ПОНЯТТЯ ЦИВІЛЬНОГО ПРОЦЕСУ В СВІТЛІ ПРАВА НА СПРАВЕДЛИВИЙ СУДОВИЙ РОЗГЛЯД ТА ДОСТУПУ ДО ПРАВОСУДДЯ

Різноманітні конфлікти та спори є доволі пересічними подіями в сучасному світі; водночас порядок їх вирішення відрізняється в залежності від основних підходів, що закріплені в національному законодавстві, а також на міждержавному рівні.

Особа може звернутися за захистом своїх прав прямо до порушника, що може стати найбільш ефективним шляхом вирішення конфлікту і називається самозахист як форма захисту прав. Якщо така спроба виявилася невдалою, особа, що вважає свої права порушеними, може звернутися до неупереджених осіб, уповноважених або погоджених сторонами конфлікту на вирішення спорів. Останній спосіб вирішення спорів отримав назву позасудове вирішення спорів, яке в своєму арсеналі вже налічує більше 750 різноманітних схем і способів^[13].

Поняття «позасудового вирішення спору» тотожне поняттю «out- of-court resolution», яке є узагальнюючим для цілої низки явищ, яких об’єднує одна мета та відсутність суду як органу, що бере участь у відносинах — це альтернативне вирішення спорів або alternative dispute resolution, ефективне вирішення спорів або effective dispute resolution, а також інноваційне вирішення спорів або innovative dispute resolution, яке традиційно включає в себе способи вирішення спорів, пов’язані з комунікацією на відстані, як, наприклад, онлайн медіація тощо^[14].

Судове вирішення спорів зазвичай називається судочинство, що по суті означає вчинення суду або здійснення правосуддя у справі.

Концепція access to justice або доступ до правосуддя має фунда­ментальне значення для розбудови демократичної правової держави і сьогодні важливо чітко усвідомлювати, що сучасна концепція доступу до правосуддя включає не тільки здійснення судочинства у справі та виконання судового рішення з метою захисту прав особи, але й досудове або позасудове вирішення спору, що здійснюється без суду шляхом спрямування сторін спору до примирення. Не випадково епіграфом до посібника стала цитата з доповіді про доступність правосуддя, підготовлена у Великобританії за результатами дослідження реалізації реформ цивільного судочинства, в якій йдеться про негативні наслідки безперешкодного доступу до правосуддя як доступу тільки до суду у будь-яких справах та зневага до досудового врегулювання спорів.

Слід одразу зауважити, що традиційно юрисдикція судів в Україні відповідно до положень Конституції у її редакції 1996 р. поширювалася на всі правовідносини, а досудове або позасудове врегулювання спорів не мало обов’язкового характеру. У 2016 році до Конституції України були внесені зміни і закріплено положення про можливість законодавчого визначення обов’язкового досудового порядку урегулювання спору^[18], що стало еволюційним проривом розвитку альтернативного врегулювання в нашій державі. Досудове врегулювання спору до цього часу як обов’язкову процедуру законодавчо закріплено ще не було^[19]. Водночас, варто пого­дитись, що в зв’язку з цим концепція правосуддя в Україні була істотно оновлена і сьогодні включає і досудове врегулювання.

Судочинство в Україні здійснюється у таких формах:

— цивільне судочинство відповідно до ЦПК України (ч. 1 ст. 1)^[20];

— господарське судочинство відповідно до Господарського проце­суального кодексу (ГПК) (ч.

— адміністративне судочинство відповідно до Кодексу про адмі­ністративне судочинство (КАС) (ст.1 та 19)^[22] та

— кримінальне судочинство відповідно до Кримінального проце­суального кодексу України (КК)^[23].

Ми зосереджуємо увагу саме на цивільному судочинстві, яке дуже часто називають цивільний процес. Термінологічна відмінність цивіль­ного судочинства та цивільного процесу полягає в розумінні його зна­чення та суб’єктного складу відносин з розгляду та вирішення справи, а також виконання судового рішення.

Цивільне судочинство — це встановлений нормами цивільного проце­суального законодавства порядок, згідно з яким суд та учасники про­цесу беруть участь в розгляді і вирішенні справи.

Цивільний процес — це сукупність різних форм захисту порушених, не­визнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, який включає цивільне судочинство, а також альтернативне вирішення спорів, зо­крема, третейськими судами, за участю медіатора тощо.

В європейській правовій доктрині частіше застосовується термін civil justice що варто перекласти як правосуддя в цивільних справах²¹¹. Такий термін підкреслює широке розуміння правосуддя та доступу до право­суддя, яка сьогодні є загальновизнаною концепцією в світі.

Цивільне судочинство здійснюється в цивільних справах, про що зазначено в ст. 1,2, а також 19 ЦПК, в якій зазначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, а також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Концепція цивільних справ в ЦПК та національному законодавстві грунтується на їх універсальності — якщо справа не підлягає розгляду в порядку іншого судочинства (господарського, адміністративного або кримінального судочинства), вона має розглядатися в порядку цивільного судочинства (про цивільну юрисдикцію та її розмежування з іншими більш детально йдеться в главі 3).

2.