Порушення наказного провадження

Загальні правила порушення наказного провадження відповідають принципові диспозитивності — провадження розпочинається за ініціа­тивою зацікавленої особи — кредитора, яка за ЦПК України називаєть­ся заявником або стягувачем.

Згідно ст. 96 ЦПК України судовий наказ може бути виданий за ная­вності таких вимог:

1) заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати;

2) заявлено вимогу про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника;

¹ Зейкан Я. П., Луців-Шумська Н. Л., Шумська Н. Л. Цивільний процесуальний ко­декс України: Науково-практичний коментар. — K.: KHT, 2001. — 672с. — С. 223.

3) заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово- комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річ­них, нарахованих заявником на суму заборгованості;

4) заявлено вимогу про присудження аліментів на дитину в розмірі тридцяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов’язана із встановленням чи оспорюванням батьківс­тва (материнства) та необхідністю залучення інших зацікавлених осіб;

5) заявлено вимогу про повернення вартості товару неналежної яко­сті, якщо є рішення суду, яке набрало законної сили, про встановлення факту продажу товару неналежної якості, ухвалене на користь невизна- ченого кола споживачів.

Перелік вимог, за якими може бути виданий судовий наказ, є вичер­пним.

За правилами підсудності заява про видачу судового наказу пода­ється до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими ЦПК України.

Заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі.

У заяві повинно бути зазначено:

1) найменування суду, в який подається заява;

2) ім’я (найменування) заявника та боржника, а також ім’я (на­йменування) представника заявника, якщо заява подається представни­ком, їхнє місце проживання або місцезнаходження;

3) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються;

4) перелік документів, що додаються до заяви.

Заява підписується заявником. Вона може бути підписана і (або) по­дана представником. У цих випадках до заяви повинно бути додано до­кумент, що підтверджує його повноваження. Заява подається разом з її копіями та копіями доданих до неї документів відповідно до кількості боржників.

До заяви, яка подається представником заявника, повинно бути до­дано документ, що підтверджує його повноваження.

Також до заяви додаються документи, що підтверджують сплату су­дового збору (ст. 98 ЦПК).

У змісті заяви варто виділити три основних взаємозалежних компо­ненти — вимоги стягувана, обставини, на яких вони ґрунтуються, і до­кументи, що підтверджують обґрунтованість вимоги. Наказне прова­дження — документальне, а тому ніякого спеціального розгляду не передбачає. Від наявності і якості представлених документів залежить зміст прийнятого суддею акта, а також у визначеній мірі і заперечення боржника щодо виконання судового наказу.

Документи, які додаються до заяви, різні і залежать від вимог стягу­вана. Якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не випла-

ченої працівникові заробітної плати, то до заяви повинні бути додані докази, які безперечно засвідчують заборгованість роботодавця. Ними можуть бути розрахункові книжки, завірені виписки з розрахункової або платіжної відомості, довідки з бухгалтерії організації-роботодавця.

При заяві органом внутрішніх справ, органом податкової поліції, підрозділом Державної виконавчої служби вимог про стягнення витрат, щодо компенсації витрат на проведення розшуку відповідача, боржни­ка, дитини або транспортних засобів боржника, повинні бути додані до­кументи, що підтверджують наявність і розмір цих витрат.

Заява про видачу судового наказу оплачується судовим збором у ро­змірі п’ятдесяти відсотків ставки, яка визначається з оспорюваної суми у разі звернення в суд з позовом у порядку позовного провадження.

Як свідчить аналіз законодавства до оплати таких заяв можуть бути застосовані відстрочка або звільнення від сплати.

У разі відмови у видачі судового наказу внесена сума судового збо­ру стягувану не повертається. У разі пред’явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження ця сума зараховується до суми судового збору, встановленої за позовну заяву.

У разі дотримання всіх встановлених вимог суддя приймає заяву. У ЦПК України не визначається як повинно бути оформлене прийняття заяви. З огляду на те, що на розгляд заяви про ухвалення судового нака­зу закон виділяє три дні, можна зробити висновок про те, що законода­вець вважає зайвим ухвалення окремої ухвали про прийняття заяви. Якщо немає підстав для відмови в прийнятті заяви, повинно бути вине­сений судовий наказ. При цьому день прийняття заяви судом буде ви­значати момент настання відповідних матеріально-правових наслідків.

До неналежно оформленої заяви застосовуються положення ст. 121 ЦПК України. Вони аналогічні тим, що стосуються позовних заяв. Зок­рема, заява про видачу судового наказу може бути залишена без руху чи повернута.

Про залишення позовної заяви без руху, повернення заяви суддею постановлюється ухвала.

Повертається заява про видачу судового наказу в наступних випадках:

1) заявник у встановлений судом строк не усунув недоліки заяви про видачу судового наказу;

2) до моменту відкриття наказного провадження надійшло звернен­ня заявника про повернення заяви про видачу судового наказу;

3) наявні обставини, зазначені у п.п. 2-4 ч. 3 ст. 121 ЦПК України (заяву подано недієздатною особою; заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи; справа не підсудна цьому суду)

Повернення заяви у випадку, встановленому ч. 2 ст. 121 ЦПК Украї­ни, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою після усунення її недоліків.

У прийнятті заяви про видачу судового наказу може бути відмовле­но. У ст. 100 ЦПК України встановлено три групи підстав до відмов­лення у прийнятті заяви про видачу судового наказу:

1) заявлено вимогу, не передбачену ст.

2) із заяви і поданих документів вбачається спір про право;

3) наявні обставини, зазначені у пунктах 2—5 частини другої ст. 122 ЦПК України (є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі у зв’язку з відмовою позивача від позо­ву або укладенням мирової угоди сторін у спорі між тими самими сторо­нами, про той самий предмет і з тих самих підстав; у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; є рішення третейського суду, прийняте в межах його компетенції, щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмо­вив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третей­ського суду або скасував рішення третейського суду і розгляд справи в то­му ж третейському суді виявився неможливим; після смерті фізичної особи, а також у зв’язку з припиненням юридичної особи, які є однією із сторін у справі, спірні правовідносини не допускають правонаступництва).

Судовий наказ не є перешкодою для порушення позовного прова­дження.

Відмова у прийнятті заяви унеможливлює повторне звернення з та­кою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

17.3.