Арешт та вилучення майна боржника

Усі судові рішення щодо майнових справ умовно можна поділити на дві великі групи:

• рішення, за якими стягувачеві потрібно передати чітко визначене майно;

• рішення, за якими стягувач має отримати певну суму коштів.

Якщо у рішенні йдеться про конкретне майно, то державний виконавець вилучає це майно в боржника і передає його стягувачеві. При цьому згаданий посадовець складає акт передачі.

Вилучення будь-якого майна відбувається за участю таких осіб:

• понятих;

• боржника або його представника (для юридичних осіб);

• представника або членів сім’ї боржника (для фізичних осіб).

Стягувач має право в письмовій формі відмовитися від одержання предметів, вилучених в боржника. У такому разі державний виконавець повертає зазначені предмети боржникові під розписку й виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Пам’ятайте, що одержавши від Вас таку відмову, Вам не повернуть авансового внеску

Виконуючи рішення, за якими стягувач має отримати певну суму коштів, спочатку стягнення звертають на кошти боржника. При цьому виявляють і вилучають готівку в національній та іноземній валюті, яку боржник зберігає в касі або інших сховищах. Акт про вилучення готівки державний виконавець складає у двох примірниках. Один примірник цей посадовець вручає боржникові (або його представнику) під розписку, а інший залишає в себе.

Якщо вилучених коштів не вистачає для задоволення вимог стягувала, то стягнення звертають на інше майно боржника. А задля збереження майна боржника, що піддягає передачі стягувачеві або реалізації, на таке майно накладають арешт.

До арешту майна можна вдаватися також у таких випадках:

• якщо потрібно виконати рішення про конфіскацію майна боржника;

• якщо потрібно виконати ухвалу суду про накладення арешту на майно, яке належить відповідачеві й перебуває в нього чи в інших осіб.

Накладаючи арештна майно, спершу складають його опис, згодом оголошують заборону ним розпоряджатися.

Здійснюючи арешт майна боржника, державний виконавець складає акт опису й арешту майна.

Зміст акту опису й арешту майна:

• час і місце складання акту;

• назва відділу державної виконавчої служби, в якому працює державний виконавець, а також прізвище, ім’я та по батькові державного виконавця й осіб, присутніх під час складання акту (в цьому документі також потрібно вказати процесуальний стан таких осіб);

• назва органу чи посадової особи, які видали виконавчий документ, що підлягає виконанню, резолютивна частина цього документу;

• назва стягувача та боржника;

• назва кожного внесеного до акту предмету та його прикметні озна - ки (вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, товарний знак, проби, виробнича марка, дата випуску, міра зношення тощо);

• якщо елементами вилучених предметів є коштовні метали, каміння, перли тощо, то ці предмети ретельно описують (вказуючи всі прикметні ознаки) і належним способом вкладають у конверт. Цей пакунок прошивають, відтак його підписують державний виконавець та інші особи, присутні під час опису. Наостанок тут ставлять печатку відповідного відділу державної виконавчої служби;

• оцінка кожного внесеного до акту предмету та загальна вартість усього майна;

• перелік опечатаних предметів, приміщень та сховищ, кількість накладених печаток та спосіб опечатування (звісно, такі дані вказують лише в тому разі, якщо опечатування було здійснено);

• термін, по закінченні якого майно можна передати для реалізації;

• найменування особи, якій передали майно на зберігання (якщо зберігати майно доручено не боржникові, а іншій особі, то треба вказати її паспортні дані та адресу);

• позначка про те, що зберігачеві майна розповіли про його обов’язки щодо збереження майна, а також попередили його про кримінальну та матеріальну відповідальність за розтрату, відчуження, приховування або підміну майна;

• зауваження або заяви стягувача, боржника та інших осіб, присутніх під час опису й письмова реакція на це державного виконавця.

Майно, на яке накладено арешт, передають на зберігання боржникові або іншим особам, яких призначив державний виконавець. У законодавстві для таких осіб вжито термін “зберігачі”.

