Судовий контроль за виконанням судових рішень
Учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цивільно- процесуального законодавства, порушено їх права чи свободи.
Скаргу може бути подано до суду безпосередньо або після оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби до начальника відповідного відділу державної виконавчої служби. Скарга подається до суду, який видав виконавчий документ. Про подання скарги суд повідомляє відповідний відділ державної виконавчої служби не пізніше наступного дня після прийняття її судом.
Скаргу може бути подано до суду:
-- у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод;
-- у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю заявника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються. Якщо заявник, державний виконавець або інша посадова особа державної виконавчої служби не можуть з’явитися до суду з поважних причин, справу може бути розглянуто за участю їх представників.
Якщо суд встановить, що особа, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються, не працює на попередній посаді, він залучає до участі в справі посадову особу, до компетенції якої належить вирішення питання про усунення порушення прав чи свобод заявника.
За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Судові витрати, пов’язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на відділ державної виконавчої служби, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
Про виконання ухвали відповідний орган державної виконавчої служби повідомляє суд і заявника не пізніше ніж у місячний строк з дня одержання ухвали суду (ст. ст. 383- 389 ЦПК).
Контрольні запитання
1. Визначити порядок та умови здійснення виконавчого провадження.
2. Хто є сторонами у виконавчому провадженні?
3. Назвіть учасників виконавчого провадження.
4. Які рішення можуть бути виконані органами державної виконавчої служби?
5. Назвіть органи примусового виконання.
6. Назвіть підстави для відкриття виконавчого провадження.
7. На протязі якого строку можуть бути пред’явлені виконавчі листи до виконання?
8. В яких випадках виконавчий документ повертається стягувачеві без виконання?
9. У який строк державний виконавець повинен виконати рішення, пов’язане з реалізацією майна боржника?
10. У який строк державний виконавець повинен виконати рішення, не пов’язане з реалізацією майна боржника?
11. Назвіть цивільні процесуальні документи, які підлягають примусовому виконанню.
12. Визначити які дії може виконувати суд у стадії виконання.
Рекомендована література
1. Белікова, С. Історія становлення та розвитку інституту виконання судових рішень / С. Белікова // Вісник прокуратури. — 2012. — № 7. — С. 113—117.
2. Верба-Сидор О. Б. Інститут повороту виконання в цивільному судочинстві: компетенція суду / О. Б. Верба-Сидор // Юриспруденція: теорія і практика. — 2010. — № 6. — С. 2—8. — Бібліогр.: 30 назв.
3. Калінін, P. С. Контрольні та наглядові процедури виконавчого провадження / P. С. Калінін // Держава та регіони. Серія: Право. — 2012. — № 1. — С. 45—49. — Бібліогр.: 12 назв.
4. Кондратьева, О. Виконання судових рішень: нові закони та проблеми / О. Кондратьева // Юридичний вісник України. — 2013. — 2—8 лютого (№ 5). — С. 11.
5. Корольов, В. В. Мирова угода на стадії виконавчого провадження / В. В. Корольов, О. В. Овченко // Актуальні проблеми права, держави та юридичної науки : матеріали міжнародної науково-практ. інтернет- конференції. www.lex-line.com.ua Юридична лінія. 1 червня 2012 р. — Тернопіль, 2012. — С. 24—26.
6. Ляшенко, Р. О. Звернення та приведення судового рішення до примусового виконання: від теоретичних концепцій до законодавчого закріплення / Р. О. Ляшенко // Часопис Київського університету права. — 2012. — № 3. — С. 224—227.
7. Ляшенко, Р. Ю. Субсидіарна та солідарна відповідальність за Цивільним кодексом України та її реалізація у виконавчому провадженні: проблеми практики та необхідність законодавчої регламентації / Р. Ю. Ляшенко // Бюлетень Міністерства юстиції України. — 2012. — № 10. — С. 130—133.
8. Сокол М. Виконавче провадження як захист прав громадян / М. Сокол // Підприємництво, господарство і право. — 2009. — № 9. — С. 138—140.
9. Талан Л. Виконавче провадження в структурі цивілістичного процесу / Л. Талан // Вісник Академії правових наук України. — 2009. — № 2. — С. 96—102.
10. Черепій П. Судовий контроль за виконанням судових рішень: юридична природа правових відносин / П. Черепій // Вісник Вищого адміністративного суду України. — 2010. — № 2. — С. 72—76.
11. Шкарупа К. Особливості відповідальності у виконавчому провадженні / К. Шкарупа // Підприємництво, господарство і право. — 2009. — № 8. — С. 63—65. — Бібліогр.: с. 65.
12. Ятченко, Є. О. Класифікація суб’єктів виконавчих правовідносин / Є. О. Ятченко // Держава і право. — 2012. — № 56. — С. 234— 240. — Бібліогр.: 20 назв.