Як правильно розуміти кожну з підстав для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення? Які порушення норм процесуального права слід вважати такими, що призвели до неправильного вирішення справи (ч. З ст. 309 ЦПК)?
Підстави для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміна рішення у вичерпному порядку наведені в ст. 309 ЦПК.
Неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи (п.
1 ч.І), має місце тоді, коли судом неправильно визначено предмет доказування, правовідносинам сторін надана неправильна кваліфікація, обставини справи з'ясовані не повністю.Недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими (п. 2 ч.І), буде мати місце у випадках встановлення судом певних обставин (фактів), котрі недоведєні доказами, при недостатності доказів; недостовір-ності і/або суперечливості доказів; при неправильному використанні непрямих доказів; при відсутності мотивування про те, чому одні доказі судом прийняті, а інші -ні.
Причиною недоведеності обставин, що мають значення для справи, нерідко являються порушення судом правил дослідження або оцінки доказів.
Невідповідність висновків суду обставинам справи (п. З ч. 1 ) буде мати місце тоді, коли обставини справи судом встановлені повно та відповідно до ним досліджені докази, проте висновки зі встановлених обставин зроблені невірно.
Нерідко такі порушення допускаються тоді, коли норма матеріального права лише в загальній формі визначають умови, при яких наступають ті чи інші наслідки.
Порушення або неправильне застосування норм матеріального права (п. 4 ч. 1) означає, що застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню, або суд неправильно витлумачив закон.
Незастосування закону, який підлягав застосуванню, має місце у тих випадках, коли суд не тільки не зазначив в рішенні норму права, яка підлягала застосуванню у даній справі, але й вирішив справу всупереч нормам діючого законодавства.
На дані порушення апеляційна інстанція звертає увагу й тоді, коли суд застосував скасований або змінений закон, а також норми підзаконного акту, які суперечать закону або прийнятих з порушенням установленого порядку.
До цієї групи порушень слід віднести й випадки застосування судом норм міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких не надана Верховною Радою України.Суть застосування неналежного закону в тому, що суд при вирішенні справи керувався не тією нормою, яка регулює спірні відносини. Подібне порушення обумовлено, як правило, неправильною кваліфікацією відносин сторін.
Неправильне тлумачення закону має місце в тих випадках, коли суд застосовує закон, який підлягає застосуванню, але зміст і його значення розуміються невірно, внаслідок чого суд приходить до неправильного висновку про права і обов'язки сторін. Подібне порушення може мати місце, зокрема, при розширеному чи вузькому тлумаченні норм матеріального права.
Порушення або неправильне застосування норм процесуального права (п. 4 ч. 1) можуть бути підставою для скасування чи зміни рішення.
Проте не у всіх випадках порушення норм процесуального права може бути підставою для ухвалення нового рішення або зміни рішення. Наприклад, порушення норм процесуального права, визначені в ст. 311 ЦПК, це так звані безумовні підстави (у ст. 338 ЦПК для касаційного провадження, на відміну від апеляційного провадження, спеціально зазначено, що скасування рішення є обов'язковим). Зазначені процесуальні порушення тягнуть за собою скасування рішення суду з направленням справи на новий розгляд у будь-якому випадку. Ці підстави гарантують реалізацію принципів цивільного судочинства.
У ч. З ст. 309 ЦПК зазначено, що порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасуванняабо зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Це така група процесуальних порушень, які не завжди тягнуть за собою скасування або зміну рішення. їх ще називають умовними підставами для скасування або зміни рішення.
Питання про те, чи призвело те чи інше процесуальне порушення до неправильного вирішення справи в кожному конкретному випадку вирішується судом апеляційної інстанції. Одне й те ж процесуальне порушення в залежності від обставин справи може тягти різні процесуальні наслідки і не завжди призводять до скасування чи зміни рішення. Допущені судом першої інстанції при розгляді справи незначні процесуальні порушення, якщо вони не призвели до неправильного вирішення справи, не являються підставою для скасування чи зміни рішення. Проте на такі порушення апеляційна інстанція, не скасовуючи чи змінюючи рішення, повинна зазначити в своєму судовому рішенні (ст. 316ЦПК). Так, порушення судом норм процесуального права про строки розгляду справи (наприклад, відсутня ухвала про подовження строку розгляду справи), правил, які регулюють порядок у засіданні суду, якщо вони не призвели до неправильного вирішення справи про права та обов'язки сторін, не можуть бути підставою для скасування чи зміни рішення.