§ 11. Порядок ухвалення судових рішень. Вимоги, що висуваються до судових рішень
Порядок ухвалення судових рішень закріплено ст. 259 ЦПК України. Так, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови ухвалюються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
У виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більше десяти днів, а якщо справа розглядається у порядку спрощеного провадження - не більше п'яти днів з дня закінчення розгляду справи.
Складання повного тексту ухвали залежно від складності справи може бути відкладено на строк не більше п'яти днів з дня оголошення вступної та резолютивної частин ухвали. Судове рішення, що містить вступну та резолютивну частини, має бути підписане всім складом суду і приєднане до справи. Усі судові рішення викладаються письмово у паперовій та електронній формах.
Виправлення в рішеннях та ухвалах мають бути застережені перед підписом судді.
Судові рішення в електронній формі викладаються з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, оприлюднюються в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), і підписуються електронним підписом судді (у разі колегіального розгляду - електронними підписами всіх суддів, які входять до складу колегії).
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Статтею 263 ЦПК України закріплено основні вимоги, яким має відповідати судове рішення. Так, воно має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законність рішення - це відповідність рішення суду вимогам норм матеріального і процесуального права.
У рішенні мають бути зазначені норми матеріального та процесуального права, якими керувався суд у вирішенні справи, що необхідно для контролю за діяльністю судів першої інстанції з боку вищих судів. Законність із погляду відповідності рішення суду нормам процесуального права полягає в дотриманні порядку розгляду справи та ухвалення судового рішення, наявності необхідних реквізитів відповідно до закону. Під час вибору і застосування норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Обґрунтованість рішення - рішення, в якому повно викладені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлення обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності й підтверджуються достовірними доказами, які досліджувалися в судовому засіданні.
Якщо вимога законності - це вимога до формального, юридичного боку судового рішення, то вимога обґрунтованості - це вимога до фактичної сторони рішення.
До рішення суду висуваються і інші вимоги: повнота, визначеність, ясність, точність та відповідність процесуальній формі.
Повнота судового рішення означає, що в ньому мають бути вирішені всі заявлені вимоги, зазначено їх розмір, а також вирішено питання про судові витрати.
Вимога визначеності, або категоричності, означає, що в рішенні суду має бути чітко сформульовано, задоволено позов чи в задоволенні його відмовлено; якщо позов задоволено, то що саме присуджено позивачу, яке право визнано за ним, до чого зобов'язується відповідач.
Неприпустимим є ухвалення рішень, виконання яких ставиться в залежність від настання або ненастання певної умови, - умовних рішень.
Суд не має право ухвалювати й альтернативні рішення, передбачаючи як рівнозначні різні способи реалізації суб'єктивних прав та обов'язків. Якщо у стадії виконання стягувач дійде висновку про необхідність вибору іншої з наявних альтернатив, то відповідно до закону необхідно або змінювати спосіб виконання, або подавати позов із новою вимогою, або укладати мирову угоду з боржником на умовах, відмінних від рішення суду.Крім законності, обґрунтованості, повноти та визначеності, рішення суду має відповідати встановленій законом формі, рішення має бути оформлено у вигляді письмового документа та відповідати вимогам, визначеним у ст. 265 ЦПК України.
Ясність рішення суду означає, що суд має вказати повне і правильне найменування сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, чітко сформулювати свою думку щодо їхніх прав та обов'язків із тим, щоб рішення суду було належним чином виконано.
На відміну від ясності (вимога до форми викладу) точність є вимогою до змісту рішення. Згідно з цією вимогою рішення має бути викладено чітко та грамотно, не має містити помилок, описок і явних арифметичних помилок.