Треті особи як суб’єкти позовного провадження

Поняття третіх осіб

Треті особи є спеціальними суб’єктами позовного провадження. Суд з метою повного та всебічного розгляду справи має уточнити у сторін коло осіб, на права яких може вплинути майбутнє судове рішення.

Треті особи - суб’єкти цивільних процесуальних правовідносин, які вступають у відкриту в суді цивільну справу між сторонами з метою захисту своїх особистих порушених, невизнаних чи оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Треті особи мають певний інтерес у справі, оскільки рішення суду між сторонами може вплинути на їх права та обов’язки.

Інтерес третіх осіб має як матеріальний, так і процесуальний характер.

Матеріальна заінтересованість третіх осіб полягає у тому, що рішення, ухвалене по спору сторін може порушити матеріальні права третьої особи, може стати підставою пред’явлення до третьої особи регресного позову.

Щодо процесуальної заінтересованості третіх осб, то вона виявляється у недопущенні ухвалення для них несприятливого рішення. Тому, користуючись загальними процесуальними правами осіб, які беруть участь у справі (ст. 27 ЦПК), зокрема, правом подавати докази, брати участь у їх дослідженні, задавати питання, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування, які виникають під час розгляду, і заперечення проти клопотань, вони впливатимуть на хід судового процесу, тим самим сприятимуть суду у встановленні об’єктивної істини.

У теорії цивільного процесу та законодавстві виділяють два види третіх осіб:

1) які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору між сторонами;

2) які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору між сторонами.

У статті 34 ЦПК має місце посилання на процесуальне становище третіх осіб із самостійними вимогами, на їх процесуальні права та обов’язки, а також регламентується їх порядок вступу у процес.

3.2.1. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору між сторонами - суб’єкти позовного провадження, які вступають у відкриту у суді справу між сторонами, пред’явивши позов на предмет спору до однієї чи обох сторін з метою захисту своїх особистих порушених, невизнаних чи оспорюваних прав свобод чи інтересів.

Рис. 3. Порядок вступу у процес третьої особи,

яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору між сторонами.

Третя особа вступає у справу:

- на будь-якій стадії цивільного процесу у суді першої інстанції, тобто до ухвалення судового рішення;

- в уже розпочатий процес по спору між сторонами;

- шляхом пред’явлення самостійного позову до однієї або обох сторін;

- за власного ініціативою;

- для захисту своїх особистих прав та інтересів.

Щодо підстав вступу в процес третіх осіб, то вони заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору між сторонами, тобто на той самий матеріальний предмет, який складає об’єкт спірних матеріальних правовідносин. Таким об’єктом може бути і нематеріальний предмет.

Третю особу, яка заявляє самостійні вимоги до відповідача, слід відрізняти від співпозивачів (співучасників). Вимоги співпозивачів направлені до відповідача, і вони не виключають один одного, оскільки інтереси співпозивачів збігаються.

Вимоги третьої особи не можуть пред’являтися одночасно з вимогою позивача, вони є відносно самостійними, оскільки пред’являються на базі первісного позову, тобто позову, пред’явленого первісним позивачем. Згідно зч. 1 ст. 34 ЦПК треті особи вступають в уже розпочату сторонами у суді справу.

Є спірні точки зору з приводу того, що «інтереси третьої особи з самостійними вимогами та співпозивача завжди мають взаємовиключний характер*, але практика свідчить і про інше. Наприклад, між подружжям має місце спір про поділ квартири, яка була придбана у шлюбі за кошти батьків позивача.

Пред’являючи такий позов, третя особа повинна дотримуватися закону щодо змісту та форми позовної заяви, яка має бути оплачена судовим збором та відповідати іншим вимогам, встановленим у статтях 119, 120, 125 ЦПК.

Щодо підсудності такої заяви, вона повинна пред'являтися за аналогією до ст. 113 ЦПК, тобто третя особа з самостійними вимогами незалежно від підсудності її позову повинна пред’являти його у суд за місцем розгляду первісного позову.

Процесуальні права та обов’язки третіх осіб з самостійними вимогами щодо предмета спору

Треті особи з самостійними вимогами щодо предмета спору користуються загальними правами та несуть обов’язки осіб, які беруть участь у справі (ст. 27 ЦПК).

Щодо спеціальних процесуальних прав третьої особи з самостійними вимогами, то вона користується спеціальними процесуальними правами позивача, передбаченими ст. 31 ЦПК:

- протягом усього розгляду справи може змінити підставу або предмет своєї вимоги (позову), яка пред’являється до однієї чи обох сторін;

- збільшити або зменшити розмір позовних вимог;

- відмовитися від позову;

* вимагати виконання судового рішення у частині, яка стосується третьої особи;

- при заміні неналежного відповідача може клопотати про залучення до справи належного відповідача;

- може бути учасником мирової угоди (тристоронньої), яка укладається між сторонами та третьою особою з самостійними вимогами.

Згідно з ч. 1 ст. 34 ЦПК на третіх осіб з самостійними вимогами поширюються також обов’язки позивача.

До третіх осіб з самостійними вимогами щодо предмета спору позивачем та відповідачем може пред’являтися зустрічний позов.

Відмова позивача від первісного позову не означає закриття провадження у справі за позовом третьої особи з самостійними вимогами. Суд за первісним позовом повинен постановити ухвалу про закриття провадження у справі, виділивши в окреме провадження вимоги третьої особи з самостійними вимогами та продовжити їх розгляд.

Випадки вступу у процес третьої особи з самостійними вимогами з урахуванням стадійності цивільного процесу

J. Третя особа вступила у процес після відкриття провадження у справі (статті 123,125 ЦПК).

Суд вирішує питання про прийняття такої заяви, потім - про можливість допуску третьої особи до участі у вже розпочатий процес, а також про доцільність розгляду її позову разом із первісним позовом, про що постановлюе ухвалу.

Після допуску третьої особи з самостійними вимогами у процес між сторонами та прийняття її позову копія позовної заяви третьої особи направляється стороні або сторонам з ухвалою. Сторона (сторони) має (мають) право подати письмове заперечення проти вимоги третьої особи.

Після цього суд призначає попереднє судове засідання з участю третьої особи. Якщо ж спір з участю третьої особи не буде врегульовано, проводиться підготовка справи до судового розгляду, в якому також бере участь третя особа, а далі розглядається справа по суті.

2. Третя особа з самостійними вимогами вступила у процес на стадії попереднього судового засідання.

Суддя вирішує питання про допуск або відмову у допуску третьої особи з самостійними вимогами до участі у справі між сторонами. Якщо третя особа допущена до участі у справі, копія її позовної заяви вручається стороні(ам) для надання письмових пояснень, та суддя призначає дату попереднього судового засідання по спору між сторонами з участю третьої особи з самостійними вимогами. Якщо спір не буде врегульовано у попередньому судовому засіданні, проводиться підготовка справи до судового розгляду, а потім судовий розгляд.

Якщо третя особа з самостійними вимогами вступила у процес на стадії підготовки справи до судового розгляду (ч.

3. Третя особа з самостійними вимогами вступила у процес на стадії судового розгляду (ч.І ст. 126 ЦПК),

Суддя повинен вирішити питання про її допуск або відмову у допуску до процесу розгляду справи, про що постановити ухвалу.

Після вступу у справу третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору між сторонами, справа за клопотанням цієї особи розглядається спочатку (ч. 2 ст. 34 ЦПК). Розгляд справи повинен починатися спочатку незалежно від такого клопотання, згідно з принципом безпосередності (ст. 159 ЦПК), а також це обумовлено статтями 176, 179, 180, 183, 185, 187 ЦПК. Так, сторони у справі повинні мати реальну можливість відповісти на пред'явлений до них позов, тому їхня позиція як осіб, які беруть участь у справі, має враховуватися при вирішенні питання про допуск третьої особи до участі у справі та, зокрема, про слухання справи спочатку. Інакше не можна говорити про рівність прав осіб, які беруть участь у справі. Розгляд справи доцільно починати з попереднього судового засідання, оскільки сторони мають висловити своє ставлення до самостійних вимог третьої особи.

Про допуск третьої особи з самостійними вимогами до участі у справі за позовом між сторонами суд постановлює ухвалу про об’єднання позову третьої особи з самостійними вимогами у одне провадження з первісним позовом сторін (ст.123 ЦПК).

Якщо суд відмовить у допуску до участі у справі третьої особи з самостійними вимогами (визнання її такою), про це він має постановити ухвалу.

Різні думки у вчених-процесуалістів та практиків викликає можливість поширення на таку процесуальну конструкцію, як «спільне провадження з розгляду первісного позову та позову третьої особи з самостійними вимогами» положення

ч. 2 ст. 126 ЦПК про роз’єднання об’єднаного у одне провадження позову третьої особи з самостійними вимогами з первісним позовом. Законодавець передбачив інститут третіх осіб з самостійними вимогами щодо предмета спору між сторонами саме з метою одночасного розгляду первісного позову та позову третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору між сторонами з метою недопущення ухвалення рішення, яке порушуватиме права третьої особи. Крім того, доцільність спільного розгляду первісного позову сторін та позову третьої особи зумовлена також тим, що ці два позови взаємопов’язані, вони виникають із одних правовідносин, вимоги за позовами можуть зараховуватися або задоволення позову третьої особи з самостійними вимогами може виключати повністю або частково задоволення первісного позову між сторонами. Дії щодо роз’єднання первісного позову та позову третьої особи з самостійними вимогами на практиці призводять до негативних наслідків, а саме - незахищеності прав третьої особи.

3.2.1.