Відкриття провадження, розгляд справи та рішення суду у справі про відновлення втраченого судового провадження

Для цієї категорії справ, відповідно до ст. 404 ЦПК України, встано­влено виключну підсудність, тобто їх розгляд віднесено до компетенції чітко визначеного суду: який ухвалив рішення по суті справи або який постановив ухвалу по закриття провадження у справі.

Передумовою відкриття провадження у справі з відновлення втра­ченого судового провадження є подання письмової заяви відповідного змісту.

У заяві про відновлення втраченого судового провадження повинно бути зазначено:

- про відновлення якого саме провадження просить заявник;

- чи було у справі ухвалено рішення по суті справи або постановлена ухвала про закриття провадження;

-якоюсамеособоюзчислаосіб,якібралиучастьусправі, бувзаявник,хто конкретноівякостікогобравуча- стьусправі,місцепроживаннячимісцезнаходження цих осіб;

- що відомо заявнику про обставини втрати провадження, про місце­знаходження копій документів провадження або відомостей щодо них;

- поновлення яких саме документів заявник вважає необхідним;

- для якої мети необхідне їх поновлення.

До заяви про відновлення втраченого судового провадження дода­ються документи або їх копії, навіть якщо вони не посвідчені в установ­леному порядку, що збереглися у заявника або у справі (наприклад, копії позовної заяви, копії апеляційної або касаційної скарги, рішення, ухвала, судові повістки або повідомлення, виконавчі листи, інші документи, які вказують на наявність судової справи і збереглися у заявника).

Якщо втрачене судове провадження відновлюється за ініціативою суду, то важливе значення для його відновлення можуть мати статисти­чна карта у справі, наряди щодо вчинення окремих процесуальних дій, зокрема реєстрація ухвал про розшук відповідача, реєстри відправлення кореспонденції, можливо копії документів, які збереглись, тощо.

У випадку, якщо є відомості про те, що документи, які мають від­ношення до справи, знаходяться в установах, організаціях, у окремих громадян, то про це заявник повинен зазначити у заяві, і суд за клопо­танням заінтересованих осіб витребовує їх у стадії провадження у спра­ві до судового розгляду.

Слід зазначити, що коло необхідних документів, які додаються до заяви про відновлення матеріалів кожної конкретної цивільної справи,

¹ Цивільний процес України : Академічний курс / [Фурса С. Я., Фурса Є. І., Гетман- цев О. В. та ін.]; [за ред. С. Я. Фурси]. — К. : Видавець Фурса С. Я., KHT, 2009. — С.843—844. залежатиме від характеру та змісту вимоги заявника і від того, в якому обсязі ініціатор судового розгляду просить поновити судове прова­дження.

Судовий збір при поданні заяви про відновлення втраченого прова­дження не сплачується, але у разі подання завідомо неправдивої заяви судові витрати відшкодовуються заявником.

Згідно зі ст. 406ЦПК України,якщо у заяві не зазначено мету віднов­лення провадження або відомості,необхідні для його відновлення,суд по­становляє ухвалу про залишення заяви без руху,якою встановлює заявни­кові строк,необхідний для усунення цих недоліків,а в разі невиконання цих вимог — ухвалою визнає заяву неподаною і повертає заявнику.

Якщо ж мета звернення до суду,зазначена заявником,не пов’язана із захистом його прав та інтересів,суд своєю ухвалою відмовляє у відк­ритті провадження або залишає заяву без розгляду у випадку, коли про­вадження було відкрито.

Суд відмовляє також у відкритті провадження,якщо воно не було за­кінчене ухваленням рішення або постановлениям ухвали про закриття провадження у справі,оскільки ця обставина не виключає можливості пред’явлення нового позову(заяви) і це має бути зазначено в ухвалі су­ду про відкриття провадження у новій справі.

При розгляді справи про відновлення втраченого судового прова­дження повністю або якоїсь його частини суд використовує ту частину провадження, що збереглася. Суд також використовує документи, ви­дані зі справи фізичним чи юридичним особам до втрати провадження, копії цих документів, інші довідки, папери, відомості, що стосуються справи, виконавчого провадження.

Особливістю цього інституту цивільного процесуального права є чі­тка регламентація законом переліку осіб, які можуть бути допитані су­дом як свідки.

Вважаємо,що в даному випадку можуть бути допитані як свідки особи,які були присутні при виконанні рішення, а також інші особи, які здійснювали реєстрацію справи, передачу її в архів тощо.

Таким чином,особливості порядку розгляду судом справи про відно­влення втраченого судового провадження встановлені у ст. 407 ЦПК України за своєю суттю та змістом збігаються з п. 5 додатку № 3 до ЦПК 1963 року.

Розгляд справи та ухвалення рішення проводяться з урахуванням особливостей,установлених ст. ст. 407 і 408 ЦПК України. Якщо необ­хідні відомості або документи є в інших осіб, які заявник не може отримати,суд за його клопотанням має сприяти у їх збиранні. За недо­статності зібраних матеріалів для точного відновлення втраченого су­дового провадження (його частини) суд на підставі ч. 3 ст. 408ЦПК України ухвалою закриває розгляд заяви про відновлення провадження і роз’яснює особам,які беруть участь у справі, право на повторне звер­нення з такою самою заявою за наявності необхідних документів.

У ч. 1 ст. 408 ЦПК України йдеться про порядок ухвалення судового рішення про відновлення втраченого судового провадження. Ухвалення такого рішення можливе на підставі зібраних і перевірених матеріалів. Суддя може ухвалити рішення про відновлення втраченого судового провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно від­новити, але при цьому він повинен виходити, насамперед, із заяви заяв­ника та, звичайно, враховувати, чи матиме таке відновлення для заяв­ника юридичні наслідки.

Щодо змісту рішення суду про відновлення втраченого судового провадження, то у ньому повинно зазначатися:

- на підставі яких конкретно даних, поданих до суду і досліджених у судовому засіданні з участю всіх учасників цивільного процесу з втра­ченого провадження, суд вважає встановленим зміст відновленого су­дового рішення;

- висновки суду про доведеність того, які докази досліджувалися су­дом і які процесуальні дії вчинялися з утраченого провадження.

Якщо недостатньо зібраних матеріалів для точного відновлення втраченого судового провадження, суд ухвалою закриває розгляд заяви про відновлення провадження і роз’яснює особам, які беруть участь у справі, право на повторне звернення з такою самою заявою за наявності необхідних документів.

Строк зберігання судового провадження не має значення для вирі­шення заяви про його відновлення. Винятком із такого правила є випа­док звернення з такою заявою для виконання рішення, якщо строк на пред’явлення виконавчого листа для виконання закінчився і судом не поновлено, тому що відновлення такого втраченого судового прова­дження не утворить для заявника юридичних наслідків.

Контрольні запитання

1. Розкрити зміст під поняття «втрачене судове провадження».

2. Охарактеризувати підстави для відновлення втраченого судового провадження.

3. Визначити осіб, які можуть порушити питання про відновлення втраченого судового провадження

4. Охарактеризувати зміст заяви про відновлення втраченого судо­вого провадження.

5. Визначити підготовки справи про відновлення втраченого прова­дження до судового розгляду.

6. Який порядок розгляду справи про відновлення втраченого про­вадження?

7. Яке рішення може прийняти суд за результатами розгляду справи про відновлення втраченого провадження?

Рекомендована література

1. Підлубна О. Відновлення втраченого судового провадження / О. Підлубна // Підприємництво, господарство і право. — 2010. — № 4. — С. 82—86. — Бібліогр.: 13 назв.

2. Штефан О. Порядок відновлення втраченого судового прова­дження / О. Штефан // Юридична Україна. — 2005. — № 5 (29). — С. 73—76.

3. Поштар Т. Цивільний процесуальний кодекс України. Розділ IX: Порядок відновлення втраченого судового провадження. Коментар / Т.Поштар // Закон і бізнес. — 2005.— № 14. — С. 10.

4. Шиманович О. М. Відновлення втраченого судового провадження у цивільному процесі / О. М. Шиманович // Ученые записки Тавричес­кого национального университета им. В. И. Вернадского. Серия : Юри­дические науки. — 2010. — Т. 24 (63).— № 1.— 2011. — С. 92.