В якому порядку здійснюється заміна сторони виконавчого провадження?
Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї з сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони їй правонаступником.
Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, в якій вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.Процесуальне правонаступництво передбачене ст. 37 ЦПК, в якій зазначено, що воно можливе на будь-якій стадії процесу у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір.
Таким чином, правонаступництво можливе і на стадії виконання судового рішення.
Порядок вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження визначений ст. 378 ЦПК, в якій вказано, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. Неявка сторін та заінтересованих осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Згідно з п. 25 ст. 293 ЦПК ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Таким чином, після вирішення вказаного вище питання судом, державний виконавець зобов'язаний своєю постановою провести заміну відповідної сторони у виконавчому провадженні.
Наведемо наступний приклад із судової практики.
У серпні 2005 р. К. та районний відділ державної виконавчої служби Здолбунівського районного управління юстиції (далі — ВДВС) звернулися до суду із заявою та поданням про заміну сторони виконавчого провадження, зазначивши, що на виконанні у ВДВС є виконавчий лист № 2-357, виданий 6 травня 2004 р.
Здолбунівським районним судом Рівненської області, про стягнення із селянського (фермерського) господарства «Дермань-ІІ» (далі — СФГ) на користь К. 15000 грн. моральної шкоди у зв'язку з трудовим каліцтвом на виробництві.Заявники повідомили, що виконання вказаного судового рішення проведено частково, К. відшкодовано 2612 грн., заборгованість становить 12 388 грн.
Господарський суд Рівненської області постановою від 2 березня 2005 р. визнав СФГ банкрутом. Судове рішення не виконане, оскільки немає майна боржника, про що свідчить лист ліквідатора.
Посилаючись на те, що відповідно до п. З розд. XI «При кінцеві положення» Закону від 23 вересня 1999 р. № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі — Закон № 1105-Х1У) уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника — Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі — Фонд), позивачі просили суд провести заміну сторони виконавчого провадження: СФГ на Фонд.
Здолбунівський районний суд Рівненської області ухвалою від 26 грудня 2006 р. провів заміну сторони виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-357 з СФГ на Фонд.
Апеляційний суд Рівненської області ухвалою від 1 лютого 2007 р. апеляційну скаргу Фонду на ухвалу Здолбуні-вського районного суду Рівненської області від 26 грудня 2006 р. відхилив.
У касаційній скарзі Фонд просив скасувати ухвалу 3дол-бунівського районного суду Рівненської області від 26 грудня 2006 р. та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 1 лютого 2007 р., вирішити питання по суті та допустити поворот виконання рішення суду першої інстанції від 26 грудня 2006 р.
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, зазначивши у своїй ухвалі від 16.05.2007 р. наступне.
Суди встановили, що за рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 17 березня 2004 р. з СФГ стягнуто на користь К. 15000 грн. моральної шкоди, заподіяної у зв'язку з нещасним випадком на виробництві. На підставі рішення суду відкрито виконавче провадження. Судове рішення виконано частково.
Господарський суд Рівненської області постановою від 2 березня 2005 р. визнав СФГ банкрутом, а відповідно до постанови цього суду від 25 жовтня 2006 р. — ліквідував на підставі Закону від 14 травня 1992 р. № 2343-ХІІ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». При цьому сума непогашених платежів на користь К. становила 12 388 грн.
Відповідно до ст. 11 Закону від 21 квітня 1999 р. № 606-XIV «Про виконавче провадження», ч. 1 ст. 378 ЦПК у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про заміну сторони виконавчого провадження, а апеляційний суд, залишаючи її без змін, обґрунтовано виходили з факту вибуття боржника без правонаступника, у зв'язку з чим відповідно до п. З розд. XI «Прикінцеві положення» Закону № 1 105-ХП/ визначили стороною, зобов'язаною до сплати К. заборгованості з моральної шкоди, Фонд (Вісник Верховного Суду України. - 2007. - М 12.- С. 21-22).