<<
>>

Стаття 202. Право суду зупинити провадження у справі

1. Суд може за заявою особи, яка бере участь у справі, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках:

1) перебування сторони на строковій військовій службі або альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання;

2) захворювання сторони, підтвердженого медичною довідкою, що виключає можливість явки до суду протягом тривалого часу;

3) перебування сторони у тривалому службовому відрядженні;

4) розшуку відповідача в разі неможливості розгляду справи за його відсутності;

5) призначення судом експертизи.

2. Суд не зупиняє провадження у випадках, встановлених пунктами 1-3 частини першої цієї статті, якщо відсутня сторона веде справу через свого представника.

3. З питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.

1. Ця стаття надає судді і суду право зупинити провадження в справі, тобто допускає факультативне (за розсудом суду) зупинення провадження в справі. Вирішуючи питання про необхідність зупинення провадження по тій чи іншій справі, суд повинен розв'язати питання про те, чи можна, не перериваючи судового розгляду, по даному конкретному випадку встановити істину в справі під час відсутності сторони (пункти 1-4 цієї статті), або без проведення експертизи (пункт 5 даної статті), або чи достатньо для цього матеріалів у справі без пояснень сторони чи висновку і пояснень експерта.[76]

Факультативне зупинення провадження в справі означає альтернативне вирішення питань розвитку процесу із зазначених підстав - справа може бути розглянута по суті або розгляд її відкладений. Так, за наявності в справі достатніх матеріалів про права і взаємовідносини сторін і якщо немає потреби заслухати особисті пояснення відповідача, розшук якого оголошено, суд може розглянути справу без його участі. За наявності цих умов суд може розглянути справу у випадках перебування сторони у тривалому службовому відрядженні чи виконанні нею державного обов'язку.

А якщо у суду є достовірна інформація про те, що такі особи незабаром повертаються на постійне місце проживання, - відкласти розгляд справи.[77]

2. Факультативне зупинення провадження в справі здійснюється суддею або судом на прохання осіб, які беруть участь у справі, або за своєю ініціативою у випадках, передбачених коментованою статтею.

Суд може зупинити провадження у справі у випадку перебування сторони на строковій військовій службі або альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання.

Військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній з захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам до загального стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби (п. 1 ст. 2 Закону "Про загальний військовий обов'язок і військову службу")

Альтернативна (невійськова) служба є державною службою поза Збройними Силами України чи іншими військами, що запроваджується замість проходження військової служби. Право на альтернативну (невійськову) службу як вид виконання загального військового обов'язку мають при наявності істинних релігійних переконань громадяни України, які належать до діючих згідно з законодавством релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю та служби у збройних силах (ст.3 Закону "Про загальний військовий обов'язок і військову службу").

Це правило не застосовується до офіцерів і генералів, а також осіб надстрокової служби. Факт притягнення сторони до виконання державного обов'язку може бути підставою для зупинення провадження в справі тоді, коли така особа не може протягом тривалого часу з'явитися до суду і коли є потреба одержати від такої сторони особисті пояснення. Провадження зупиняється до повернення позивача або відповідача із складу Збройних Сил України або до закінчення виконання ними державного обов'язку.[78]

Наведена вище обставина не застосовується, якщо відсутня сторона веде справу через свого представника (ч.2 ст.

202 ЦПК).

3. Суд може за заявою особи, яка бере участь у справі, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку захворювання сторони, підтвердженого медичною довідкою, що виключає можливість явки до суду протягом тривалого часу.

Мається на увазі таке захворювання, котре виключає (а не перешкоджає) можливість явки в суд, і підтверджене медичними документами, виданими лікарем або лікарською установою. Такими, що виключають можливість явки до суду є захворювання, внаслідок яких особа не може пересуватися, розмовляти, не усвідомлює значення своїх дій або не може керувати ними, а також інфекційні захворювання, що створюють загрозу для оточуючих, та захворювання, лікування яких потребує створення спеціальних умов для хворого (за призначенням лікаря).

У разі сумніву щодо того, чи виключає хвороба можливість явки до суду, суд за клопотанням зацікавлених осіб вправі направити відповідний запит до медичної установи.

Провадження зупиняється на час хвороби сторони.

Відповідно до п. 2.17. Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої Наказом МОЗ від 13.11.2001р. № 455 на підтвердження тимчасової непрацездатності видається довідка довільної форми, засвідчена підписом головного лікаря і печаткою лікувально-профілактичного закладу особам, які проходять обстеження за направленням слідчих органів, прокуратури і суду.

Наведена вище обставина не застосовується не застосовується, якщо відсутня сторона веде справу через свого представника(ч.2 ст. 202 ЦПК).

