Види представництва

У цивільно-процесуальному праві є чимало різновидів класифікації процесуального представництва.

Серед них можна виокремити такі основні види проце­суального представництва:

1) за ступенем обов’язковості:

а) обов’язкове - у випадках, коли згода особи на пред­ставництво не потрібна (представництво неповнолітніх, малоліт­ніх та недієздатних осіб);

б) необов’язкове;

2) за підставами виникнення:

а) договірне представництво виникає на підставі догово­ру, за яким особа, яку представляють (сторона, третя особа), до­ручає іншій особі (представникові) ведення своєї справи в суді.

Ознаки договірного представництва:

- виникає тільки на основі добровільного волевиявлення;

- підставою його виникнення є цивільно-правовий договір доручення або трудовий договір;

- повноваження представника оформлюються довіреністю.

Як договірні представники можуть виступати:

- адвокати (підставою представництва є договір доручен­ня на ведення справи у суді, між особою, яку представляють та адвокатом). Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає правові засади організації і діяльності адво­катури та здійснення адвокатської діяльності в Україні;

- юрисконсульти, а також інші працівники організацій у справах цих організацій (підставою представництва буде трудовий договір).

Трудовий договір є підставою договірного представництва лише в тих випадках, коли як представники юридичних осіб ви­ступають працівники юридичного відділу або служби, тому що захист прав і законних інтересів юридичної особи - організації - належить до їхніх трудових (службових) обов’язків. Що ж сто­сується інших працівників юридичної особи, то у разі набуття ними представницьких функцій підставою договірного пред­ставництва є не трудовий, а цивільно-правовий договір доручен­ня, що може бути оплатним або безоплатним;

- один зі співучасників.

- інші громадяни, допущені судом до представництва у цій справі (підставою представництва є договір доручення на пред­ставництво інтересів у суді);

б) громадське представництво - це представництво, що здійснюється уповноваженими громадських організацій у спра­вах членів своїх організацій, а також інших громадян, права та інтереси яких захищають ці організації (підставою представниц­тва є вступ до громадської організації).

Як громадські представники можуть виступати:

- профспілки - це добровільна неприбуткова громадська організація, що об’єднує громадян, пов’язаних спільними інте­ресами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання);

- громадські організації - це об’єднання громадян, що утворюються для спільної реалізації спільних інтересів (культу­рних, економічних, вікових, гендерних, регіональних, релігійних, професійних, соціальних тощо);

в) законне представництво - це процесуальні дії батьків, усиновлювачів, опікунів або інших осіб, визначених законом, для захисту прав і охоронюваних законом інтересів недієздатних громадян і громадян, які не володіють повною дієздатністю.

Підставами виникнення законного представництва є:

- факт походження дитини, засвідчений органом ДРАЦС, у встановленому порядку (ст. 121 СК України);

- факт усиновлення, зареєстрований у встановленому по­рядку (ст. 207 СК України);

- адміністративний акт про призначення опіки та піклу­вання (ч. 3 ст. 243 СК України).

Законне представництво згідно зі ст. 39 ЦПК України здійснюється в такий спосіб:

- права, свободи та інтереси малолітніх осіб у віці до чо­тирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захища­ють у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни або інші особи, визначені законом;

- права, свободи та інтереси неповнолітніх осіб у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть захищати в суді відпо­відно їхні батьки, усиновлювачі, піклувальники або інші особи, визначені законом.

- права, свободи та інтереси особи, яка визнана безвісно відсутньою, захищає опікун, призначений для опіки над її майном;

- права, свободи та інтереси спадкоємців особи, яка по­мерла або оголошена померлою, якщо спадщина ще ніким не прийнята, захищає виконавець заповіту або інша особа, що вживає заходів щодо охорони спадкового майна;

- законні представники можуть доручати ведення справи в суді іншим особам.

Згідно зі ст. 43 ЦПК України у разі відсутності у сторони чи третьої особи, визнаної недієздатною або обмеженою у ци­вільній дієздатності, законного представника суд за поданням органу опіки та піклування ухвалою призначає опікуна або піклувальника і залучає їх до участі у справі як законних представників.

Якщо під час розгляду справи буде встановлено, що мало­літня чи неповнолітня особа, позбавлена батьківського піклуван­ня, не має законного представника, суд ухвалою встановлює над нею, відповідно, опіку чи піклування за поданням органу опіки та піклування, призначає опікуна або піклувальника та залучає і'х до участі у справі як законних представників.

Якщо ж законний представник не має права вести справу в суді з підстав, установлених законом, суд за поданням органу опіки та піклування заміняє законного представника.

Звільнення опікуна чи піклувальника, якщо їх призначив суд, і призначення ними інших осіб здійснюється в порядку, встановленому законом (ч. 2 ст. 241 ЦПК України).

ЦПК України не перелічує випадки законного представ­ництва юридичних осіб - воно випливає з іншого законодавства.

Наприклад, згідно зі ст. 105 ГК України ліквідаційна комі­сія (ліквідатор) є законним представником щодо ліквідованого підприємства;

3) залежно від юридичної значущості волевиявлення особи, яку представляють, представництво буває:

а) добровільне представництво виникає на підставі віль­ного волевиявлення особи, яку представляють.

Воно може бути:

- договірним (виникає на підставі укладеного договору);

- представництвом, заснованим на членстві в громадських організаціях (громадським представництвом);

б) обов’язкове - виникає незалежно від волевиявлення особи, яку представляють, відповідно до закону.

Воно поділяється на:

- законне, за якого підстава виникнення і коло повнова­жень представника визначаються законом;

- статутне, за якого ці повноваження визначаються ста­тутами та положеннями, які визначають статус юридичної особи, яку представляють.

Це, зокрема, представництво органів юридичних осіб, що беруть участь у справі як сторони або треті особи. Відтак вико­навчий орган акціонерного товариства (наприклад, директор, генеральний директор) діє від імені акціонерного товариства в межах, установлених статутом акціонерного товариства і за­коном (ч. 2 ст. 58 ЗУ «Про акціонерні товариства»);

До цього виду представництва можна віднести випадки представництва, заснованого на спеціальному законі (Кодекс торговельного мореплавства, Консульський устав).

Згідно зі ст. 58 Кодексу торговельного мореплавства України капітан судна внаслідок свого службового становища визнається представником судновласника і вантажовласника щодо дій, викликаних потребами судна, вантажу або плавання. За цими діями капітан судна здійснює і судове представництво.

Згідно зі ст. 5 Віденської конвенції про консульські зноси­ни від 24 квітня 1963 р., учасницею якої є Україна, закріплюєть­ся, що консул або інша посадова особа, уповноважена виконува­ти консульські функції, має право здійснювати представництво або забезпечувати представництво громадян своєї країни в судо­вих органах держави місця перебування, якщо у випадку від­сутності або з інших причин такі громадяни не можуть вчасно захистити свої права та інтереси. Водночас таке представництво повинне здійснюватися з дотриманням практики і порядку, при­йнятих у країні перебування, і з метою одержання розпоря­джень про попередні міри, які захищали б права та інтереси цих громадян.

Право консула представляти громадян своєї країни, які у разі відсутності або з інших поважних причин не можуть са­мостійно захистити свої права та інтереси, закріплено і у двосто­ронніх консульських конвенціях. Консульські конвенції (догово­ри), за винятком окремих випадків, не містять вимоги про необ­хідність одержання консулами для здійснення процесуального представництва доручень від осіб, яких вони представляють. Окремі консульські конвенції (наприклад, із Китайською Народ­ною Республікою) прямо вказують на те, що консул (інша поса­дова особа, уповноважена здійснювати консульські функції) без особливого доручення (повноважень) має право представля­ти у суді громадян, які відсутні або з інших причин не можуть захистити свої права та інтереси.

Значення статутного представництва в тому, що та особа, якій статутом або іншими установчими документами надано право представляти інтереси юридичної особи у взаєминах із третіми особами, зокрема із судом, виступатиме саме як статут­ний представник. Всі інші члени колегіального виконавчого ор­гану, а також працівники юридичної особи мають право предста­вляти її інтереси за дорученням, виданим одноособовим вико­навчим органом або членом колегіального виконавчого органу, наділеного установчими документами генеральними повнова­женнями, тобто статутним представником;

4) за ознаками осіб, котрі його здійснюють, представни­цтво буває таким, що здійснюється:

- адвокатами;

- юрисконсультами;

- одним із співучасників;

- батьками, опікунами, піклувальниками;

- іншими фізичними особами;

5) за ознаками осіб, яких представляють, є:

- представництво сторін;

- представництво третіх осіб;

- представництво заявників та заінтересованих осіб.

Повноваження представника на вчинення кожної із дій по­винні бути спеціально зазначені у виданій йому довіреності. Представники сторін і третіх осіб, що є службовими особами, а також члени колегії адвокатів за несумлінне ведення справи відповідають у дисциплінарному порядку або в порядку громад­ського впливу.

2.