Ціна позову, порядок й визначення

Ціна позову — грошове вираження позову, тобто матеріаль­но-правової вимоги позивача до відповідача.

Щодо вимог майнового характеру, згідно з п. 4 ч. 2 ст. 119 ЦПК ціна позову має зазначатися у позовній заяві.

У пунктах 1-10 ч. 1 ст. 80 ЦПК передбачено правила визна­чення ціни позову.

Ціна позову визначається:

1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується;

2) у позовах про визнання права власності на майно або йо­го витребування — вартістю майна;

3) у позовах про стягнення аліментів - сукупністю всіх вип­лат, але не більше ніж за шість місяців;

4) у позовах про строкові платежі і видачі - сукупністю всіх платежів або видач, але не більше ніж за три роки;

5) у позовах про безстрокові або довічні платежі і видачі - сукупністю платежів або видач за три роки;

6) у позовах про зменшення або збільшення платежів або видач - сумою, на яку зменшуються або збільшуються плате­жі чи видачі, але не більше ніж за один рік;

7) у позовах про припинення платежів або видач - сукупні­стю платежів або видач, що залишилися, але не більше ніж за один рік;

8) у позовах про розірвання договору найму (оренди) або до­говору найму (оренди) житла - сукупністю платежів за корис­тування майном або житлом протягом строку, що залишаєть­ся до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки;

9) у позовах про право власності на нерухоме майно, що на­лежить фізичним особам на праві приватної власності, - дійс­ною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що на­лежить юридичним особам, - не нижче їх балансової вартості;

10) у позовах, які складаються з кількох самостійних ви­мог, - загальною сумою всіх вимог.

Виходячи із ціни позову особа має сплачувати судовий збір (державне мито), ставки якого встановлено у Декреті. Щодо справ немайнового характеру, то у Декреті встановлено тверді ставки державного мита.

Якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відпо­відає дійсній вартості спірного майна або на момент пред’яв­лення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшим стягнен­ням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирі­шенні справи.

Згідно зі ст. 31 ЦПК позивач має право збільшити або змен­шити розмір позовних вимог. У разі збільшення їх розміру не- сплачену суму судового збору належить сплатити до звернен­ня в суд з відповідною заявою. Це положення поширюється на пред’явлення відповідачем зустрічного позову, оскільки за

ч. 1 ст. 124 ЦПК до зустрічної позовної заяви висуваються та­кі самі вимоги, як і до позовної заяви, передбачені стаття­ми 119, 120 ЦПК. Аналогічне положення стосується позову третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору між сторонами (ст. 125 ЦПК).

У разі зменшення розміру позовних вимог питання про по­вернення суми судового збору вирішується відповідно до ч. 1 ст. 83 ЦПК, тобто сплачена сума судового збору повертається, але слід звернути увагу, що не уся сума судового збору повер­тається, а лише частина, яка складає різницю між первісним позовом та зменшеним розміром позовних вимог. Про повер­нення частини судового збору суддя повинен постановити ух­валу, оскільки ці кошти повертаються із бюджету місцевого самоврядування.

4.