Поворот виконання

Поворот виконання рішення представляє собою повернен­ня стягувачем боржнику всього, що ним було отримано за ска­сованим згодом рішенням з метою відшкодування боржнику збитків, завданих виконанням рішення.

З іншого боку, поворот виконання рішення є само­стійним засобом захисту прав сторін, який повинен здійс­нюватись шляхом подання заяви про поворот виконання (такі випадки передбачені ст.381 ЦПК), а не пред’явленням нового позову. Заміна повороту виконання позовом призве­ла б до порушення одного з основних принципів цивільного процесу - принципу процесуальної рівноправності сторін. Здійснення повороту виконання рішення шляхом пред’яв­лення самостійного позову безпідставно перешкоджало б боржнику у здійсненні його прав. Пред’явлення позову на підставі скасованого рішення, обговорення та уточнення обставин, вже розглянутих раніше судом і переглянутих у апеляційному, касаційному порядку чи у зв’язку з новови- явленими обставинами, призвело б до зайвої трати часу, ут­руднило і здорожчало процес, підвищило кількість судових помилок.

Необхідність у повороті виконання судового рішення і по­верненні сторін у первісне становище виникає тоді, коли рі­шення виконане, але згодом скасоване судом апеляційної чи касаційної інстанції, якщо цей суд закриває провадження у справі, залишає позов без розгляду, відмовляє в позові повні­стю або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. ЦПК України встановлено декілька варіантів вирішення судом пи­тання щодо повороту виконання.

Питання щодо повороту виконання вирішують:

1) суд апеляційної чи касаційної інстанції при ухваленні нового рішення або постановленні ухвали;

2) суд першої інстанції, який розглядав справу, у судовому рішенні (при поверненні справи на новий розгляд після скасу­вання рішення).

У випадках, коли зазначені суди з будь-яких причин не ви­рішили питання щодо повороту виконання рішення, у відпові­дача (боржника у виконавчому провадженні) є можливість ви­рішити це питання шляхом подання заяви про поворот вико­нання.

Якщо рішення після його виконання скасовано і справу по­вернено на новий розгляд, а при новому розгляді справи в по­зові відмовлено або позовні вимоги задоволено в меншому роз­мірі, або провадження у справі закрито чи заяву залишено без розгляду, суд, ухвалюючи рішення, повинен зобов’язати по­зивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим рішенням.

ЦПК України регламентує вирішення питання повороту виконання рішень та ухвал тільки судів і тільки з цивільних справ. У такому випадку про поворот виконання вказується у резолютивній частині рішення або ухвали, на підставі чого і видається виконавчий лист.

В порядку повороту виконання відповідачеві повертається все стягнуте з нього за скасованим рішенням (гроші, певні ре­чі) у повному обсязі. У справах про виселення в порядку пово­роту виконання відповідач вселяється у приміщення, яке ра­ніше займав.

Після набрання законної сили рішенням або ухвалою суду, якими допущений поворот виконання, на їх підставі видаєть­ся виконавчий лист, а зворотне стягнення виконаного здійс­нюється за загальними правилами виконавчого провадження.

Поворот виконання допустимий лише у обсязі безпідставно отриманого за скасованим рішенням. Тому вимоги боржника до стягувана, що перевищують обсяг виконання за скасованим рішенням, задовольняються не шляхом повороту виконання, а у позовному порядку. Пред’явлення позову буде необхідним лише у випадку, якщо виконанням скасованого рішення скла­лось таке становище, що не може бути виправлено у порядку повороту виконання рішення і не всі збитки, завдані боржни­ку виконанням скасованого рішення, згодом можуть бути від­шкодовані поворотом виконання.

Вирішуючи питання щодо повороту виконання рішення слід мати на увазі, що не можна під виглядом повороту вико­нання рішення вирішувати справи, що не були предметом роз­гляду суду першої інстанції.

У разі неможливості повернути майно в рішенні або ухвалі ^СУДУ передбачається відшкодування вартості цього майна в розмірі грошових коштів, одержаних від його реалізації.

В таких випадках відповідач опиняється у невигідному ста­новищі, оскільки сума, одержана від реалізації майна, може бути меншою, ніж його реальна вартість.

В силу ст.380 ЦПК України питання про поворот виконан­ня повинно бути вирішено з ініціативи місцевого суду при но­вому розгляді справи або судом апеляційної чи касаційної інстанції, відповідно у новому рішенні або ухвалі, яким завер­шується провадження у справі.

Однак якщо місцевий суд, всупереч правил ст.380 ЦПК Ук­раїни, при новому розгляді справи або суд апеляційної чи ка­саційної інстанції, переглядаючи справу, не вирішив питання про поворот виконання рішення, відповідач самостійно вправі подати заяву про поворот виконання та про повернення стягне­ного з нього за скасованим рішенням майна. Зокрема, така си­туація може скластися тоді, коли у справі відсутні достатні дані для вирішення судом питанння про поворот виконання (не зазначено, яка саме сума стягнута за скасованим рішенням).

Заява відповідача про поворот виконання розглядається су­дом, у якому перебуває справа. Одночасно із заявою відповіда­чем повинні бути представлені докази, що підтверджують факт виконання скасованого рішення.

Заява про поворот виконання подається у межах строку по­зовної давності, оскільки в ній міститься матеріально-правова вимога про повернення безпідставного збагачення. Позовна давність з цієї вимоги починає спливати з дня набрання закон­ної сили рішенням суду про відмову в позові, або ухвали про закриття провадження по справі чи залишення заяви без розг­ляду.

Ухвала суду про поворот виконання є виконавчим докумен­том, що подається до органів державної виконавчої служби та виконується за правилами законодавства про виконавче про­вадження.

Єдиною особою, що наділена правом звернення до суду із заявою про поворот виконання є відповідач по справі.

Заява відповідача про поворот виконання не є позовною, то­му за її подання судовий збір не сплачується. Суд розглядає за­яву в судовому засіданні з повідомленням сторін. У статті не зазначається, чи є неявка сторін перешкодою для вирішення судом питання про поворот виконання.

За результатами розгляду заяви про поворот виконання суд постановляє ухвалу, яка на підставі п.28 ч.І ст.293 ЦПК Ук­раїни може бути оскаржена у апеляційному порядку.

Поворот виконання допускається не у всіх категоріях справ і не завжди. ЦПК України значно обмежує поворот виконання рішення, враховуючи особливість спірного права, доброчин­ність дій позивача у процесі і стадію, у якій скасовується рі­шення.

За загальним правилом, поворот виконання не може бути обмежений у випадках скасування рішень у апеляційному або касаційному порядку незалежно від доброчинності дій пози­вача. Винятком є лише справи про стягнення аліментів, стяг­нення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин. За перерахованими категоріями справ поворот виконання не допускається незалежно від того, у якому порядку було ухвалено рішення після скасування по­переднього рішення. Проте, коли скасоване рішення по цих справах було обгрунтоване на повідомлених позивачем неп­равдивих відомостях чи представлених підроблених докумен­тах, здійснюється поворот виконання.

Деякі обмеження повороту виконання встановлені при ска­суванні рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами. Це пояснюється тим, що з часу виконання скасованого рішення, як правило, проходить довгий час. За цей період стягувач міг витратити все одержане за скасованим рішенням, а вимога про повернення безпідставно одержаного ставить його у скрут­не матеріальне становище. До того ж невизначене становище стягувана при розпорядженні отриманими грошовими кошта­ми під страхом можливої зміни чи скасування рішення, що набрало законної сили, суперечить основним принципам судо­чинства, відповідно до яких справа вирішується остаточно і безповоротно.

Тому за рядом найбільш важливих матеріально-правових вимог, за якими рішення вступають у законну силу, але зго­дом скасовуються, поворот допускається лише у випадках, як­що скасоване рішення було засноване на повідомлених пози­вачем неправдивих відомостях чи представлених підроблених документах. До таких справ належать справи про відшкоду­вання шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здо­ров’я або смертю фізичної особи.

7.