<<
>>

§ 4. Сутність і поняття касаційного провадження

Конституція України гарантує не лише право на апеляційний пере­гляд справи, але й у визначених законом випадках право на касаційне оскарження рішення (ст. 129). У цивільному судочинстві таким правом наділяються учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та/або обов'язки.

Однак слід ураховувати, що за правилами ч. 4 ст. 389 ЦПК України особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив пи­тання про її права, свободи, інтереси та/або обов'язки, має право по­дати касаційну скаргу на судове рішення лише після його перегляду в апеляційному порядку за її апеляційною скаргою, крім випадку, коли судове рішення про права, свободи, інтереси та/або обов'язки такої особи було ухвалено безпосередньо судом апеляційної інстанції.

З метою реалізації права на касаційне оскарження рішення вище­зазначені особи повинні звернутися до суду касаційної інстанції - Вер­ховного Суду з належно оформленою касаційною скаргою та дотрима­тися інших обов'язкових умов такого звернення.

Разом із тим у відповідності до чинного законодавства не всі судові рішення можуть бути переглянуті у касаційному порядку, а виключно ті, які допускаються до такого перегляду процесуальними законами, зок­рема ЦПК України. Також зауважимо, що згідно із ч. 2 ст. 17 ЦПК України не допускається касаційне оскарження судового рішення суду першої інстанції без його перегляду в апеляційному порядку.

Отже, у касаційному поряду можуть бути оскаржені, по-перше, рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визна­чених у ч. 3 ст. 389 ЦПК України, про які буде сказано окремо. Важливо зауважити, що згідно із ч. 2 ст. 389 ЦПК підставами касаційного оскар­ження рішення суду першої інстанції (після апеляційного перегляду справи) та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосу­вання судом норм матеріального права чи порушення норм процесуа­льного права, але виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рі­шенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосу­вання норми права у подібних правовідносинах, викладеного у поста­нові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступ­лення від висновку щодо застосування норми права у подібних право­відносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосу­вання норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених час­тинами 1, 3 ст.

411 ЦПК України.

По-друге, у касаційному порядку можуть оскаржуватися ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, ТІ, 28, 30, 32 ч. 1 ст. 353 ЦПК, після їх перегляду в апеляційному порядку. Відпо­відно, це ухвали, що стосуються забезпечення позову, заміни заходу за­безпечення позову, повернення заяви позивачеві (заявникові), відмови у відкритті провадження у справі, закриття провадження у справі, зали­шення позову (заяви) без розгляду, повернення заяви про перегляд за­очного рішення, відмови у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перег­ляд судового рішення за нововиявленими або виключними обстави­нами, розгляду скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконав­чої служби чи приватного виконавця, заміни сторони у справі (процесу­альне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження, зве­рнення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, чи не­рухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установле­ному законом порядку, й визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

Крім того, об'єктом оскарження можуть бути ухвали суду апеля­ційної інстанції, а саме ухвали: про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зу­пинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу за­безпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухва­лити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за но- вовиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за новови­явленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу та окремі ухвали.

Як передбачено приписами ч.

2 ст. 389 ЦПК України, вищеперелі- чені ухвали підлягають касаційному оскарженню у разі неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм про­цесуального права.

Скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рі­шення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, до­лучаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову. У разі подання касаційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення чи постанови суду, суд повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Водночас у ч. 3 ст. 389 ЦПК України наводиться вичерпний перелік судових рішень, які не підлягають касаційному оскарженню. До них віднесено:

1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом;

2) судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною по­зову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового міні­муму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для фор­мування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає каса­ційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спрос­тувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, під час ро­згляду іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Касаційне провадження є окремою стадією цивільного процесу та має такі характерні риси:

1) судом касаційної інстанції у цивільних справах може виступати лише Верховний Суд;

2) судове рішення може переглядатись у касаційному порядку ви­ключно у разі подання суб'єктами оскарження касаційної скарги;

3) касаційна скарга подається учасниками справи чи особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, сво­боди, інтереси та/або обов'язки;

4) у касаційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які набрали законної чинності, але лише ті, які передбачено в ст.

389 ЦПК України;

5) підставами касаційного оскарження судових рішень є неправи­льне, на думку заінтересованих осіб, застосування нижчим судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуаль­ного права;

6) перегляд судових рішень судів першої та апеляційної інстанції здійснюється колегією суддів суду касаційної інстанції у складі трьох або більшої непарної кількості суддів; крім того, у визначених ЦПК випадках перегляд судових рішень у суді касаційної інстанції здійснюється судо­вою палатою Касаційного цивільного суду (палатою), об'єднаною палатою Касаційного цивільного суду (об'єднаною палатою) або Великою Палатою Верховного Суду (Великою Палатою);

7) цивільне процесуальне законодавство встановлює чіткі межі ро­згляду справи судом касаційної інстанції; а саме, переглядаючи у каса­ційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах дово­дів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття каса­ційного провадження, перевіряє правильність застосування судом пер­шої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати та/або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи були відкинуті ним, вирішувати пи­тання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими; водночас суд не обмежується до­водами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пу­нктами 1, 3, 4, 8 ч. 1 ст. 411, ч. 2 ст. 414 ЦПК, а також у разі потреби вра­хування висновку щодо застосування норм права, викладеного у поста­нові Верховного Суду після подання касаційної скарги; суд касаційної ін­станції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних ви­мог, заявлених у суді першої інстанції;

8) постанова суду касаційної інстанції набирає законної чинності з моменту її ухвалення та є остаточною й оскарженню не підлягає.

Відповідно, касаційне провадження - це система визначених за­конодавством процесуальних дій суду касаційної інстанції та суб'єктів оскарження, спрямованих на встановлення правильності застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріаль­ного чи процесуального права під час ухвалення рішення.

<< | >>
Источник: Цивільний процес : навч. посіб. / [О. Г. Бортнік, О. Л. Зайцев, В. А. Крой- Ц58 тор та ін.] ; за заг. ред. проф. В. А. Кройтора ; МВС України, Харків. нац. ун-т внутр. справ. - Харків : ХНУВС,2022. - 336 с.. 2022

Еще по теме § 4. Сутність і поняття касаційного провадження:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Риторика - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридическая этика и правовая деонтология - Юридические лица -