Програма навчальної дисципліни складена відповідно до освітньої професійної програма другого (магістерського) рівня вищої освіти 081 Право (Правозастосування).
Предметом вивчення навчальної дисципліни є формування у студентів знань про теоретичні та практичні основи вирішення конфлікту через застосування альтернативних способів вирішення спорів (медіації), статус учасників медіації, майстерність медіатора, медіаційну процедуру, нормативне регулювання медіації, особливості медіації в окремих сферах суспільних відносин, медіацію в окремих сферах юридичної практики.
Людське суспільство швидко розвивається і вдосконалюється. Це є наслідком досягнень науково-технічного прогресу, глобальних політичних, економічних, екологічних змін у світі за останні двадцять років. Усе тіснішими стають міждержавні, державні, публічні, комерційні та особистісні зв’язки людей. Виникнення конфліктів між людьми є неминучим явищем.
«Якщо у вашому житті немає конфліктів, то перевірте, чи є у вас пульс», пише американський конфліктолог Чарльз Ліксон. Це той переломний момент у соціальних відносинах, характер і ступінь впливу якого буде залежати від багатьох чинників, серед яких - особисте сприйняття людини. З огляду на вищевикладене знання основ конфліктології допоможе як юристу, так і медіатору своєчасно виявляти конфлікт, розуміти його сутність та механізм виникнення, знаходити різні підходи до його врегулювання, що сприятиме як підвищенню ефективності у професійній діяльності, так і налагодженню взаємостосунків у повсякденному житті. Тому медіативне врегулювання є ефективним методом досягнення взаєморозуміння в міжнародній і внутрішній політиці, публічній службі, бізнесі, інституті сім’ї, міжособистісному спілкуванні. Дана навчальна дисципліна забезпечує формування у студентів необхідних навичок для виявлення конфліктів, розуміння сутності та знаходження всіх можливих підходів для врегулювання конфлікту. Вивчення даної дисципліни має на меті ознайомити студентів із основними поняттями та ключовими проблемами теорії та практики медіації, розкрити структуру і специфіку медіативного процесу, виявити соціокультурні традиції і національні стилі володіння інструментами медіації та сформувати практичні навички щодо їх застосування. Викладання даної дисципліни є головним чинником формування продуктивних професійних умінь та їх застосування у профілактиці і розв’язанні конфліктів у професійній діяльності та підвищення комунікативних здібностей студентів для проведення переговорів.
Програму навчальної дисципліни «Медіація в юридичній практиці» укладено згідно з вимогами організації навчання. Програма визначає обсяги знань, які повинен опанувати студент відповідно до вимог освітньо-кваліфікаційної характеристики, алгоритму вивчення навчального матеріалу з дисципліни, необхідне методичне забезпечення, складові й технологію оцінювання навчальних досягнень студентів
Міждисциплінарні зв’язки: як навчальна дисципліна тісно пов’язана з вивченням інших юридичних дисциплін, зокрема з предметом «Теорія держави і права», «Адміністративне право», «Адміністративний процес», «Цивільне право», «Трудове право», «Муніципальне право» та з іншими. Опанування студентами даного курсу полегшить та закріпить вивчення інших навчальних дисциплін правничого спрямування і сприятиме формуванню професійної правової свідомості і правової культури
Програма навчальної дисципліни складається з таких тем:
Тема № 1. Історичні витоки альтернативного вирішення спору та нормативне регулювання медіації.
Тема № 2. Конфліктологічний контекст медіації.
Тема № 3. Медіація як спосіб врегулювання конфліктів.
Тема № 4. Учасники медіації.
Тема № 5 Компетентності та техніки медіатора.
Тема № 6. Види та моделі медіації.
Тема № 7. Медіаційна процедура.
Тема № 8. Медіаційна угода.
Тема № 9. Сімейна медіація та бізнес -медіація.
Тема № 10. Медіація в трудових відносинах.
Тема № 11. Медіація в адміністративно-правових відносинах.
Тема № 12. Медіація як форма відновного правосуддя.
Тема № 13. Медіація в діяльності судді та адвоката.
Тема № 14. Медіація в діяльності прокурора та нотаріуса.
Тема № 15. Медіація в діяльності державного виконавця та приватного виконавця. 1.