4. Суд може за заявою особи, яка бере участь у справі, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перебування сторони у тривалому службовому відрядженні.

Відповідно до Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 р. № 59 службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, об'єднання, установи, організації на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.

До службового відрядження належить відрядження сторони за кордон для роботи в складі дипломатичного представництва чи консульської установи України в іноземній державі, перебування сторони в експедиції, на зимівлі (наприклад, в Антарктиді), у плаванні, робота за трудовим договором за межами України тощо. Факт знаходження сторони у тривалому службовому відрядженні повинен бути підтверджений документально - наказом про відрідження.

Провадження в справі зупиняється на час знаходження сторони у тривалому службовому відрядженні.[79] Тривалим службовим відрідженням слід вважати відрядження, тривалість якого перевищує встановлені законом строки розгляду справи, тобто понад 2 місяці.

Якщо термін службового відрядження визначений, то суд повинен вчинити таку процесуальну дію, як відкладення розгляду справи з урахуванням терміну відрядження та часу на повідомлення сторони про місце і час нового судового засідання.[80]

Наведена вище обставина не застосовується, якщо відсутня сторона веде справу через свого представника (ч.2 ст. 202 ЦПК).

5. Суд може за заявою особи, яка бере участь у справі, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку розшуку відповідача в разі неможливості розгляду справи за його відсутності.

Якщо місце фактичного перебування відповідача невідоме, суд може оголосити його розшук як з власної ініціативи, так і за заявою позивача. Відповідно до ст.78 ЦПК якщо місце перебування відповідача в справах за позовами про стягнення аліментів або про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, невідоме, суд ухвалою оголошує його розшук, тобто зобов‘язаний це зробити. Розшук проводиться органами внутрішніх справ, а витрати на його проведення стягуються з відповідача в дохід держави за рішенням суду.

Провадження зупиняється до закінчення розшуку відповідача органами внутрішніх справ.

Вирішуючи питання про зупинення провадження з цих справ, суд має обговорити і питання про можливість розгляду справи за відсутності відповідача, щодо якого оголошено розшук і за наявності в ній достатніх матеріалів розглянути її.[81] Так, у жовтні 1995 р.

К. О. звернулася в суд із позовами до К. І., П. Т. і Житомирського міського виконавчого комітету про визнання недійсними свідоцтва про право власності на жиле приміщення та договору купівлі-продажу квартири, а також до ВЖРЕП-4 і паспортної служби Богунського РВ УМВС України в Житомирській області про неправомірність виписки. Позивачка зазначала, що її дочка К. І. та громадянка П. Т. за її відсутності й без її відома і згоди на підставі фіктивних документів виписали її зі спірної квартири. Начальник і паспортистка ВЖРЕП-4 25 листопада 1994 р. оформили документи про виписку. Ставши наймачем, дочка приватизувала цю квартиру, 30 листопада 1994 р. одержала на неї свідоцтво про право власності та 1 грудня того ж року продала її П.Т. за 20 млн. крб., скориставшись фіктивними документами. Посилаючись на те, що відповідачі незаконно позбавили її прав наймача жилого приміщення, К. О. просила задовольнити її позовні вимоги.

Житомирський міський виконавчий комітет у зустрічному позові до К. О. просив визнати її такою, що втратила право користування жилим приміщенням з підстав, передбачених ст. 71 ЖК, посилаючись на те, що в 1991 р. відповідачка влаштувалася на роботу в м. Коростені, де відтоді постійно проживає.

Справа розглядалася судами неодноразово. Ухвалою Житомирського обласного суду від 2 жовтня 1998 р. провадження в ній було зупинено на підставі п. 3 ст. 222 ЦПК до закінчення розшуку К. І.

У касаційній скарзі К. О. порушила питання про скасування зазначеної ухвали, посилаючись на те, що висновок суду про неможливість розгляду її вимог не є правильним, оскільки наявність у справі достатніх матеріалів дозволяє розглянути її по суті. Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України скаргу задовольнила з таких підстав.

Згідно зі ст. 222 ЦПК суд може на прохання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, а також із власної ініціативи зупинити провадження в ній, зокрема у зв'язку з розшуком відповідача. Проте за наявності у справі достатніх матеріалів суд повинен обговорити питання про можливість її розгляду за відсутності відповідача, хоча щодо нього й оголошено розшук.

Незважаючи на те, що К. О. пред'явила позови ще в жовтні 1995 р. і до того ж до різних відповідачів, суд не обговорив питання про можливість розгляду справи за відсутності одного з них.

Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України визнала, що ухвала суду постановлена з порушенням вимог Закону, недостатньо мотивована, і скасувала її з направленням справи на новий розгляд.[82]

6. Суд може за заявою особи, яка бере участь у справі, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку призначення судом експертизи.

