) живі системи (люди, тварини, птиці, рослини і т.п.);

б) технічні системи (обладнання, прилади, пристрої, апарати і т.п.).

Джерела інформації можна поділити на рухомі, переносні і стаціонарні: рухомі

— люди, тварини, птиці; переносні — технічні пристрої, прилади; стаціонарні

— постійно діючі пункти накопичення, зберігання, обробки і передачі інформації.

Оперативний працівник отримує інформацію, в тому числі і конфіденційну, із самих різних джерел, більшу частину яких непрофесіонал просто не буде брати до уваги. В практиці при збиранні інформації трапляються самі неочікувані, непередбачені ситуації, коли інформація поступила із самих нестандартних джерел, на перший погляд, навіть нереалістичних, яка при перевірці виявлялася найбільш важливою. Можлива ситуація, коли окрема деталь сама по собі нічого не значить, але в ланцюзі проходження інформації, у взаємній оцінці подій, стає головним доказом. Головними носіями інформації завжди є обізнані особи, документи, засоби безпровідного і провідного зв'язку, електронні системи обробки інформації, інші обставини (поведінка, результати подій, розмови і т.ін.).

Коли оперативний працівник виявляє намір скористатись якимось джерелом інформації, він повинен уяснити його наявні і потенційні можливості, допустимі межі використання, ступінь надійності такого джерела інформації. Інформація, яка потрібна для обслуговування оперативно- розшукової діяльності, надзвичайно різноманітна і визначається потребами конкретної служби чи підрозділу, тими завданнями, які ставляться перед оперативними підрозділами. Зрозуміло, що потреби в інформації слідчого, оперативного працівника, технічних служб різні, хоч вони всі можуть працювати над розкриттям одного і того ж злочину.

Інформаційне забезпечення оперативно-розшукової діяльності визначається одним спільним для усіх оперативних підрозділів законом, але кожний із них може на практиці використовувати свої специфічні прийоми, які регламентовані відомчими нормативними актами.

Оперативна інформація може бути перегінною, перевіреною

(достовірною), тотальною (повною, вичерпною) або частковою, поточною, конкретною, загальною або деталізованою, відкритою (доступною), закритою (таємною, цілком таємною, особливої важливості, для службового користування), оціночною, програмною, прямою і непрямою. При всій розбіжності характеристик інформації чи за її наявності в достатніх обсягах, оперативний працівник не може нехтувати будь-якою додатковою інформацією, яка б вона не була початковою чи загальною.

Досвідчений і професійно грамотний оперативний працівник може постійно отримувати потрібну інформацію як впродовж робочого часу так і поза ним із різних джерел. Джерела інформації можуть бути відкритими, легальними і загальнодоступними і закритими, конфіденційними.

До відкритих джерел відносяться всі засоби масової інформації, різні офіційні звіти, повідомлення, відкриті статистичні дані, протоколи й інші, які не мають обмежень на розповсюдження та використання. Те, що для інших здається беззмістовним повідомленням, для оперативного працівника може мати неабиякий інтерес. Якщо молода людина, виступаючи на телебаченні, ділиться враженнями про приємний відпочинок на заморському курорті, у когось це може викликати обурення чи заздрість, а у оперативного працівника професійний інтерес, хто ця молода людина, скільки коштує відпочинок на Гаваях, і яким шляхом вона здобула кошти собі на відпочинок. Коли оперативний працівник бачить, ідучи по вулиці, молоду людину за кермом «Феррарі», знаючи, що і відпочинок на далеких островах і суперсучасне

іноземне авто коштує сотні тисяч гривень, або десятки тисяч доларів, то він задумається над суто професійними питаннями з цього приводу і зробить собі замітки на пам'ять.

Для розв'язання службових завдань потрібна оптимальна інформація. Інформація буде корисною тільки тоді, коли її можна використати, легалізувати, а це залежить від її повноти, конкретності, своєчасності. Оперативному працівнику слід конкретно розрізняти факти, думки, інформацію: факти — точні, конкретні дані; думки — особисті судження, передбачення, оцінки, прогнози; інформація — аналітично оброблені дані, які витікають із фактів та їх оцінок.

