<<
>>

Право на апеляційне оскарження та процесуальний порядок його реалізації

Право апеляційного оскарження - це надана особі законом можливість звернутися до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення, ухвалу суду першої інстанції, які не набрали законної сили.

Це право гарантоване особам ст. 129 Конституції (п. 8 ч. 2) та нормами ЦПК.

Щодо процесуального порядку реалізації цього права, то до суб’єктивних передумов слід віднести наявність суб’єктів апеляційного оскарження, які наділяються певними правами та обов’язками.

Суб’єкти апеляційного оскарження

У статті 292 ЦПК закріплено перелік суб’єктів, які мають право апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції.

За суб’єктним складом правом апеляційного оскарження наділені не тільки сторони та інші особи, які беруть участь у справі, але й особи, які не брали участі у справі, але суд вирішив питання про їхні права та обов’язки. Це пояснюється тим, що у подальшому рішення суду, як правило, вважається загальнообов’язковим і воно може впливати на права тих осіб, які не брали участі у розгляді справи.

Стаття 311 ЦПК розкриває розмежування осіб, які фактично не брали участі у розгляді справи через те, що належним чином вони не були повідомлені про час і місце судового засідання (п.З ч. 1), і осіб, які не брали участі у справі та суд вирішив питання про права та обов’язки цих осіб (п. 4 ч.І). Це положення є важливим, оскільки конкретизує суб’єктів, які вправі звертатися з апеляційною скаргою до суду.

Тому доцільно говорити про те, що особами, які брали участь у розгляді справи, вважатимуться лише ті, які були визначені у позовній заяві такими особами чи були допущені або залучені судом до участі в ній. Загальний перелік таких осіб наведено у ст. £6 ЦПК, який конкретизується в кожній справі. При цьому особи, які беруть участь у справі, можуть обрати спосіб реалізації своїх прав. Вони можуть брати особисту участь у розгляді справи або діяти через представника чи взагалі не відвідувати судові засідання.

В останньому випадку така поведінка е правомірною, якщо суд не вважатиме необхідним заслухати безпосередньо пояснення такої особи. Однак навіть в тому випадку, коли особа жодного разу не була присутня у судовому засіданні, вона вважатиметься такою, що брала участь у справі. Такий процесуальний статус не переходить на процесуального представника, який матиме його на підставі довіреності.

У такому разі для участі в апеляційному провадженні представник має знов-таки бути наділений відповідними повноваженнями, які можуть бути обумовлені в довіреності, виданій ще при представництві прав особи в суді першої інстанції. На підставі довіреності представник вправі звертатися до апеляційного суду навіть в тому випадку, коли не брав участі в розгляді справи в суді першої інстанції.

Щодо прокурора, який не брав участі у справі в суді першої інстанції, він згідно зі ст. 121 Конституції, Закону «Про прокуратуру^ та ст. 45, ч. 4 ст. 46 ЦПК наділяється правом апеляційного оскарження.

Право апеляційного оскарження як процесуальне право переходить також до правонаступника особи, яка бере участь у справі.

До об’єктивних передумов реалізації права на апеляційне оскарження слід віднести: об’єкти апеляційного провадження, строки та порядок подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги.

Об’єкти апеляційного оскарження

Об’єктом апеляційного оскарження можуть бути:

- рішення суду першої інстанції, яке на набрало законної сили. Воно може оскаржуватися повністю або частково;

- додаткове рішення (ч. 4 ст. 220 ЦПК);

- самостійні ухвали (ст, 293 ЦПК). Зокрема, щодо:

1) відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасуванні судового наказу;

2) забезпечення позову, а також щодо скасування забезпечення позову;

3) повернення заяви позивачеві (заявникові);

4) відмови у відкритті провадження у справі;

5) відкриття провадження у справі з недотриманням правил підсудності;

6) передачі справи на розгляд іншому суду;

7) відмови поновити або продовжити пропущений процесуальний строк;

8) визнання мирової угоди за клопотанням сторін;

9) визначення розміру судових витрат;

10) внесення виправлень у рішення;

11) відмови ухвалити додаткове рішення;

12) роз’яснення рішення;

13) зупинення провадження у справі;

14) закриття провадження у справі;

15) залишення заяви без розгляду;

16) залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду;

17) відхилення заяви про перегляд судового рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами;

18) видачі дубліката виконавчого листа;

19) поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання;

20) відстрочки і розстрочки, зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення;

21) тимчасового влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу;

22) оголошення розшуку відповідача (боржника) або дитини;

23) примусового проникнення до житла;

24) звернення стягнення на грошові кошти, що знаходяться на рахунках;

25) заміни сторони виконавчого провадження;

26) визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами;

27) рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби;

28) повороту виконання рішення суду;

28і) виправлення помилки у виконавчому листі або визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню;

29) відмови в поновленні втраченого судового провадження;

30) звільнення (призначення) опікуна чи піклувальника.

Заперечення на ухвали (протокольні), що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Строки апеляційного оскарження (ет. 294 ЩІК)

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заяву про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції може бути подано протягом п’яти днів з дня проголошення ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

У частині 3 ст. 294 ЦПК передбачено, що заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених ст.294 ЦПК, залишаються без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала. Звернемо увагу на сполучник «чи», який означає, що заява про поновлення строку на подання заяви про апеляційне оскарження не може подаватися разом із заявою про поновлення строку на подання апеляційної скарги. У цій ситуації формальний документ про бажання оскаржити рішення чи ухвалу суду має значний процесуальний зміст, оскільки невчасне подання заяви призводить до залишення її без розгляду і, фактично, до неможливості оскаржити ухвалу або рішення суду. Це положення суди будуть застосовувати буквально і тим самим права громадян будуть залишатися не- захищеними.

Підставами для поновлення строку для подання заяви чи апеляційної скарги є причини, які не залежать від волі осіб. Тому у разі пропуску строку і на подання заяви, і на подання апеляційної скарги ці питання мають вирішуватися послідовно. Спочатку розглядається можливість поновлення строку на подання апеляційної заяви, а потім апеляційної скарги.

Взагалі, можна встановити, що максимальний строк поновлення права на подання відповідних заяв не встановлено.

Залежно від різних об’єктивних причин він може бути різним. Наприклад, хвороба людини може тривати від декількох днів до кількох місяців, тому вважається, що хвороба - це поважна причина пропуску строку подання документів апеляційному суду.

Більше того, коли особа не була повідомлена про розгляд справи, рішенням у якій було порушено її права, строк апеляційного оскарження має рахуватися з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення. Отже, якщо рішення у справі підлягає виконанню протягом трьох років, то можна, апріорі, припустити, що відповідна скарга може бути подана навіть протягом трьох років. Проте особа має повідомити причини, через які вона не знала і не могла знати про ухвалене щодо її прав рішення суду. Тоді має застосовуватися звичайний спосіб відліку часу за аналогією зі строком позовної давності, тобто з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав.

Порядок подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги (ст. 296 ЦПК)

Перш ніж розкрити сам порядок подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги слід зазначити, що у ЦПК закріплено вимоги щодо форми та змісту цих процесуальних актів.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються у письмовій формі.

Згідно з ч. 1 ст. 296 ЦПК у заяві про апеляційне оскарження має бути зазначено:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) ім’я (найменування) особи, яка подає заяву, її місце проживання або місцезнаходження;

3) рішення або ухвала, що оскаржуються.

У заяві має бути також зазначена інформація й про те, що особа має намір у встановлений ст. 294 ЦПК строк подати апеляційну скаргу.

Кожний офіційний документ має бути підписано і зазначено дату складання документа, а при його поданні - і дату прийняття цього документа судом.

У апеляційній скарзі мають бути зазначені;

1) найменування суду, до якого подається скарга;

2) ім’я (найменування) особи, яка подає скаргу, її місце проживання або місцезнаходження;

3) ім’я (найменування) осіб, які беруть участь у справі, їх місце проживання або місцезнаходження;

4) дата подання заяви про апеляційне оскарження;

5) в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність встановлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок не- обґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин);

6) нові обставини, які підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів у суд пертої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом пертої інстанції;

7) клопотання особи, яка подала скаргу;

8) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

В описовій частині апеляційної скарги слід зазначити рішення суду пертої інстанції, яке оскаржується.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга мають підписуватися особою, яка їх подає, або її представником. За відсутності підпису така заява залишатиметься без руху до усунення недоліку, що передбачено статтями 121, 297 ЦПК.

Замість особи, яка брала участь у процесі, може підписати ці документи її представник, який діє на підставі повноважень, якими він був наділений під час провадження в суді першої інстанції, де має зазначатися право на апеляційне оскарження рішень суду. У такому разі поряд з підписом представник має позначити, що «діє на підставі договору доручення (довіреності, інших підставах), які мають місце у справі». Представник, який не брав участі у справі при її розгляді у першій інстанції, при апеляційному оскарженні рішення суду має подати повноваження суду на представництво інтересів особи в апеляційній інстанції, тобто довіреність, ордер, доручення. У такому разі договір доручення або довіреність подаються як додаток до апеляційної заяви або скарги.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суд першої інстанції після одержання усіх апеляційних скарг у справі від осіб, які подали заяви про апеляційне оскарження, або через три дні після закінчення строку на подання апеляційної скарги надсилає їх разом зі справою до апеляційного суду. Апеляційні скарги, що надійшли після цього, не пізніше наступного робочого дня після їхнього надходження направляються до апеляційного суду.

4.

<< | >>
Источник: Авторський колектив. Цивільний процес України : академічний курс ; [підручник для студ, юрид. спец. вищ. навч. закл.]; КНТ. 848 с. 2009

Еще по теме Право на апеляційне оскарження та процесуальний порядок його реалізації:

  1. 1.2. Правовий статус місцевих загальних судів та суддів
  2. 1.3. Становлення та реформування місцевих загальних судів, як основної ланки системи правосуддя
  3. 2.4. Проблеми реалізації міжнародно-правових стандартів в діяльності місцевих загальних судів України
  4. Право на позов, право на пред’явлення позову та процесуальний порядок його реалізації
  5. Право на апеляційне оскарження та процесуальний порядок його реалізації
  6. Право на касаційне оскарження.
  7. § 2. Доступність правосуддя як міжнародний стандарт
  8. § 2 . Право апеляційного оскарження та порядок його здійснення
  9. § 2. Право касаційного оскарження та порядок його здійснення
  10. § 5. Оскарження ухвал суду першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку
  11. Право апеляційного оскарження та порядок його здійснення
  12. § 4. Окремі аспекти процесуальних особливостей СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ ВИБОРЧИХ СПОРІВ
  13. ІІІ. СПИСОК НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ
  14. Тема 8. Козацько-гетьманська держава і право
  15. 2. Іарантп реалізації прав потерпілого в кримінальному судочинстві
  16. Кримінально-процесуальні функції вторинного рівня та їх реалізація в кримінальному провадженні
  17. Місце третейського розгляду серед альтернативних способів вирішення цивільно-правових спорів та його співвідношення з цивільним процесуальним правом
  18. 3.1. Провадження у справах про встановлення фактів, що тягнуть за собою виникнення, зміну чи припинення сімейних правовідносин
  19. Особливості формування адміністративних судових рішень щодо захисту прав і свобод громадян
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -