Виконання судових доручень іноземних судів і звернення судів України з дорученнями до іноземних судів

Під час розгляду та вирішення цивільної справи може ви­никнути необхідність учинення окремих процесуальних дій за межами держави. В такому випадку суд може звернутися з дору­ченням до суду іншої держави, на території якої потрібно вчини­ти відповідну дію.

Відповідно до ст. 415 ЦПК України, якщо в процесі роз­гляду справи суду необхідно вручити документи, отримати дока­зи, виконати окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому ЦПК України або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана ВР України.

Доручення суду України надсилається у порядку, встанов­леному ЦПК України або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана ВР України, а якщо міжнародний договір не укладено, - Міністерству юстиції України, яке надси­лає доручення Міністерству закордонних справ України для пе­редачі дипломатичними каналами.

Зміст і форма судового доручення про надання правової допомоги мають відповідати вимогам міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана ВР України. Якщо міжна­родний договір не укладено, у судовому дорученні про надання правової допомоги зазначаються:

1) назва суду, що розглядає справу;

2) за наявності міжнародного договору, згода на обов'яз­ковість якого надана Верховною Радою України, учасниками

якого є Україна і держава, до якої звернено доручення, - поси­лання на його положення;

3) найменування справи, що розглядається;

4) прізвище, ім'я, по батькові та рік народження фізичної особи або найменування юридичної особи, відомості про їх міс­це проживання (перебування) або місцезнаходження, а також інші дані, необхідні для виконання доручення;

5) процесуальне становище осіб, щодо яких необхідно вчинити процесуальні дії;

6) чіткий перелік процесуальних дій, що необхідно вчинити;

7) інші дані, якщо це передбачено відповідним міжна­родним договором, згода на обов’язковість якого надана ВР України, або цього вимагає іноземний суд, який виконуватиме доручення.

Судове доручення про надання правової допомоги оформ­люється українською мовою. До судового доручення додається засвідчений переклад офіційною мовою відповідної держави, якщо інше не встановлено міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана ВР України.

Судове доручення про надання правової допомоги, проце­суальні та інші документи, що до нього додаються, засвідчують­ся підписом судді, який складає доручення, та скріплюються гербовою печаткою.

Суди України виконують доручення іноземних судів про надання правової допомоги щодо вручення викликів до суду чи інших документів, допиту сторін чи свідків, проведення експер­тизи чи огляду на місці, вчинення інших процесуальних дій, пе­реданих їм у порядку, встановленому міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана ВР України, а якщо міжна­родний договір не укладено, - дипломатичними каналами.

Судове доручення не приймається до виконання у разі, якщо воно:

1) може призвести до порушення суверенітету України або створити загрозу її національній безпеці;

2) не належить до юрисдикції цього суду;

3) суперечить законам або міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана ВР України.

На прохання іноземного суду процесуальні дії можуть вчинятися під час виконання судового доручення із застосуван­ням права іншої держави, якщо таке застосування не суперечить законам України.

У разі надходження від іноземного суду прохання щодо особистої присутності його уповноважених представників чи учасників судового розгляду під час виконання судового дору­чення суд України, який виконує доручення, вирішує питання про надання згоди щодо такої участі.

Виконання судового доручення підтверджується протоко­лом судового засідання, іншими документами, складеними чи отриманими під час виконання доручення, що засвідчуються підписом судді та скріплюються гербовою печаткою.

Якщо немає можливості виконати доручення іноземного суду, суд України у порядку, встановленому міжнародним дого­вором, згода на обов’язковість якого надана ВР України, або якщо міжнародний договір не укладено, - дипломатичними ка­налами, повертає таке доручення іноземному суду без виконання із зазначенням причин і подає відповідні документи, що це під­тверджують.

Цивільне процесуальне законодавство детально регламен­тує порядок виконання судового доручення іноземного суду про вручення виклику до суду чи інших документів. Відповідно до ст. 418 ЦПК України доручення іноземного суду про вручення виклику до суду чи інших документів виконується у судовому засіданні або уповноваженим працівником суду за місцем про­живання (перебування, місцем роботи) фізичної особи чи місце­знаходженням юридичної особи.

Виклик до суду чи інші документи, що підлягають вру­ченню за дорученням іноземного суду, вручаються особисто фі­зичній особі чи її представникові або представникові юридичної особи під розписку.

У судовій повістці, що направляється з метою виконання доручення іноземного суду про вручення документів, крім відо­мостей, зазначених у ст. 75 ЦПК України, додатково зазначаєть­ся інформація про наслідки відмови від отримання документів і неявки до суду для отримання документів.

У разі відмови особи отримати виклик до суду чи інші до­кументи, що підлягають врученню за дорученням іноземного суду, суддя, уповноважений працівник суду або представник адміністрації місця тримання особи робить відповідну позначку на документах, що підлягають врученню. У такому разі докумен­ти, що підлягають врученню за дорученням іноземного суду, вважаються врученими.

У разі повторної неявки до суду без поважних причин особи, яку належно повідомлено про день, час і місце судового засідання, у якому мають бути вручені виклик до суду чи інші документи за дорученням іноземного суду, такі документи вва­жаються врученими.

Доручення іноземного суду про вручення виклику до суду чи інших документів вважається виконаним у день, коли особа або її представник отримали такі документи чи відмовилися від їх отримання або якщо така особа чи її представник, яких належно повідомлено про день, час і місце судового засідання, на якому має бути вручено виклик до суду чи інші документи, без поважних причин не з'явилися до суду, - у день такого судо­вого засідання.

Виконання доручення іноземного суду про вручення викли­ку до суду чи інших документів підтверджується протоколом су­дового засідання, у якому зазначаються заяви чи повідомлення, зроблені особами у зв'язку з отриманням документів, а також під­твердженням про повідомлення особи про необхідність явки до суду для отримання документів та іншими документами, складе­ними чи отриманими під час виконання доручення, що засвід­чуються підписом судді та скріплюються гербовою печаткою.

Відповідно до ст. 419 ЦПК України судове доручення про вручення документів громадянину України, який проживає на території іноземної держави, може бути виконано працівни­ками дипломатичного представництва чи консульської установи України у відповідній державі. Такі документи особа отримує добровільно. Вручення документів здійснюється під розписку із зазначенням дня вручення, підписується посадовою особою та скріплюється печаткою відповідної закордонної диплома­тичної установи України.

Доручення суду про виконання певних процесуальних дій стосовно громадянина України, який проживає на території іно­земної держави, може бути виконано працівниками дипломатич­ного представництва чи консульської установи України у відпо­відній державі, якщо це передбачено міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана ВР України.

У разі вчинення певних процесуальних дій складається протокол, що підписується особою, стосовно якої вчинені проце­суальні дії, та особою, яка вчинила процесуальні дії, і скріплю­ється печаткою відповідної закордонної дипломатичної установи України. У протоколі зазначаються день, час і місце виконання доручення. Під час виконання судового доручення застосовуєть­ся процесуальний закон України. Для виконання доручення не можуть застосовуватися примусові заходи.

Питання для самоконтролю

1. Що розуміють під поняттям «іноземець» у національно­му законодавстві, які його права та обов 'язки?

2. У чому виявляється цивільна процесуальна правоздат­ність і дієздатність іноземців?

3. Який порядок представництва іноземців консулами?

4. Що розуміється під імунітетом від цивільної юрисдикції судів України?

5. Які особливості розгляду судом справ, в яких беруть участь іноземці?

6. Які особливості участі у суді іноземних осіб?

7. Які правила застосування норм міжнародного права під час розгляду справ у судах загальної юрисдикції за участю іноземних осіб?

Тести для самоконтролю

1. Відповідно до Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 р.

а) особа, яка не перебуває у громадянстві України і є грома­дянином (підданим) іншої держави або держав;

б) особа, яка не перебуває у громадянстві України і є грома­дянином іншої держави або держав;

в) особа, яка не перебуває у громадянстві України і є грома­дянином іншої держави або держав;

г) особа, яка не перебуває у громадянстві України і є грома­дянином (підданим) іноземної держави.

2. Особою без громадянства є:

а) особа яка не є громадянином України;

б) особа, яка не є громадянином іноземної держави;

в) особа, яка не є громадянином України та громадянином іноземної держави;

г) особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавст­ва не вважає своїм громадянином.

3. На які випадки поширюється судовий імунітет щодо іноземної держави:

а) пред’явлення до іноземної держави позову в суді України;

б) притягнення іноземної держави до участі у справі, яка роз­глядається судом України, як відповідача чи третьої особи;

в) забезпечення позову, зокрема шляхом накладення арешту на майно іноземної держави, яке знаходиться на території України, чи інших заходів щодо забезпечення позову;

г) усі відповіді правильні.

4. Що у міжнародному приватному праві називається об­меженням прав іноземних осіб, що застосовуються державою на своїй території у відповідь на безпідставне обмеження прав її фізичних та юридичних осіб іноземною державою, що має хара­ктер дискримінаційних заходів:

а) реторсія;

б) реституція;

в) реорсія;

г) реферсія.

5. У якому випадку судове доручення не приймається до виконання:

а) у разі, якщо воно може призвести до порушення суверені­тету України або створити загрозу її національній безпеці;

б) у разі, якщо воно не належить до юрисдикції цього суду;

в) у разі, якщо воно суперечить законам або міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана ВР України;

г) усі відповіді правильні.

6. Іноземні держави відповідно до ст. 410 ЦПК України, ЗУ «Про міжнародне приватне право» мають право звернутися до судів України для захисту своїх:

а) прав;

б) обов’язків;

в) прав чи інтересів;

г) усі відповіді правильні.

7. Принципи встановлення та надання іноземним особам (дипломатичним установам, консульським установам іноземних держав) привілеїв та імунітетів встановлено:

а) Віденською конвенцією про дипломатичні зносини;

б) Віденською конвенцією про консульські зносини;

в) Указом Президента України «Про дипломатичні та кон­сульські зносини»;

г) відповіді а і б.

8. Імунітет від юрисдикції суддів України у цивільних справах надається також міжнародним організаціям у межах, визначених міжнародними договорами України або законом України:

а) «Про міжнародне публічне право»;

б) «Про міжнародне приватне право»;

в) «Про міжнародний комерційний арбітраж»;

г) Цивільному процесуальному кодексі України.

9. Процесуальна правоздатність і дієздатність іноземних осіб в Україні визначається відповідно до:

а) Закону України «Про міжнародне публічне право»;

б) Закону України «Про міжнародне приватне право»;

в) Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж»;

г) права України.

10. Які в Україні використовуються способи легалізації офіційних документів:

а) консульська легалізація та проставлення апостиля;

б) дипломатична легалізація і зазначення апостиля;

в) міжнародно-правова легалізація (апостиль);

г) усі відповіді правильні.

Задачі для самоконтролю

Задача 1. У районному суді м. Києва за заявою дружини П. І. Ковальова розглядалась цивільна справа про визнання його недієздатним. Під час розгляду справи суд встановив, що хоча С. В. Попов проживає в Україні, проте він є громадянином Біло­русії. Суддя відклав розгляд справи та повідомив відповідний суд Білорусії про наявність доказів про обставини про визнання С. В. Попова недієздатним. Проте від суду Білорусії протягом три­валого часу не надійшло ніяких відомостей. Після цього суд Украї­ни розглянув справу та визнав С. В. Попова недієздатним.

Чи правомірні дії суду України?

Як саме мав діяти суд Білорусії?

На які акти слід зауважити під час вирішення цієї правової ситуації?

Задача № 2. У процесі розгляду судом України справи про відшкодування шкоди, завданої під час дорожньо-транспортної пригоди Шашар Нежем (гр. Сирії) суддя, перевіряючи цивільну діє­здатність відповідача, керувався нормами ЦПК України.

Визначте правомірність дій українського суду?

