§ 5. Предметна та суб'єктна юрисдикція
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати лише ті справи (спори), які віднесено до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах установленої компетенції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
У порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають стосовно цивільних, житлових, земельних, сімейних і трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства (кримінального, господарського чи адміністративного).
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Отже, критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є:
- по-перше, наявність у них спору про право цивільне; так, наприклад, у п. 7 Постанови пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 № 1 визначено, що суд, відкриваючи провадження у справі, має з'ясувати, за правилами якого судочинства підлягає розгляду заява[75], оскільки характер спірних правовідносин у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи є цивільно-правовим (незалежно від суб'єктного складу), то всі справи зазначеної категорії підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, за винятком справ про захист ділової репутації між юридичними особами та іншими суб'єктами підприємницької діяльності у сфері господарювання та іншої підприємницької діяльності, що розглядаються в порядку господарського судочинства; справи зазначеної категорії не можуть розглядатися за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки такі спори не мають публічно-правового характеру, навіть якщо стороною в ньому виступає суб'єкт владних повноважень;
- по-друге, норма законодавства, якою встановлено, що розгляд справи за позовами, що виникають стосовно будь-яких правовідносин, провадиться за правилами цивільного судочинства;
- по-третє, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є зазвичай фізична особа).
Не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства.
Якщо позовна заява містить кілька вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, суд має відкрити провадження в частині й відмовити у відкритті провадження щодо вимог, які не належать до цивільної юрисдикції, розгляд яких здійснюється за правилами іншого виду судочинства. При цьому в порядку цивільного судочинства підлягають розгляду справи у разі, якщо однією зі сторін є фізична особа, а вимоги є взаємопов'язаними між собою, тож, окремо їх розглядати неможливо.У цивільному судочинстві суди розглядають справи в порядку позовного, наказного та окремого провадження.