Повноваження представників

У ст. 44 ЦПК України зазначено, що представник, який має повноваження на ведення справи в суді, може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти ця особа.

Особа набуде правосуб’єктності процесуального пред­ставника і зможе виконувати його функції лише за наявності на­лежно посвідчених повноважень на здійснення представництва у суді (ст.ст. 42, 44 ЦПК України).

Якщо представник подає позовну заяву, скаргу, до них обов’язково додається довіреність чи інший документ, що під­тверджує його повноваження (ч. 4 ст. 98, ч. 7 ст. 119, ч. 5 ст. 229,

ч. 6 ст. 295, ч. 4 ст. 326 ЦПК України).

Повноваження представника - це коло дій, які він має право вчинити стосовно третьої особи в межах виконання свого обов’язку.

Повноваженням процесуального представника властиві такі ознаки:

1) права та обов’язки, що становлять зміст повноваження, передаються особою, яку представляють, представникові на деякий час, а не назавжди;

2) ці права та обов’язки одночасно залишаються правами та обов’язками особи, яку представляють;

3) наділення повноваженнями представника не означає, що він здійснюватиме права та обов’язки за особу, яку представ­ляє, а означає, що він буде допомагати останній реалізовувати її процесуальні права та обов’язки.

Повноваження процесуального представника одночасно є його правами і обов’язками стосовно суду. Повноваження вхо­дять у зміст правовідносин між судом і представником. Реаліза­ція повноваження провадиться вольовими діями процесуального представника. Процесуальний представник пред’являє повно­важення, що означає необхідність зустрічного волевиявлення владного державного органу, - прийняти або відмовити у прий­нятті повноважень процесуального представника.

Процесуальний представник, надаючи юридичну допомо­гу особі, яку він представляє, здійснює не повноваження, а свої суб’єктивні права та обов'язки.

Обсяг прав і обов’язків процесуального представника (ко­ло дій, які він має право і повинен учинити) і обсяг повноважень, переданих особою, яку представляють, представникові, не збіга­ються, оскільки перші значно ширше інших.

Чинне цивільне процесуальне законодавство не містить окрему норму, яка встановлює перелік прав і обов’язків проце­суального представника.

Повноваження представників поділяються на загальні і спеціальні.

Загальні повноваження представників - це такі, без яких не може обійтися представник, захищаючи інтереси своїх довірителів. Загальні повноваження передбачені в ст. 27 ЦПК України.

Основні з них це:

- ознайомитися з матеріалами справи та робити з них за необхідності виписки;

- знімати копії з документів, долучених до справи, та одержувати копії рішень чи ухвал;

- подавати докази;

- брати участь у судових засіданнях;

- ставити запитання іншим особам, що беруть участь у справі, або свідкам, експертам, спеціалістам чи перекладачам;

- заявляти клопотання і відводи;

- давати усні та письмові пояснення суду;

- наводити свої доводи та ін.

Спеціальні повноваження судового представника сто­суються здійснення найбільш важливих дій, пов’язаних із розпо­рядженням об’єктом процесу, визначенням характеру судового захисту. Спеціальні повноваження передбачені у ст. 31 ЦПК України.

Основні з них такі:

- зміна підстав чи предмета спору;

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог;

- відмова від позову;

- визнання позову повністю або частково;

- пред’явлення зустрічного позову;

- оскарження рішення суду у вищу судову інстанцію;

- вимога виконання судових рішень;

- укладення мирової угоди.

Щоб між особою, котру представляють, і представником не було непорозумінь з приводу таких дій, повноваження на їхнє здійснення повинні спеціально обумовлюватися у відповідному документі залежно від виду представництва. Відповідно до ч. 2 ст. 44 ЦПК України обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності.

Розподіл повноважень судового представника на загальні та спеціальні необхідний через те, що реалізація законним пред­ставником спеціальних повноважень від імені та в інтересах недієздатних, обмежено дієздатних, а також безвісно відсутніх осіб поставлена під контроль органів опіки та піклування.

Основними мотивами, що спонукають надати повнова­ження певному суб’єктові, як правило, є: кваліфікація, досвід, знання, ділова характеристика тощо.

Стаття 42 ЦПК України визначає порядок оформлення повноважень представника.

Повноваження представників сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, мають бути посвідчені такими документами:

1) довіреністю фізичної особи. Довіреність фізичної особи повинно бути посвідчено нотаріально або посадовою особою ор­ганізації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на службі, стаціонарному лікуванні чи за рішенням суду, або за міс­цем його проживання. Довіреність фізичної особи, яка є суб’єктом права на безоплатну вторинну правову допомогу, за зверненням якої прийнято рішення про надання такої допомоги, може бути посвідчена посадовою особою органу і установи, уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги;

2) довіреністю юридичної особи. Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом посадової особи, упов­новаженої на це законом, статутом або положенням, із прикла­денням печатки юридичної особи;

3) документами, що посвідчують службове становище і повноваження керівника юридичної особи;

4) ордером, виданим адвокатським об’єднанням; догово­ром або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. До ордера адвоката обов’язково додається витяг із договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Витяг засвід­чується підписом сторін договору.

5) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадково­го майна.

Оригінал документів, або копії з них, посвідчені суддею, приєднуються до справи.

Підстави і порядок припинення здійснення предста­вництва в суді за довіреністю визначаються ст.ст. 248-250 ЦК України.

Відтак представництво за довіреністю припиняється у разі:

- закінчення строку довіреності;

- скасування довіреності особою, що її видала;

- відмови представника від здійснення дій, що були визна­чені довіреністю;

- припинення юридичної особи, якій видана довіреність;

- припинення юридичної особи, яка видала довіреність;

- смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її по­мерлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, об­меження її цивільної дієздатності;

- смерті особи, якій видана довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності.

Про припинення представництва або обмеження повнова­жень представника за довіреністю повинен бути сповіщений суд шляхом подання письмової або усної заяви, зробленої в судовому засіданні.

Питання для самоконтролю

1. Чи існують відмінності між поняттями «судове пред­ставництво» та «процесуальне представництво»?

2. Яке значення процесуального представництва?

3. Яким є обсяг повноважень договірного (добровільного) і законного (необхідного) процесуального представника?

4. Як визначаються межі діяльності представника у цивіль­ному процесі?

5. У яких провадженнях цивільного процесу участь пред­ставника за ЦПК України не передбачувана?

6. Які підстави та порядок зміни законного представника?

Тести для самоконтролю

1. Хто з названих осіб може брати участь у цивільній справі через представника:

а) третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору;

б) експерт;

в) свідок;

г) перекладач;

ґ) прокурор.

2. Повноваження адвоката як представника можуть посвідчуватись:

а) ордером;

б) статутом;

в) законом;

г) усною домовленістю між сторонами;

ґ) ухвалою суду.

3. Представництво за підставами виникнення поділяється на:

а) факультативне і обов’язкове;

б) представництво сторін, третіх осіб;

в) законне і договірне;

г) представництво, що здійснюється адвокатами, юрискон­сультами, уповноваженими громадських організацій.

4. Законними представниками є:

а) органи опіки і піклування;

б) прокурор;

в) органи державної влади;

г) батьки;

ґ) юрисконсульт.

5. Внутрішні правовідносини у представництві це право­відносини між:

а) представником та судом;

б) сторонами та свідком;

в) третіми особами та позивачем;

г) представником та довірителем.

6. Представником може бути:

а) особа, яка досягла 18 років, має цивільну процесуальну діє­здатність і належно посвідчені повноваження на здійснення пред­ставництва;

б) особа, яка досягла 18 років;

в) особа, яка досягла 18 років, має цивільну процесуальну дієздатність;

г) особа, яка досягла 18 років, має цивільну процесуальну дієздатність, вищу юридичну освіту та належно посвідчені повно­важення на здійснення представництва.

7. Слідчі можуть бути представниками, якщо:

а) вони діють в цьому процесі як спеціалісти;

б) вони діють як представники відповідного органу, що є сто­роною в справі;

в) вони діють в цьому процесі як експерти;

г) вони діють в цьому процесі як свідки.

8. Документи, що посвідчують повноваження представ­ника:

а) паспорт;

б) свідоцтво про народження дитини;

в) статут юридичної особи;

г) посвідчення судді.

9. Нотаріально посвідчуються документи, що посвідчують повноваження представників:

а) свідоцтво про народження дитини;

б) довіреність юридичної особи;

в) довіреність фізичної особи;

г) рішення про призначення охоронцем спадкового майна.

10. Не може бути представником у суді:

а) особа, яка не має юридичної освіти;

б) священнослужитель;

в) особа, яка діє у цьому процесі як спеціаліст;

г) нотаріус;

ґ) особа, яка не досягла 21 року.

Задачі для самоконтролю

Задача 1.

Чи є процесуальні порушення?

Задача 2. Суд відмовив допустити до участі у справі як пред­ставників сторін:

- юрисконсульта заводу, який був відкликаний зі складу ко­легії адвокатів;

- громадянина К. Михайлюка, який був у судовому порядку визнаний обмежено дієздатним і над ним було встановлено піклуван­ня, звернувся з позовом на захист майнових інтересів своїх дітей;

- суддю місцевого суду по справі за позовом секретаря суду М. Кулевця про поновлення на роботі;

- співпозивача за дорученням інших позивачів.

Визначте правомірність відмови суду.

Задача 3. У процесі розгляду судом справи лісгоспу до Р. Бе- бешка про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок пожежі, що виник­ла з вини відповідача, інтереси лісгоспу представляв робітник В. Прядко. Доручення на захист інтересів лісгоспу йому було видано без будь-яких обмежень у виконанні окремих процесуальних дій, у зв’язку з чим він вважав, що всі визначені законом для позивача права в процесі він може реалізувати, і, з огляду на це, відмовився від позову. Суд прийняв таку відмову і провадження по справі закрив.

Чи законні дії представника і суду?

Які дії процесуальний представник вправі вчиняти в суді як самостійний учасник процесуальних відносин?

Задача № 4. Ірина, народивши дитину в 15 років і не перебу­ваючи в зареєстрованому шлюбі, вирішила звернутися до батька дитини з позов про стягнення аліментів на утримання дитини. Суд повернув заяву на підставі ст. 121 ЦПК посилаючись на те, що Ірина не має повноважень на представництво дитини в суді.

Хто повинен бути процесуальним представником дитини?

Чи буде законний представник представляти в суді батька дитини, якщо його вік 16років?

Задача № 5. А. Маркович видав довіреність Г. Яновському на представництво його інтересів перед третіми особами щодо продажу квартири. Яновський, показуючи квартиру потенційним покупцям, виявив, що сусіди зверху залили квартиру Марковича, заподіявши шкоду майну в квартирі. Не зволікаючи, Яновський подав позов в суд в інтересах Марковича, долучивши до позовної заяви довіреність, що було у нього в наявності.

Які дії повинен вчинити суд?

Проаналізуйте відмінність між представництом у цивільних відносинах та процесуальним представництвом.

Задача № 6. В. Федоренко подав позов у суд до ТзОВ «Сві­точ» про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу. До участі у справі був залучений директор ТзОВ - Д. Процик, як третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору. В судове засідання з’явився юрисконсульт ТзОВ з двома дорученнями на представництво в суді інтересів ди­ректора і ТзОВ «Світоч». Суддя, посилаючись на положення ч. 2 ст. 40 ЦПК, повідомив, що юрисконсульт не може бути одночасно представником ТзОВ та директора.

Чи правомірна відмова суду? Відповідь обґрунтуйте.

Рекомендована література

1. Грабар Н. Підготовка адвокатом позовної заяви до суду / Н. Гра­бар // Держава і право: збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 50. - К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2010. - С. 345-350.

2. Грабар Н. Процесуальна форма участі уповноваженого Верхов­ної Ради України з прав людини у цивільному судочинстві / Н. Грабар // Тенденции развития юридической науки в современных условиях // 1-я Международная научно-практическая конференция по юридическим наукам. - Горловка, 2010. - С. 26-30.

