Зупинення провадження у справі
Зупинення провадження у справі - тимчасове припинення провадження у справі на точно не визначений строк, яке виникає при настанні певних об’єктивних обставин, точно визначених у законі, за наявності яких суд не може продовжувати розгляд справи.
Залежно від підстав зупинення поділяється на обов’язкове та факультативне.
Обов’язкове зупинення провадження у справі має місце при настанні обставин, передбачених ст. 201 ЦПК, які підтверджуються певними доказами. Дана норма має імперативний характер.
Суд зобов’язаний зупинити провадження у справі у разі:
- смерті або оголошення фізичної особи померлою, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво (п, 1). Ці обставини мають бути підтверджені свідоцтвом про смерть або рішенням суду про оголошення особи померлою, що набрало законної сили. Але при зупиненні провадження у справі суд повинен оцінити характер вимоги ™ чи допускають спірні правовідносини, які є предметом розгляду суду, процесуальне наступництво. Бо у противному разі суд не має права зупиняти провадження у справі, зокрема у справах, які тісно пов’язані з особою, наприклад розірвання шлюбу, поновлення на роботі, стягнення аліментів. У такому разі провадження у справі повинно закриватися. Щодо право- настулництва, то воно може мати місце не тільки на стадії судового розгляду, а й після відкриття провадження у справі, на стадії попереднього судового розгляду та підготовки справи до судового розгляду як у суді першої, так і в апеляційній і касаційній інстанціях;
- злиття, приєднання, поділу, перетворення юридичної особи, яка була стороною у справі (п. 2). Суду повинні бути подані докази - документи, які свідчать про такі зміни у правовому статусі юридичної особи;
- перебування позивача або відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан (п.
3). Ці обставини можуть бути підтверджені довідкою із військкомату чи із військового формування, переведеного на воєнний стан, клопотання особи про зупинення провадження у справі у такому випадку судом не вимагається;- неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства (п. 4). Розгляд справ у порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства підтверджується довідкою відповідного суду про знаходження справи у його провадженні та зупинення провадження у цивільній справі зумовлено неможливістю розгляду цієї справи до вирішення справ у вищезазначених видах судочинства. У пункті 4 йдеться безпосередньо про розгляд справи в інших видах судочинства. На практиці мають місце ситуації, коли зупинення можуть мати місце не лише, коли йде провадження у справі, але коли, наприклад, порушено кримінальну справу та ведеться слідство*®;
- призначення або заміни законного представника сторони чи третьої особи у випадках, встановлених ст. 43 ЦПК (п. 5). Документами, які підтверджують стан особи, можуть бути рішення суду про визнання особи недієздатною або обмежено дієздатною. Відсутність певних повноважень у представника (довіреність із застереженням щодо неможливості виконання певних дій - ст. 44 ЩІК). Але щодо обмежено дієздатних осіб, то не у будь-якому випадку, тобто у будь-якій цивільній справі з участю обмежено дієздатної особи повинно зупинятися провадження у справі. Доцільність його обов’язкового зупинення може мати місце у справах, де йдеться про розпорядження майновими правами. Якщо розглядається справа про розірвання шлюбу з участю обмежено дієздатної особи, немає необхідності обов’язково зупиняти провадження у справі.
Обов’язковою підставою для зупинення провадження у справі, на нашу думку, є звернення суду першої інстанції до Верховного Суду України для вирішення питання про внесення до Конституційного Суду України подання щодо констигу- ційності закону чи іншого правового акта (ч.
З ст. 8 ЦПК). Це положення поширюється й на апеляційний та касаційний суди, які у такому випадку повинні зупиняти провадження у справі. Тому така підстава має знайти своє закріплення у ст. 201 ЦПК.З питань, зазначених у цій статті, суд постановлює ухвалу, яка за п. ІЗ ч. 1 ст. 293 ЦПК підлягає оскарженню.
