Предмет доведення

У частині 1 ст. 179 ЦПК закріплено поняття предмета доказування, але згідно із аналізом цього положення закону слід сказати, що у цій нормі має йтися про предмет доведення. Виходячи із сутності понять «доводи» та «доведення» доцільно сформулювати поняття «предмет доведення» та проаналізувати його складові, зупинитися на порядку його формування, зміни.

Предмет доведення складається з:

- кваліфікації правовідносин згідно з нормами законодавства, тобто посилання на норми закону;

- визначення тих юридичних обставин, з якими закон пов’язує дію відповідної норми, а також проведення зв’язку між нормами законодавства та реальними обставинами справи;

- подання доказів на підтвердження існування відповідних юридичних обставин;

- аргументів на підсилення власної позиції і заперечень проти аргументів противної сторони.

Предмет доведення формується протягом розгляду справи по суті і залежить від правової позиції противної сторони. Спочатку він складається з доводів позивача, потім доповнюється запереченнями відповідача, третіх осіб. Щодо усього предмета доведення у справі, то він складається з окремих предметів доведення кожної сторони, які мають свої певні особливості, залежать від процесуального становища суб’єкта, який його формує, від мети, яку він хоче досягти ухваленням судового рішення. Також згідно зі ст. 31 ЦПК може змінюватися предмет доведення, що зумовлено правом позивача змінити предмет або підставу позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог. Такі дії позивача, як правило, призводять до зміни позиції відповідача.

Тому розглянемо типову схему предмета доведення, в основу якої докладено лише юридичні обставини, із аналізу структури предмета доведення слід виокремити дві складові:

- юридичні обставини, які підлягають доведенню;

- юридичні обставини, які не підлягають доведенню.

У свою чергу, юридичні обставини поділяються на;

- юридичні обставини матеріально-правового характеру;

- юридичні обставини процесуально-правового характеру.

Юридичні обставини матеріально-правового характеру

прийнято поділяти:

І. За вольовим критерієм:

1) дії - юридичні факти, настання яких залежить від свідомої волі особи, які у свою чергу поділяються на:

- правомірні:

а) юридичні акти (правочини, рішення суду), які безпосередньо спрямовані на настання юридичних наслідків;

б) юридичні вчинки - не мають на меті встановлення юридичних наслідків, проте можуть настати у силу прямої вказівки закону;

- неправомірні - дії або бездіяльність, які суперечать нормам матеріальних галузей права (завдання шкоди, невиконання договору, несплата аліментів);

- зловживання правом - нова категорія неправомірних дій, яка полягає в тому, що управомочена особа використовує свої права на шкоду іншим особам;

2) подїі - юридичні обставини, настання яких не залежить від волі особи. Різновидом подій є строки, які передбачені законом, встановлюються договором сторін або рішенням суду;

3) стан особи - це юридична обставина, яка, в основному, не залежить від волі особи (хвороба), але у деяких випадках стан особи, коли вона не розуміє значення своїх дій (наприклад, стан сп’яніння алкогольного або наркотичного), може бути використаний іншою особою для отримання вигоди;

П, За юридичними наслідками:

1) правоутворюючі - юридичні обставини, які спричинюють виникнення правовідносин;

2) правозмінюючі - юридичні обставини, які змінюють існуючі правовідносини;

3) правоприпиняючі ~ юридичні обставини, внаслідок настання яких припиняються правовідносини;

Ш. За тривалістю:

1) одноразові - юридичні обставини, які мають одноразовий характер (факт реєстрації шлюбу);

2) тривалі - юридичні обставини, які існують протягом певного періоду часу (непрацездатність, вагітність, шлюб, спільне набуття майна). Особливість цих обставин зумовлена тим, що вони можуть кваліфікуватися за різними нормами законодавства, яке змінилося, що може позначатися на доказах, які мають подаватися на їх підтвердження;

IV. За складом:

1) прості - одна життєва обставина, якої достатньо для виникнення, зміни, припинення правовідносин (реєстрація народження);

2) складні - наявність такої дії або події, яка має низку ознак (справа про відібрання дитини).

Отже, матеріально-правові факти, що входять у предмет доведення, у цивільній справі позовного провадження виражаються через підстави позову і заперечення проти позову, які ґрунтуються на гіпотезі і диспозиції норми чи декількох норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Щодо юридичних обставин процесуально-правового характеру, то з їх наявністю або відсутністю пов’язана реалізація права на звернення до суду за судовим захистом (ст. 122 ЦПК) чи з реалізацією права на здійснення інших процесуальних дій (забезпечення доказів та позову, права на зупинення, закриття провадження у справі тощо).

Щодо юридичних обставин, які не підлягають доведенню, то до таких фактів згідно зі ст. 61 ЦПК належать:

1) визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, факти;

2) загальновідомі факти;

3) преюдиційні факти;

4) законні презумпції.

Ці факти є підставами звільнення від доведення. Російські науковці21 дотримуються цієї концепції, але факти, які не підлягають доведенню, поділяють на дві підгрупи. До першої підгрупи цим автором віднесено обставини, які визнано судом загальновідомими та преюдиційні факти. До другої підгрупи - безспірні (визнані факти) та презюмовані факти.

Зупинемося на аналізі фактів, які не підлягають доведенню.

1.