Видача судового наказу

Порядок видачі судового наказу відповідно ЦПК України спроще­ний і прискорений (ст. 102 ЦПК). Не виявивши підстав у відмові при­йняття заяви, суддя не пізніше трьох днів з моменту її прийняття судом без судового засідання і виклику стягувача та боржника для заслухову­вання їх пояснень видає судовий наказ по суті заявлених вимог.

Закон (ст. 103 ЦПК) чітко визначає форму і зміст судового наказу. Незалежно від характеру заявленої вимоги, у ньому зазначаються:

1) дата видачі наказу;

2) найменування суду, прізвище та ініціали судді, який видав судо­вий наказ;

3) ім’я (найменування) стягувача і боржника, їх місце проживання або місцезнаходження;

4) посилання на закон, на підставі якого підлягають задоволенню за­явлені вимоги;

5) сума грошових коштів, які підлягають стягненню, а також розра­хунковий рахунок боржника (юридичної особи) в установі банку, з яко- го повинні бути стягнуті грошові кошти, якщо такий повідомлений зая­вником;

6) сума судових витрат, що сплачена заявником і підлягає стягненню на його користь з боржника;

7) відомості про порядок та строки подання заяви про скасування судового наказу.

Таким чином, зміст судового наказу помітно відрізняється від змісту судового рішення. У ньому тільки три частини — вступна, описова і ре­золютивна. Аналіз поданих документів, встановлення на їхніх основі всіх обставин справи в судовому наказі не передбачено, а значить моти­вувальна частина в судовому наказі відсутня.

Судовий наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України „Про виконавче провадження». Згідно ст. 18 даного закону у виконавчому документі повинні бути зазначені:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, власне ім’я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувана і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце прожи­вання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб’єк­та господарської діяльності стягувана та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувана та боржника за наявності (для фізичних осіб-платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконав­чий документ, які ідентифікують стягувана та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна бо­ржника, рахунки стягувана та боржника тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;

6) строк пред’явлення виконавчого документа до виконання.

Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою посадо­вою особою і скріплений печаткою.

Наявність в кодексі посилання на відповідність судового наказу За­кону України „Про виконавче провадження» ускладнює формулювання судового рішення та вимагає подання до суду додаткових документів (довідку з місця роботи боржника, ідентифікаційні коди тощо). Виникає потреба розробки зразків судового наказу на рівні Мінюсту чи Верхов­ного Суду України.

¹ Про виконавче провадження: Закон України від 21.04.1999.№ 606-XIV // BBP.— № 24.— Ст. 207.

Судовий наказ складається на спеціальному бланку в двох екзем­плярах. Один екземпляр залишається у справі, а другий скріплюється печаткою суду і видається стягувану після набрання ним законної сили.

17.4.