Суть проваджених у зв'язку з нововиявленими обставинами

Провадження у зв’язку з нововиявленими обставинами введене до цивільного судочинства з метою більшого захисту прав громадян, які на момент розгляду справи та ухвалення остаточного рішення за об’єктивних обставин не мали можли­вості довести свої права в суді.

Але даний вид провадження може використовуватися й для перегляду і скасування правильних по суті рішень, які були ухвалені відповідно до вимог законодавства. На жаль, практи­ка підтверджує, що іноді за рахунок недостатньо конкретної регламентації даного виду провадження та істотних повнова­жень суду, можуть бути скасовані й законні рішення суду і на ці недоліки вже зверталася увага фахівцями¹.

Тому звернемо увагу на ті правові аспекти, які докорінно мають відрізняти даний вид провадження від інших. За ст. 361 ЦПК рішення або ухвала суду, якими закінчено розг­ляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у зв’язку з нововиявленими обстави­нами.

На перше місце законодавцем поставлена умова щодо істот­них для справи обставин, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Дане положення настільки широке, що його важко сприймати в одній площині, і всі інші перераховані у ст. 361 ЦПК умови поглинаються цією умовою. Дана умова надає можливість пе­реглядати рішення суду у зв’язку з нововиявленими обстави­нами, коли на момент розгляду справи не було відомостей про певні докази та інші юридичні обставини, наприклад, про притягнення судді за завідомо неправомірне рішення до кри­мінальної відповідальності тощо. Наприклад, в одній із справ про визнання шлюбу фіктивним після смерті одного із под­ружжя рішенням було відмовлено у задоволенні позову, але до­кази фіктивності шлюбу виявилися через півтора року після поховання одного із подружжя і через два місяці після ухва­лення остаточного рішення.

Понад те, вважається, що результати перегляду дій суддів дисциплінарною комісією суддів можуть вважатися підста­вою для перегляду справи у зв’язку з нововиявленими обста­винами, коли результати такого розгляду свідчитимуть про явні помилки, хоча й не кримінальні дії судді або суддів.

Другою для перегляду умовою зазначено встановлення ви­роком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення рішення суду. Дана умова деякою мірою змінена, оскільки неможливо говорити про незаконність або необґрунтованість рішення су­ду, яке на момент його ухвалення відповідало і закону, і мате­ріалам справи. На практиці такі випадки зустрічаються дуже рідко, оскільки, як правило, рішення суду не ґрунтується на одному доказі, а сторони та їх представники намагаються до­вести в суді, що свідок дає сумнівні докази або завідомо неп­равдиві показання. Неправильність висновку експерта усува­ється шляхом призначення додаткової або повторної експер­тизи, а також за допомогою інших доказів. Довести в суді, що переклад робився неправильно, дуже складно, якщо не відбу­валося його фіксування технічними засобами. На практиці мають місце випадки, коли переклад робиться для глухоні­мих, у такому випадку взагалі важко знайти докази того, як робився переклад. Крім того, в цивільному судочинстві особи, які беруть участь в справі, самі шукають собі перекладача. Щодо фальсифікації документів або речових доказів, то ви­падки засудження за їх підробку існують, оскільки такі дока­зи можуть перевірятися різними способами: безпосереднім зверненням до осіб, які видавали відповідний документ або призначенням експертизи документа чи речового доказу.

Але всі перераховані умови можуть стати підставою для пе­регляду рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами, ко­ли до заяви буде додано вирок суду, що набрав законної сили.

Досить часто на практиці при розгляді однієї справи засто­совується рішення суду, що набрало законної сили, по іншій справі. Але у разі скасування первісного судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановления ухвали, підлягає перегляду наступне судове рішення. На­приклад, такими є регресні позови, коли позивач звертаєть­ся з позовом до юридичної особи, працівником якої була завда­на шкода при виконанні своїх трудових обов’язків (cm, 1172 ЦК), Працівник в таких справах виступає як третя особа без самостійних вимог на боці відповідача, але у подальшому юридична особа на підставі первісного рішення суду, в якому встановлено розмір завданої шкоди, вправі звернутися з позо­вом до працівника або в повному обсязі, якщо працівник підпи­сав договір про повну матеріальну відповідальність, або в ме­жах, встановлених законодавством про працю. Тому скасу­вання рішення про відповідальність юридичної особи або змен­шення розміру відповідальності має призводити до перегляду рішення суду про відповідальність працівника перед під­приємством.

Щодо встановлення Конституційним Судом України не­конституційності закону, іншого правового акта чи їх окремо­го положення, застосованого судом при вирішенні справи, як­що рішення суду ще не виконане, має призводити до перегля­ду рішення суду у провадженні у зв’язку з нововиявленими обставинами. Дане положення вважається абсолютно пра­вильним, але його доцільно було б застосовувати у проваджен­ні у зв’язку з винятковими обставинами.

2.