Право на ім 'я та його використання
як цивільні особисті немайнові права фізичної особи врегульовані у ст.ст.294, 296 ЦК. Щодо права на ім’я, то ст.294 прямо не визначає кола повноважень, які становлять зміст цього права.
Однак аналіз законодавства може призвести до висновку, що право на ім’я фізичної особи як особисте немайнове право включає такі повноваження: а) володіння, користування і розпорядження своїм іменем; б) вимагання від інших осіб звертатися до особи відповідно до її імені; в) використання псевдоніма; г) вимагання зупинення незаконного використання свого імені, а також будь-яких інших його порушень [13, с. 493]. Натомість, право на використання імені досить детально розкрито у змісті ст.296 ЦК.При аналізі реалізації особистого немайнового права фізичної особи на використання імені у цивілістичному процесі очевидною є неузгодженість між положеннями матеріального та процесуального законодавства. Так, ч.6 ст.296 ЦК передбачає, що ім'я учасника цивільного спору, який стосується особистого життя сторін, може бути використане іншими особами лише за його згодою. Очевидно, що зазначене положення є не коректним, так як не враховує положень процесуального законодавства, яке врегульовує порядок виклику осіб до суду у цивільних справах та відкритість розгляду справ у судах у порядку цивільного судочинства. Фактично, йдеться про закріплення процесуальної за своїм змістом норми щодо використання імені учасника цивільного спору у матеріальному законі, яким є ЦК. Відтак, пропонуємо це положення ЦК сприймати суто як цивільно-правове, яке не повинно застосовуватися як обов’язковий елемент процедури у процесуальних галузях, котрі входять до цивілістичного процесу, за винятком тих, які стосуються нотаріальної таємниці [162, c.67].
Так, наприклад, ч. 11 ст. 128 ЦПК, яка врегульовує питання судових викликів та повідомлень, визначає, що відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також зацікавлена особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання.
Прізвище та ім’я учасників цивільної справи із зазначенням категорії справи вказується й на дошках оголошень у судах. Очевидно, що за таких умов ім’я учасника цивільного спору, зокрема, й того, який стосується особистого життя сторін, не просто стане відомим комусь, а фактично необмеженому колу осіб. При цьому, про жодну згоду сторін як учасників цього спору на використання їх імені у цьому випадку не йдеться.На наш погляд, положення ч. 6 ст. 296 ЦК є невдалим та не враховує відкритість розгляду справ у судах в порядку цивільного судочинства. Фактично, йдеться про закріплення процесуальної за своїм змістом норми щодо використання імені учасника цивільного спору у матеріальному законі, яким є ЦК. Відтак, пропонуємо це положення ЦК сприймати суто як цивільно-правове, котре не повинно застосовуватися у процесуальних галузях цивілістичного процесу, з винятками, що стосуються нотаріальної таємниці.