Якими актами під час розгляду справи судом України з учас­тю іноземного громадянина має керуватися суддя України при перевірці право- та дієздатності (цивільної та цивільної проце­суальної) іноземного громадянина?

Задача 3. Громадянин Туреччини Мехамед Аліз 2011 р. про­живав у м. Києві, де зареєстрував шлюб з громадянкою України А. М. Смерекою. М. Аліз займався торгівельним бізнесом. Він ра­зом із дружиною побудував будинок у м. Бровари Київської області. Навесні 2012 р. М. Аліз посварився із своєю дружиною та пішов із дому і не повернувся. Звернення дружини до його колег по бізнесу не дало жодних результатів, як і звернення до його батьків, які про­живали у Стамбулі - ніхто нічого не знав про місцезнаходження чоловіка. А. М. Смерека звернулася до правоохоронних органів із заявою про розшук чоловіка. Минув рік, але відомостей про чолові­ка, його місцезнаходження у Смереки немає. А. М. Смерека зверну­лася до суду України про визнання її чоловіка гр. Туреччини Меха- меда Аліза безвісно відсутнім.

Право якої держави належить застосувати під час визнання громадянина Туреччини Мухамеда Аліза безвісно відсутнім?

Рекомендована література

1. Грамацький Е. Напрями уніфікації та гармонізації міжнародного приватного права в контексті євроінтеграційних процесів / Е. Грамацький // Підприємництво, господарство і право. - 2010. - № 10. - С. 107-109.

2. Довгерт А. Удосконалення колізійного регулювання та міжнаро­дного цивільного процесу після реформи міжнародного приватного права 2005 року / А. Довгерт // Нотаріат в Україні. - 2010. - № 8. - С. 146-152.

3. Звеков В. П. Международное частное право: курс лекций / В. П. Звеков. - М.: НОРМА-Инфра, 1999. - 686 с.

4. Здрок О. Н. Гражданский процесс зарубежных стран: учеб. по­собие / О. Н. Здрок. - М.: Изд-во деловой и учеб. лит-ры, 2005. - 176 с.

5. Нешатаева Т. Н. Международное частное право и международ­ный гражданский процесс: учеб. курс / Т. Н. Нешатаева. - М.: Городец, 2004. - 624 с.

6. Проблеми теорії та практики цивільного судочинства: моногра­фія / В. В. Комаров, В. І. Тертишніков, В. В. Баранкова та ін.; за заг. ред. проф. В. В. Комарова. - Х.: Харків юридичний, 2008. - 928 с.

7. Фединяк Л. С. Питання цивільного процесу у міжнародному приватному праві: текст лекції / Л. С. Фединяк; Львівський держ. ун-т ім. І. Франка; Факультет міжнародних відносин. - Львів, 1998. - 21 с.

8. Фурса С. Я. Міжнародний цивільний процес України: навчаль­ний посібник-практикум / С. Я. Фурса. - К., 2010. - 328 c.

Перелік нормативно-правових актів

і судової практики

1. Про міжнародне приватне право: Закон України від 23 червня 2005 р. (станом на 9 червня 2013 р.) [Електронний ресурс]. - Режим досту­пу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2709-15

2. Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства: Закон України від 22 вересня 2011 р. (станом на 1 квітня 2015 р.) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3773-17

3. Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасо­вого захисту: Закон України від 8 липня 2011 р. (станом на 30 травня 2014 р.) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon0.rada. gov.ua/laws/show/3671-17

4. Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини: Закон України від 23 лютого 2006 р. (станом на 2 груд­ня 2012 р.) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada. gov.ua/laws/show/3477-15

5. Віденська конвенція про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/ laws/show/995_048http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/995_048

6. Про Положення про дипломатичні представництва та консульсь­

кі установи іноземних держав в Україні: Указ Президента України від 10 червня 1993 р. № 198/93 [Електронний ресурс]. - Режим доступу:

http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/198/93

7. Про практику розгляду судами цивільних справ з іноземним елементом: Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивіль­них і кримінальних справ від 16 травня 2013 р. № 24-754/0/4-13 [Електрон­ний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v-754740