Уяснивши необхідність збирати відповідну інформацію, оперативний працівник ставить перед собою запитання:

- що необхідно вияснити?

- де і в якому виді може бути бажана інформація?

- хто і в якому обсязі може її знати? -хто її може «заполучити», отримати?

- як і в якому вигляді можна її отримати?

Вирішення поставлених питань залежить як від зовнішніх умов, так і від досвіду, знань, професіоналізму, волі, винахідливості і можливостей оперативного працівника.

Отримана інформація дозволяє орієнтуватись в ситуації, планувати подальші дії, відслідковувати результативність здійснюваних заходів, ухилятися від випадковостей і уникати помилок, прийняти тактичні і стратегічні рішення, ставити нові завдання по збору додаткової інформації. Оперативний працівник сам вибирає конкретні форми пошуку інформації залежно від цілей і завдань, поставлених перед ним, а також залежно від ситуації, яка складується. Але оцінювати, аналізувати зібрану інформацію може і хтось інший: слідчий, старший оперативний керівник, колега по роботі, якому передана інформація для використання, чи прокурор, який здійснює нагляд за оперативно-розшуковою діяльністю чи розслідуванням злочину.

Отриману оперативну інформацію необхідно:

- вивчити, осмислити;

- оцінити по мірі достовірності, важливості, можливості використання відкрито чи таємно;

-співставити, порівняти з іншими оперативними даними і офіційними відомостями;

- визначитись чи потрібна додаткова інформація, а як що так, то яка і де її можна знайти;

-прийняти рішення як ефективно використати отриману інформацію, врахувати в своїх планах, передати кому належить, додатково перевірити чи «притримати» до слушного часу, її накопичення.

Згідно ст. 9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», одержані внаслідок оперативно-розшукової діяльності» відомості, що стосуються особистого життя, честі, гідності людини, якщо вони не містять інформації про вчинення заборонених законом дій, зберіганню не підлягають і повинні бути знищені. Не підлягають передачі і розголошенню результати оперативно-розшукової діяльності, які відповідно до законодавства України становлять державну, військову і службову таємницю, а також відомості, що стосуються особистого життя, честі, гідності людини.

Збирання інформації, її накопичення та обробка є безперервним і трудомістким процесом, який складає основну форму оперативно-розшукової роботи, головним напрямком якої є збирання конфіденційної інформації негласними методами.

14.3.

<< | >>
Источник: Бандурка О. М.. Теорія і практика оперативно-розшукової діяльності: монографія / О. М. Бандурка. - Харків : Золота миля,2012. - 620 с.. 2012

Скачать оригинал источника

Еще по теме Джерела інформації в оперативно-розшуковій діяльності:

  1. Інформаційні системи підрозділів Департаменту інформаційно-аналітичного забезпечення МВС України
  2. 3.1. Процесуальний статус і значення в кримінальному провадженні інформації, отриманої з інформаційних систем
  3. Лекція 10 Інформаційно-довідкове забезпечення розкриття та розслідування злочинів
  4. Поняття, правові підстави та об’єкти розшукової діяльності слідчого
  5. § 1. Предмет, поняття, завдання, джерела і засоби криміналістичної тактики
  6. § 4. Наукові засади взаємодії між слідчими й оперативними підрозділами в процесі розкриття і розслідування злочинів
  7. § 6. Джерела інформації та методи, що використовуються при формуванні основних елементів криміналістичних характеристик окремих видів злочинів
  8. Історія оперативно-розшукової діяльності
  9. Поняття, ознаки та система суб’єктів оперативно-розшукової діяльності
  10. Напрями використання результатів оперативно-розшукової діяльності
  11. Взаємодія підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність
  12. Використання автоматизованих інформаційно- пошукових систем в оперативно-розшуковій діяльності
  13. 4.2. Г алузеві принципи оперативно - розшукової діяльності
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -