§ 3. Суд як суб'єкт цивільних процесуальних правовідносин

Повноваження суду здійснює суддя (судді). Суддя як посадова особа здійснює свої повноваження відповідно до наданих йому повно­важень щодо служби.

Відповідно до ст. 34 ЦПК України цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються одноособово суддею, який є головуючим і діє від імені суду, якщо інше не передбачено цим кодексом.

Справи про визнання необгрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави розглядаються колегіально Вищим антикорупційним су­дом у складі трьох суддів.

У випадках, установлених ЦПК України, цивільні справи у судах пер­шої інстанції розглядаються колегією у складі одного судді і двох при­сяжних, які під час здійснення правосуддя користуються всіма правами судді. Так, ч. 2 ст. 293 ЦПК України передбачає, що справи окремого про­вадження розглядаються у складі одного професійного судді і двох при­сяжних, зокрема це справи про:

- обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізи­чної особи недієздатною та поновлення в цивільній дієздатності фізич­ної особи;

- визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою;

- усиновлення;

- обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу;

- надання психіатричної допомоги в примусовому порядку.

Участь згаданих осіб у цивільному судочинстві зумовлюється особ­ливим положенням, у яке потрапляє людина, стосовно якої розгляда­ється справа; у таких справах зачіпаються первинні, основні права лю­дини на недоторканність, на повагу до честі й гідності, на свободу та не­залежність, як, наприклад, у разі усиновлення, коли вирішується доля лю­дини, її майбутнє, йдеться про право на вільний розвиток її особистості^[73].

Перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції здійснюється колегією суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів.

Перегляд судових рішень судів першої та апеляційної інстанції здій­снюється колегією суддів суду касаційної інстанції у складі трьох або бі­льшої непарної кількості суддів.

У визначених ЦПК України випадках перегляд судових рішень су­дом касаційної інстанції здійснює судова палата Касаційного цивільного суду (палатою), об'єднана палата Касаційного цивільного суду (об'єд­нана палата) або Велика Палата Верховного Суду (Велика Палата).

Засідання палати в суді касаційної інстанції вважається правомоч­ним за умови присутності на ньому більше половини її складу.

Засідання об'єднаної палати та Великої Палати вважається право­мочним, якщо на ньому присутні не менше ніж дві третини її складу.

Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами здійс­нюється судом у такому самому кількісному складі, в якому ці рішення були ухвалені (одноособово або колегіально).

Судові рішення ухвалюються судом у нарадчій кімнаті. Судді ухва­люють рішення простою більшістю голосів, при цьому головуючий голо­сує останнім. Разом із тим ніхто із суддів не має права утримуватися від голосування і підписання судового рішення. У разі незгоди із судовим рішенням більшості суддя має право письмово викласти свою окрему думку. Цей документ приєднується до справи, але і такий суддя зо­бов'язаний підписати судове рішення. Окрема думка судді не проголо­шується в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 36 ЦПК України суддя не має права брати участі у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу) в таких випадках:

1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, ба­тько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклува­льник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учас­ників судового процесу, осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекла­дач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, що викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, роди­чами між собою чи родичами іншого члена подружжя.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання, не може бути підставою для відводу.

Окремо слід зазначити, що у ст. 37 ЦПК України наголошується на недопустимості повторної участі судді в розгляді справи. Так, суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі.

Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю су­дді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення.

Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної ін­станції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах каса­ційної або першої інстанції, а також у новому розгляді справи після ска­сування ухвали чи рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інста­нції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеля­ційної інстанції, а також у новому її розгляді після скасування ухвали чи рішення суду касаційної інстанції.

Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасовано судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі.

Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої, апеляцій­ної чи касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з виключними обставинами у цій справі.

За наявності вказаних у законі підстав суддя повинен заявити само­відвід, що і передбачає ст. 39 ЦПК України. Із цих само підстав відвід судді може бути заявлено учасниками справи.

Відвід має бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого су­дового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного по­зовного провадження.

Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозво­ляється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (само­відводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу (ч. 3 ст. 39 ЦПК України).

Згідно зі ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтова­ність. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійс­нюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, вона не підлягає переданню на ро­згляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Якщо питання про відвід судді в порядку, визначеному ч. 3 цієї статті, неможливо розглянути в суді, в якому розглядається справа, то справа для вирішення питання про відвід передається до суду відповід­ної інстанції, найбільш територіально наближеного до цього суду.