§ 6. Забезпечення доказів

Цивільне процесуальне законодавство передбачає, що особи, які беруть участь у справі і вважають, що подання потрібних доказів є не­можливим або у них є складнощі в поданні цих доказів, мають право заявити клопотання про забезпечення цих доказів (ст.

Забезпечення доказів — це заходи, спрямовані на збереження відо­мостей про обставини справи, коли є підстави припускати, що вико­ристання цих відомостей у подальшому може стати утрудненим або неможливим (від'їзд свідка у тривале закордонне відрядження, втрата якостей речі тощо).

Забезпечення доказів віднесено виключно до компетенції судів. Згідно із ч. 2 ст. 133 ЦПК способами забезпечення судом доказів є до­пит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд до­казів, у тому числі за їх місцезнаходженням. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів.

За заявою заінтересованої особи суд може забезпечити докази до пред'явлення нею позову.

У разі подання заяви про забезпечення доказів до подання позовної заяви заявник повинен подати позовну заяву протягом трьох днів з дня постановлення ухвали про забезпечення доказів. У разі неподання по­зовної заяви у зазначений строк особа, яка подала заяву про забезпе­чення доказів, зобов'язана відшкодувати судові витрати, а також збит­ки, заподіяні у зв'язку із забезпеченням доказів (ч. 4 ст. 133 ЦПК).

У заяві про забезпечення доказів мають бути зазначені: докази, які необхідно забезпечити; обставини, що можуть бути підтверджені цими доказами; обставини, які свідчать про те, що подання потрібних до­казів може стати неможливим або ускладненим, а також справа, для якої потрібні ці докази або з якою метою потрібно їх забезпечити.

Заява про забезпечення доказів розглядається судом, який розглядає справу, а якщо позов ще не пред'явлено — місцевим загальним судом, у межах територіальної підсудності якого можуть бути вчинені про­цесуальні дії щодо забезпечення доказів.

Заява про забезпечення доказів розглядається протягом п'яти днів з дня її надходження з повідомленням сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Присутність цих осіб не є обов'язковою.

У разі обґрунтованої вимоги заявника, а також якщо не можна встановити, до кого може бути згодом пред'явлено позов, заява про забезпечення доказів розглядається судом невідкладно лише за участю заявника.

Питання про забезпечення доказів вирішується ухвалою. Оскар­ження ухвали про забезпечення доказів не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає розгляду справи.

Якщо після вчинення процесуальних дій щодо забезпечення до­казів позовну заяву подано до іншого суду, протоколи та інші матері­али щодо забезпечення доказів надсилаються до суду, який розглядає справу (ст. 135 ЦПК).

Питання для самоконтролю

1. Яким є зв'язок змагальності цивільного судочинства та моделі доказування?

2. Якими є суттєві ознаки доказування як процесуальної ді­яльності?

3. Яким є коло суб'єктів доказування у цивільному процесі?

4. Що таке «тягар доказування»?

5. Дайте поняття судових доказів та засобів доказування. Яке їх співвідношення?

6. Що таке предмет доказування і як він визначає належність та допустимість засобів доказування?

7. Які факти не потребують доказування?

8. Яким є значення стандарту доказування у судовому право- застосуванні?

9. За якими правилами суд оцінює докази?