Майно передають зберігачеві під розписку, що є складовою частиною акту опису й арешту майна. Якщо державний виконавець встановив для зберігала певні обмеження щодо користування майном, то про це також зазначають

у згаданому акті: тут вказують вид, обсяг і термін дії обмеження. У разі потреби, в акті вміщують список предметів, що їх залишають боржникові. В цьому переліку зазначають вартість усіх цих предметів та кожного зокрема, а також подають відомості про інше майно, наприклад, те, яке перебуває в спільній власності боржника з іншими особами і на яке не було накладено арешту.

Акт опису й арешту майна підписують державний виконавець, поняті, зберігачі майна, боржник, стягувач та інші особи, присутні під час цієї процедури. У разі відмови когось із присутніх ставити свій підпис, у згаданому документі роблять відповідну позначку

Акт опису й арешту майна складають у двох примірниках: перший залишають державному виконавцеві, а другий видають боржникові під розписку (розписатися потрібно на першому примірнику). Якщо описане майно передано на зберігання не боржникові, а іншій особі, то акт опису й арешту майна оформляють у трьох примірниках: перший вручають державному виконавцеві, а два інші — зберігачеві майна та боржнику під розписку (на першому примірнику).

Описуючи майно, державний виконавець повідомляє боржнику про заборону розпоряджатися описаним майном (відчужувати його), а в разі потреби — про обмеження права користуватися описаним майном. Види, обсяг і термін дії таких обмежень державний виконавець встановлює для кожного конкретного випадку окремо, зважаючи на властивості майна, його значення для власника, потребу у використанні та на інші обставини.

Перед тим як накласти арешт на майно боржника й оголосити заборону на його відчуження, державний виконавець виносить відповідну постанову.

Іноді боржник відмовляється бути присутнім під час опису та арешту майна (або не з’являється о тій годині й у тому місці, які визначив державний виконавець), сподіваючись у такий спосіб заблокувати цю процесуальну дію. Не турбуйтеся: відсутність боржника не може перешкодити описуванню майна. У такому разі майно описують за присутності представника, одного з повнолітніх членів сім’ї боржника або за участю представника житлово-експлуатаційної організації чи представника органів виконавчої влади та місцевого самоврядування (при цьому державний виконавець мусить не пізніше ніж наступного дня передати боржникові копію акту опису й арешту майна).

Майно боржника — юридичної особи описують за присутності його представника. Якщо залучити представника не можливо, то державний виконавець може вдатися до цієї процесуальної дії без представника. Описавши майно за таких обставин, державний виконавець мусить не пізніше ніж наступного дня надіслати боржникові копію акту опису й арешту майна.

Будь-яка особа, яка вважає, що дії державного виконавця були неправомірними, може оскаржити такі дії в суді.

Інколи державний виконавець описує і накладає арешт не тільки на майно боржника, а й на власність інших осіб. Наприклад, боржник орендує об-

ладнання, проте не може подати документів, що свідчать про власника цього обладнання. У такому разі особи, яким належить заарештоване майно, мають право звернутися до суду з позовом про визнання права на майно та про звільнення майна з-під арешту. Відповідачами в справах за цими позовами є стягувач і боржник.

Наступним кроком після накладення арешту на майно є його вилучення. Арештоване майно вилучають і передають для реалізації протягом того терміну, який встановив державний виконавець, але не раніше ніж за 5 днів після накладення арешту. Продукти та інші речі, гцо швидко псуються, належить вилучити й передати для продажу відразу після накладення арешту.

Виявлені під час опису цінні папери, ювелірні та інші побутові вироби із золота, срібла, платини й металів платинової групи, коштовного каміння та перлів, а також брухт і частини таких виробів, на які накладено арешт, закон зобов’язує вилучити й негайно передати на зберігання установам Національного банку України.

Джерела юридичноїгнформацгстатіі 55, 58, 59 Закону України “Про виконавче провадження’’ від 21.04.1999 № 606-XIV; пункти 5.6, 5.8 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої в Наказі Міністерства юстиції України від 15.12.1999 № 74/5; пункт4 Роз’яснення Президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 № 04-5/365.

4.5.