3. Грабар Н. Цивільно-правове регулювання та принципи діяльнос­ті української адвокатури / Н. Грабар // Науковий вісник Львівського дер­жавного університету внутрішніх справ. - 2010. - № 1. - С. 148-157.

4. Грабар Н. Цивільно-процесуальне представництво адвокатом прав в суді / Н. Грабар // Науковий потенціал сучасної юриспруденції // Міжнародна науково-практична інтернет-конференція. - Тернопіль, 2009. - С. 10-13.

5. Дунас Т. Завдання представництва прокурора в контексті нового ЦПК України / Т. Дунас // Прокуратура. Людина. Держава. - 2004. - № 7. - С. 69-75.

6. Зейкан Я. П. Захист у цивільній справі / Я. П. Зейкан // Науково- практичний коментар. - К., 2008. - 488 с.

7. Ковтун Л. Представництво в цивільному процесі: окремі про­блеми / Л. Ковтун // Право України. - 2004. - № 1. - С. 139-143.

8. Крупко П. Договір доручення, як форма надання повноважень при добровільному представництві / П. Крупко // Право України. - 2002. - № 9. - С. 55.

9. Меденцев А. Участь прокурора у розгляді судом справ про на­дання особі психіатричної допомоги / А. Меденцев // Вісник прокуратури. - 2008. -№ 6. - С. 109-113.

10. Оксенчук І. Завдання прокуратури у цивільному судочинстві: іс­торія та перспективи розвитку / І. Оксенчук // Підприємництво, господарст­во і право. - 2008. - № 9. - С. 175-179.

11. Павлуник І. Представництво консулами іноземців у цивільному процесі України // Право України. - 2002. - № 10. - С. 67.

12. Сапунков В. Представництво як процесуальний інститут / В. Са- пунков // Вісник прокуратури. - 2002. - № 6. - С. 67-72.

13. Сафулько С. Українська адвокатура: в очікуванні вчорашнього дня / С. Суфалько // Право України. - 2010. - № 3. - С. 133.

14. Светлична Г. О Новели інституту представництва в цивільному судочинстві: проблеми теорії та правозастосування / Г. О. Светлична [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.yurpayintel.com.ua/ 2007∕1∕article06∕.

15. Сульженко Ю. Цивільне процесуальне представництво, його розвиток та види / Ю. Сульженко // Бюлетень Міністерства юстиції. - 2004. - № 1. - С. 73-84.

16. Фурса С. Я. Адвокат в цивільному процесі / С. Я. Фурса, Є. І. Фурса. - К.: Видавець Фурса С. Я.; КНТ, 2008. - 234 с.

17. Фурса С. Я. Адвокатура в Україні: науково-практичний посіб­ник / С. Я. Фурса. - К.: Видавець Фурса С. Я.; КНТ, 2007. - 387 с.

18. Фурса С. Я. Довіреність та інститут представництва в цивільно­му законодавстві, нотаріальному та цивільному процесах України / С. Я. Фурса // Право України. - 1999. - № 4. - С. 94-97.

19. Шаповал Л. Представництво за довіреністю в цивільному праві / Л. Шаповал // Бюлетень Міністерства юстиції. - 2004. - № 7. - С. 43.

20. Ясинюк Ю. Висновок експерта як доказ у справах щодо обсягу правосуб’єктності фізичних осіб / Ю. Ясенюк // Право України. - 2010. - № 3. - С. 146.

Перелік нормативно-правових актів

і судової практики

1. Про адвокатуру та адвокатську діяльність: Закон України від 5 липня 2012 р. (станом на 6 лютого 2015 р.) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2. rada.gov.ua/laws/show/5076-17

2. Про безоплатну правову допомогу: Закон України від 2 червня 2011 р. (станом на 26 жовтня 2014 р.) // Відомості Верховної Ради України. - 2011. - № 57. - Ст. 577.

3. Про затвердження Порядку і умов укладення контрактів з адво­

катами, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі, та договорів з адвокатами, які надають безоплатну вторинну право­ву допомогу на тимчасовій основі: Постанова Кабінету Міністрів України № 8 від 11 січня 2012 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу:

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/8-2012-%D0%BF.