<<
>>

Стаття 12. Право на правову допомогу

1. Особа, яка бере участь у справі, має право на правову допомогу, яка надається адвокатами або іншими фахівцями у галузі права в порядку, встановленому законом.

1. Коментована стаття грунтується на ст. 59 Конституції України, відповідно до якої кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Правова допомога в цивільному судочинстві включає в себе юридичні консультації, участь у позасудовому врегулюванні спору, участь у переговорах, підготовка проектів юридичних документів (заяв, пояснень, клопотань, скарг), представництво в суді та інші фактичні та юридичні дії, які вчиняє особа, котра надає правову допомогу.

2. У коментованій статті коло осіб, які мають право на правову допомогу обмежується особами, які беруть участь у справі. Інші учасники процесу не мають права на правову допомогу у справі.

3. До осіб, які надають правову допомогу коментована норма відносить адвокатів та інших фахівців у галузі права. Їх правовий статус істотно відрізняється.

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про адвокатуру” адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Таким чином законодавець встановлює додаткові вимоги до юристів, які хочуть бути адвокатами.

При здійсненні професійної діяльності адвокат має право:

- представляти і захищати права та інтереси громадян і юридичних осіб за їх дорученням у всіх органах, підприємствах, установах і організаціях, до компетенції яких входить вирішення відповідних питань;

- збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази в цивільних, господарських, кримінальних справах і справах про адміністративні правопорушення, зокрема: запитувати і отримувати документи або їх копії від підприємств, установ, організацій, об'єднань, а від громадян - за їх згодою;

- ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для виконання доручення документами і матеріалами, за винятком тих, таємниця яких охороняється законом;

- отримувати письмові висновки фахівців з питань, що потребують спеціальних знань, опитувати громадян;

- застосовувати науково-технічні засоби відповідно до чинного законодавства;

- доповідати клопотання і скарги на прийомі у посадових осіб та відповідно до закону одержувати від них письмові мотивовані відповіді на ці клопотання і скарги;

- бути присутнім при розгляді своїх клопотань і скарг на засіданнях колегіальних органів і давати пояснення щодо суті клопотань і скарг;

- виконувати інші дії, передбачені законодавством.

Відповідно до ст. 8 Закону “Про адвокатуру” виконувати доручення у справах, які знаходяться у провадженні адвоката, крім тих, що належать до процесуальних повноважень останнього, може помічник адвоката. З огляду на це він теж може надавати правову допомогу у справі. Усіх вищеперерахованих професійних прав не має фахівець у галузі права. На жаль, досі залишається незрозумілим, хто це такий і який у нього статус.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина Солдатова Геннадія Івановича щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України, статті 44 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 268, 271 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про право вільного вибору захисника) від 16.11.2000р. положення частини першої статті 59 Конституції України про те, що "кожен є вільним у виборі захисника своїх прав", в аспекті конституційного звернення громадянина Солдатова Г.І. треба розуміти як конституційне право підозрюваного, обвинуваченого і підсудного при захисті від обвинувачення та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з метою отримання правової допомоги вибирати захисником своїх прав особу, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Це рішення, на перший погляд, зрівняло процесуальний статус адвоката і інших фахівців у галузі права в кримінальному та адміністративному процесах. Однак при більш докладному аналізі резолютивної частини стає зрозумілим, що фахівцям у галузі права (не адвокатам) позиція Конституційного Суду України впевненості не додала. Причина в словах “... і за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи”.

Верховний Суд України у Постанові Пленуму від 24.10.2003р. № 8 “Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві” спеціально наголосив, що повноваження захисників – фахівців у галузі права на участь у справі повинні бути підтверджені документами, визначеними спеціальним законом, яким цим особам надано право брати участь у кримінальному судочинстві як захисникам, а також угодою або дорученням юридичної особи. І далі, з відчуттям легкої іронії читаємо: “При вирішенні питання про наявність у фахівців у галузі права повноважень на здійснення захисту в кримінальній справі належить також з'ясовувати, яким саме законом їм надано право брати участь у кримінальному судочинстві як захисникам. Визнати правильною практику тих судів, які за відсутності спеціального закону не допускають таких фахівців до здійснення захисту в кримінальних справах.” Іронія в тому, що спеціального закону, який би надавав фахівцям у галузі права брати участь в процесі як захисникам не існує. І це всім відомо: і фахівцям, і суддям. Таким чином, фахівці у галузі права знову опинилися за межами кримінального процесу.