Факультативне зупинення провадження у справі має місце за заявою особа, яка бере участь у справі, а також з власної ініціативи суду, тобто здійснюється на власний розсуд суду. Сам суд відповідно до конкретних обставин справи вирішує доцільність зупинення провадження у справі.
Суд має право зупинити провадження у справі у випадках (ст. 202 ЦПК):
- перебування сторони на строковій військовій службі або альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання (п. 1). У такому випадку стороною має бути заявлено суду клопотання про зупинення провадження у справі з мотивацією доцільності такого зупинення провадження у справі та подано доказ, що підтверджує перебування сторони на строковій військовій службі або на альтернативній службі не за місцем проживання;
- захворювання сторони, підтвердженого медичною довідкою, що виключає можливість явки до суду протягом тривалого часу (п. 2). Як правило, якщо особа заявляє клопотання та категорично наполягає на тому, щоб справа без неї не слухалась, оскільки вона має певні докази, які можуть суттєво вплинути на вирішення справи, суд з урахуванням обставин справи та думки інших осіб, які беруть участь у справі, може зупинити провадження у справі до видужання особи;
- перебування сторони у тривалому службовому відрядженні (п. 3). Ця обставина має бути підтверджена довідкою з місця роботи, навчання про відрядження та клопотанням про необхідність зупинення провадження у справі до повернення особи із наведенням аргументів щодо доцільності та необхідності особистої участі особи у розгляді справи;
- розшуку відповідача в разі неможливості розгляду справи за його відсутності (п. 4). Наприклад, це питання може стосуватися розгляду такої справи, як відібрання дитини (в тому числі з її розшуком) та визначення її місця проживання;
- призначення судом експертизи (п.
5), Як правило, є підставою для зупинення провадження у справі за ініціативою суду, оскільки через трудність її проведення строк може затягнутися, що може негативно позначитися на строках розгляду справи. Це положення може також поширюватися на забезпечення доказів шляхом окремого доручення, якщо його виконання здійснюється поза межами населеного пункту, де розглядається справа, чи за кордоном.Суд не зупиняє провадження у випадках, встановлених пунктами 1-3 ч. 1 ст.202 ЦПК, якщо відсутня сторона веде справу через свого представника. Може мати місце виняток, коли суд визнає явку сторони обов’язковою незалежно від того, що участь у справі бере її представник (п. 4 ч. 1 ст. 169 ЦПК).
Питання зупинення провадження у справі як обов’язкове (ст. 201 ЦПК), так і факультативне (ст. 202 ЦПК) здійснюється у судовому засіданні за участю осіб, які беруть участь у справі. Ухвала про зупинення провадження у справі підлягає оскарженню за п. 13 ч. 1 ст. 293 ЦПК. Можливість оскарження ухвал про зупинення провадження у справі є гарантією прав осіб на своєчасний та справедливий розгляд спраги, оскільки зупинення - це припинення провадження у справі на невизначений термін, що суттєво може вплинути на права осіб, які беруть участь у справі.
У ст. 203 ЦПК передбачено строки, на які зупиняється провадження у справі.
Провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених:
1) пунктами 1, 2 і 5ч.1 ст. 201 ЦПК - до залучення до участі у справі правонаступника чи законного представника;
2) п. З ч.І ст.201 та ст. 202 ЦПК:
до припинення перебування сторони у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан, на строковій військовій службі, альтернативній (невійськовій) службі, службового відрядження;
на час хвороби сторони;
до розшуку відповідача;
на час проведення експертизи;
3) п. 4 ч.І ст. 201 ЦПК - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи. Закінчення зупинення провадження у справі пов’язується із настанням обставин, які стали підставою для такого зупинення.
Провадження у справі відновлюється ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі, або з ініціативи суду після усунення обставин, що викликали його зупинення.
З дня відновлення провадження у справі перебіг процесуальних строків продовжується.
Після відновлення провадження суд викликає сторони та інших осіб, які беруть участь у справі, і продовжує судовий розгляд за правилами глави 4 розділу III ЦПК.
7.4.