Під час вирішення питання про зупинення провадження у справі з цієї підстави, суд повинен з‘ясувати, чи можливий подальший розгляд справи. Якщо час, необхідний для проведення експертизи відомий заздалегідь, то суд може відкласти розгляд справи на цей строк. У випадку, коли час проведення експертизи визначити неможливо, то доцільно зупинити провадження у справі.

Зупинення провадження настає тоді, коли проведення експертизи доручено поза судом експертам відповідних установ (наприклад, НДІ судових експертиз) і для її виконання потрібний тривалий час.

7. В постанові № 9 від 6 листопада 1992р. “Про практику розгляду сулами трудових спорів” (ч.5 п.15) Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що коли судом буде встановлений факт звільнення працівника власником або уповноваженим ним органом без звернення до профспілкового органу, він зупиняє провадження у справі, запитує згоду профспілкового органу і після її одержання або відмови в дачі згоди на звільнення працівника розглядає спір по суті. Тому провадження в справі зупиняється до одержання відповіді від профспілкового органу підприємства, установи, організації.

На нашу думку, дану ситуацію не можна розглядати як підставу для зупинення провадження у справі, оскільки перелік таких підстав вичерпний і розширеному тлумаченню не підлягає, а отже її слід розглядати як право суду відкласти розгляд справи. Відповідно до ст.43 КЗпП у випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником. Тому суд може відкласти розгляд справи на цей строк.

8. Суд не зупиняє провадження у випадках, встановлених пунктами 1-3 частини першої цієї статті, якщо відсутня сторона веде справу через свого представника. Коментована норма не вимагає присутності представника в судовому засіданні. Достатньо, що б він увійшов у справу як представник.

9. З питань зупинення провадження у справі суд постановляє ухвалу, яка постановляється в нарадчій кімнаті як окремий документ.

Відповідно до п.13 ч.1 ст.293 ЦПК окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо зупинення провадження у справі.

Така редакція норми допускає її різне тлумачення:

1) оскаржувати можна лише ухвали, якими суд вирішив зупинити провадження;

2) оскаржувати можна усі ухвали, які суд постановив розглядаючи питання про зупинення провадження у справі, тобто як ті, якими суд зупинив провадження, так і ті, якими суд відмовив у зупиненні.

Вважаємо, що оскаржувати можна лише ухвали про зупинення провадження у справі, оскільки вони перешкоджають рухові справи, а тому порушують право позивача на швидший судовий розгляд.

Натомість ухвали, якими у зупиненні провадження було відмовлено, не перешкоджають розгляду справи. Якщо внаслідок цього було допущено порушення прав осіб, які беруть участь у справі, або неповноту судового слідства, ці недоліки можуть бути виправлені під час перегляду заочного рішення, апеляційного розгляду або перегляду справи за нововиявленими обставинами.

<< | >>
Источник: Науково практичний коментар до ЦПК України. 2006

Еще по теме Стаття 202. Право суду зупинити провадження у справі:

  1. 1.1. Передумови появи Кормчих книг на території Київської Русі
  2. Сприяння суду в отриманні особами доказів
  3. Зупинення провадження у справі
  4. Стаття 202. Право суду зупинити провадження у справі
  5. § 2. Метод правового регулювання цивільних процесуальних правовідносин
  6. § 3. Призначення справи до судового розгляду. Судові повідомлення і виклики
  7. Чи можна в попередньому судовому засіданні надати сторонам у справі про розлучення строк для примирення, якщовідповідач буде заперечувати проти задоволення позову?
  8. Чи вправі суд апеляційної інстанції зупинити провадження у справі у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку цивільного судочинства?
  9. Чи можуть бути застосовані положення ЦПК про зупинення провадження у справі на стадії касаційного розгляду справи?
  10. ІІІ. СПИСОК НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ
  11. З А К О Н У К Р А Ї Н И Про виконавче провадження
  12. 2. Бернгатович К.В. Виконавче провадження як завершальна стадія судового процесу // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності - №4, 2010, - С.137-142.
  13. 56. Зупинення провадження у справі: підстави, процесуальний порядок, правові наслідки. Відновлення провадження у справі.
  14. 64.Временная отановка судебного разбирательства.
  15. 1.3. Процесуальний статус осіб, які беруть участь у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення
  16. 3.2. Удосконалення правового регулювання попередження та протидії адміністративним правопорушенням
  17. Права та інтереси дитини як особливий суб’єкт захисту прокурором
  18. Відповідальність за порушення законодавства про державний кордон України
  19. 3.1. Міжнародний і зарубіжний досвід забезпечення місцевих судів
  20. Економіко-правова характеристика капітального будівництва
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -