Ускладнення в процесі судового розгляду цивільних справ

У процесі судового розгляду цивільних справ можуть виникати об­ставини суб’єктивного і об’єктивного характеру, які перешкоджають суду розглянути справу по суті і постановити рішення в першому судо­вому засіданні або роблять неможливим його постановления взагалі у даній справі.

Отже, ускладнення в процесі судового розгляду цивільних справ можливі в процесуальних формах тимчасового припинення здійснення процесуальних дій у справі і закінчення провадження в ній без постано­вления судового рішення.

Тимчасове припинення здійснення процесуальних дій настає вна­слідок відкладення розгляду справи і зупинення провадження в справі.

Закінчення провадження без постановления судового рішення на­стає в результаті закриття провадження у справі і залишення заяви без розгляду.

Відкладення розгляду справи полягає в тому, що розгляд справи в даному судовому засіданні не провадиться, а переноситься судом на призначений ним день нового судового засідання. Відкладення розгля­ду справи викликається різними обставинами: неявкою осіб, які беруть участь у справі та інших учасників процесу; необхідністю залучення до справи додаткового доказового матеріалу, заміни відведеного судді, пе­рекладача тощо. Отже, при відкладенні розгляду справи вчиняються процесуальні дії, спрямовані на усунення обставин, які стали підставою для відкладення. Такі обставини визначені у ч.8 ст. 130, ч.ч.1,2 ст. 169, ст..191, ч.3 ст. 224, ч.1 ст. 305 ЦПК України і не носять вичерпного ха­рактеру.

Про відкладення розгляду справи суд постановляє ухвалу. В ухвалі зазначаються мотиви та строк відкладення і які процесуальні дії нале­жить виконати на усунення обставин, що викликали відкладення, які б забезпечили розгляд справи в новому судовому засіданні, про призна­чений день і час якого також зазначається в цій ухвалі.

Зупинення провадження в справі настає за певних об’єктивних об­ставин, точно визначених нормами цивільного процесуального права. Розгляд справи припиняється тимчасово, на невизначений строк. На­стання одних обставин породжує обов’язок суду зупинити провадження в справі, настання інших — (факультативне) право зупинити прова­дження.

Згідно ст. 201 ЦПК України суд зобов’язаний зупинити проваджен­ня у справі у разі:

1) смерті або оголошення фізичної особи померлою, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступницгво;

2) злиття, приєднання, поділу, перетворення юридичної особи, яка була стороною у справі;

3) перебування позивача або відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових форму­вань, що переведені на воєнний стан;

4) неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарсь­кого, кримінального чи адміністративного судочинства;

5) призначення або заміни законного представника сторони чи тре­тьої особи у випадках, передбачених цивільно-процесуальним законо­давством;

6) звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави;

7) надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення.

Відповідно до цивільно-процесуального законодавства, а саме ст. 202 ЦПК України, суд може за заявою особи, яка бере участь у справі, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках:

1) перебування сторони на строковій військовій службі або альтер­нативній (невійськовій) службі не за місцем проживання;

2) захворювання сторони, підтвердженого медичною довідкою, що виключає можливість явки до суду протягом тривалого часу;

3) перебування сторони у тривалому службовому відрядженні;

4) розшуку відповідача в разі неможливості розгляду справи за його відсутності;

5) призначення судом експертизи;

6) направлення судового доручення щодо збирання доказів.

Відповідно цивільно-процесуального законодавства, ст. 205 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо:

1) справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства; 2) набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття про­вадження у справі у зв’язку з відмовою позивача від позову або укла­денням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спо­ру між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;

3) позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом;

4) сторони уклали мирову угоду і вона визнана судом;

5) є рішення третейського суду, прийняте в межах його компетенції, з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або повернув справу на новий розгляд до третейського суду, який ухва­лив рішення, але розгляд справи у тому самому третейському суді ви­явився неможливим;

6) померла фізична особа, яка була однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;

7) ліквідовано юридичну особу, яка була однією із сторін у справі.

Згідно ст. 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо:

1) заяву подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздат­ності;

2) заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи;

3) належним чином повідомлений позивач повторно не з’явився в судове засідання, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності;

4) спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав розглядається в іншому суді;

5) позивач подав заяву про залишення позову без розгляду;

6) між сторонами укладено договір про передачу спору на вирішен­ня до третейського суду і від відповідача надійшло до початку з’ясуван­ня обставин у справі та перевірки їх доказами заперечення проти вирі­шення спору в суді;

7) особа, в інтересах якої у встановлених законом випадках відкрито провадження у справі за заявою іншої особи, не підтримує заявлених вимог і від неї надійшла відповідна заява;

8) провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержан­ня вимог, викладених у ЦПК України, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк;

9) позивач до закінчення розгляду справи покинув судове засідання і не подав до суду заяви про розгляд справи за його відсутності.

20.4.