Яке ж це має значення для цивільного судочинства?

Звертаємо увагу, що коментована норма завершується словами “... в порядку, встановленому законом”. В логічно-змістовному взаємозв‘язку цю частину речення можна відносити:

1) до правової допомоги. В цьому випадку слід розуміти, що правова допомога надається в порядку, встановленому законом;

2) до адвокатів та інших фахівців. В цьому випадку законодавець підкреслює, що допомога надається саме адвокатами і фахівцями у галузі права, які діють в порядку, встановленому законом. Іншими словами, порядок, встановлений законом, регулює діяльність адвокатів та фахівців у галузі права щодо надання правової допомоги;

3) лише до фахівців у галузі права. В цьому випадку акцент робиться на тому, що іншими фахівцями у галузі права допомога надається в порядку, встановленому законом. Іншими словами вони теж можуть надавати правову допомогу але порядок її надання встановлюється законом. При цьому якщо такого закону не має, то й допомогу надавати такі фахівці не можуть.

Враховуючи наведену вище правову позицію Верховного Суду України щодо участі фахівців у галузі права як захисників в кримінальному судочинстві, припускаю, що найбільш близькою до неї буде останнє, третє тлумачення.

Слід звернути увагу на ст. 56 ЦПК, в якій вже прямо зазначено, що правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Адвокат окремо не згадується, оскільки саме він і є таким фахівцем.

Таким чином, вищенаведені міркування дають підстави для висновку, що в цивільному процесі, так само як і в кримінальному, фахівці у галузі права не мають права надавати правову допомогу. Але їх участь у справі можлива в іншому процесуальному статусі – у статусі представника. Відповідно до ст. 40 ЦПК представник повинен мати повноваження, а не фах у галузі права. Представником може бути і не юрист.

Сторонам слід мати на увазі, що обрання представника – це відповідальна справа, яка може істотно вплинути на весь процес. Його помилки матимуть наслідки безпосередньо для самої сторони.

4. Коментована стаття не передбачає конкретних умов надання правової допомоги. Вони визначаються договором доручення.

Цивільне процесуальне законодавство не передбачає випадків обов‘язкової участі у справі особи, яка надає правову допомогу чи представника (за винятком участі законних представників). Кожна особа самостійно вирішує чи є у неї потреба скористатися правовою допомогою.

Перешкодою для реалізації права на правову допомогу є малозабезпеченість громадян, і, як наслідок, недоступність кваліфікованої правової допомоги. Чинним законодавством не передбачено випадків надання безкоштовної правової допомоги в цивільних справах. До вирішення цієї проблеми на державному рівні, слід взяти до уваги практику, яку запровадила Київська міська державна адміністрація, яка, наприклад, у 2004 році виділила кошти в сумі 200 тис. грн. для фінансової підтримки Київської міської муніципальної колегії адвокатів на забезпечення безоплатною правовою допомогою малозабезпечених верств населення м. Києва. (розпорядження № 465 від 23.03.2004 “Про забезпечення правовою допомогою малозабезпечених верств населення м. Києва в 2004 році”).

<< | >>
Источник: Науково практичний коментар до ЦПК України. 2006

Еще по теме Стаття 12. Право на правову допомогу:

  1. Стаття 16. Правова допомога при вирішенні справ в адміністративному суді
  2. Стаття 49. Права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі
  3. Стаття 90. Витрати на правову допомогу
  4. Стаття 12. Право на правову допомогу
  5. Стаття 27. Права та обов'язки осіб, які беруть участь у праві.
  6. Стаття 39. Законні представники
  7. Стаття 56. Особа, яка надає правову допомогу
  8. Стаття 84. Витрати на правову допомогу
  9. § 5. Особа, яка надає правову допомогу
  10. Як правильно розуміти положення ст. 56 ЦПК щодо особи, яка надає правову допомогу та який документ повинен посвідчувати цю особу щодо її кваліфікації?
  11. Чи підлягають оплаті як витрати на правову допомогу, якщо таку допомогу учаснику процесу надавав представник за дорученням?
  12. Чи потрібно сплачувати за подання заяви про видачу судового наказу витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи? Чи можливо вимагати стягнення з боржника, наприклад, витрат на правову допомогу?
  13. Міжнародне морське право та правовий інститут приватирства в Британській Америці
  14. Тема 8. Козацько-гетьманська держава і право
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -