Поняття, предмет, підстави та суб'єкти перегляду рішень Верховним Судом України

Розвиток норм українського цивільного процесуального за­конодавства про перегляд судових рішень у межах міжнародно- правових стандартів досі актуальний. Загальна Декларація прав людини, Конвенція про захист прав людини і основних свобод є основами цивільного процесуального законодавства України.

Аналіз судової практики свідчить, що суди внаслідок суб’єктивних і об’єктивних причин часто ухвалюють рішення, які не відповідають обставинам справи чи нормам матеріального права, або з порушенням норм процесуального права. За таких обставин важливим є наявність гарантії захисту прав і свобод заінтересованих осіб, публічних інтересів, забезпечення закон­ності й обґрунтованості судових рішень.

Однією з гарантій справедливого судового захисту прав і свобод суб’єктів цивільних процесуальних правовідносин є право на звернення до ВС України про перегляд судових рі­шень у цивільних справах. Перегляд судових рішень ВС України становить самостійну стадію провадження у справі. Особливос­тями є те, що за допомогою цієї стадії переглядаються рішення та ухвали, що набрали законної сили. Що ж до підстав, процеду­ри та об’єкта перегляду залежно від судового органу, що його постановив, - то це самостійний вид перегляду законності й об­ґрунтованості судових рішень.

Верховний Суд України - це найвищий судовий орган у системі судів загальної юрисдикції. Здійснює правосуддя, за­безпечує єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Діяльність ВС України регулюється ЗУ «Про судоустрій і статус суддів». До складу ВС України входять сорок вісім суддів, з яких обираються Голова ВС Украї­ни та заступники Голови ВС України.

Верховний Суд України:

1) здійснює правосуддя в порядку, встановленому проце­суальним законом;

2) здійснює аналіз судової статистики, узагальнення судо­вої практики;

3) надає висновки щодо проектів законодавчих актів, які стосуються судоустрою, судочинства, статусу суддів, виконання судових рішень та інших питань, пов’язаних із функціонуванням судової системи України;

4) надає висновок про наявність чи відсутність у діяннях, у яких звинувачується Президент України, ознак державної зради або іншого злочину; вносить за зверненням Верховної Ради України письмове подання про неможливість виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров’я;

5) звертається до Конституційного Суду України щодо конституційності законів, інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України;

6) забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуаль­ним законом;

7) здійснює інші повноваження, визначені законом.

Суддею ВС України може бути суддя, який за результата­ми кваліфікаційного оцінювання підтвердив здатність здійсню­вати правосуддя у найвищому судовому органі у системі судів загальної юрисдикції України, має досвід роботи суддею не ме­нше п’ятнадцяти років або має науковий ступінь, отриманий до призначення на посаду судді, та стаж наукової діяльності у галу­зі права або науково-педагогічної діяльності у галузі права у ви­щому навчальному закладі або вищих навчальних закладах, що здійснюють підготовку фахівців освітнього ступеня «магістр», до призначення на посаду судді не менше п’ятнадцяти років.

У ВС України діють: судова палата в адміністративних справах; судова палата у господарських справах; судова палата у кримінальних справах; судова палата у цивільних справах. До складу судової палати входять судді відповідної спеціалізації (адміністративної, господарської, кримінальної, цивільної).

У ВС України діє Пленум ВС України для вирішення пи­тань, визначених Конституцією України та ЗУ «Про судоустрій і статус суддів».

Суддя ВС України:

1) здійснює судочинство в порядку, встановленому проце­суальним законом;

2) бере участь у розгляді питань, що виносяться на засі­дання Пленуму ВС України;

3) аналізує судову практику, бере участь у її узагальненні;

4) здійснює інші повноваження, визначені законом.

Особливостями перегляду судових рішень ВС України у цивільному судочинстві, які відрізняють його від інших видів проваджень цивільного процесу є:

1) перегляд судових рішень регулюється окремою групою цивільних процесуальних норм, тобто зазначений вид перегляду є окремим правовим інститутом;

2) цей вид перегляду є виключним, тому що він може здій­снюватися лише після перегляду судових рішень у касаційному порядку;

3) підстави перегляду за суттю також виключні. Заява про перегляд може бути подана тільки за наявності підстав, передба­чених ст. 355 ЦПК України.

Перегляд рішень ВС України - це сукупність цивільних процесуальних відносин між ВС України і сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, та особами, які не брали участь у справі, коли суд вирішив питання про їх права і обо- в 'язки щодо перевірки законності судових рішень, після їх перег­ляду судом касаційної інстанції.

Метою перегляду рішень ВС України у цивільному судо­чинстві є дотримання Україною вимог єдності судової практи­ки та міжнародних зобов 'язань держави.

Предметом перегляду є рішення судів у цивільних справах після їх перегляду судом касаційної інстанції. Це положення закону є головною умовою для перегляду рішень у цьому прова­дженні.

Особа має право звертатись до ВС України лише після розгляду її справи усіма судовими інстанціями (судом першої, апеляційної та касаційної інстанції).

Суб’єктами права оскарження судових рішень до ВС України є:

1) сторони та інші особи, які брали участь у справі, мають право подати заяву про перегляд судових рішень у цивільних справах після їх перегляду в касаційному порядку;

2) особи, на користь яких постановлено рішення міжна­родною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною.

Об’єктом права перегляду судових рішень ВС України є ухвали та рішення судів першої та апеляційної інстанції після їх перегляду у касаційному порядку, якщо вони оскаржуються з підстав ст. 355 ЦПК України. Не може бути подана заява про перегляд ухвал суду касаційної інстанції, які не перешкоджають провадженню у справі. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до заяви про перегляд судового рішення, ухвале­ного за результатами касаційного провадження.

Відповідно до ст. 355 ЦПК України підставами перегля­ду судових рішень ВС України є:

1) неоднакове застосування судом (судами) касаційної ін­станції одних і тих же норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних право­відносинах;

2) неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих же норм процесуального права - у разі оскарження судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду ци­вільних справ;

3) встановлення міжнародною судовою установою, юрис­дикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнарод­них зобов’язань під час вирішення цієї справи судом;

4) невідповідність судового рішення суду касаційної ін­станції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Цей перелік підстав перегляду судових рішень ВС України є вичерпний.

Найчастіше ВС України переглядає судові рішення з під­стави неоднакового застосування судом (судами) касаційної

інстанції одних і тих же норм матеріального права, що спричи­нило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. Заява про перегляд судових рішень у цивіль­них справах із підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, може бути подана за сукупності таких умов:

- судом (судами) касаційної інстанції за розгляду двох або більше справ неоднаково застосовано одні й ті ж норми матеріа­льного права;

- справи стосуються спорів, які виникли з подібних право­відносин;

- виникає ухвалення різних за змістом судових рішень судом (судами) касаційної інстанції.

Неоднакове застосування одних і тих же норм мате­ріального права полягає:

- у різному тлумаченні судами змісту та сутності правових норм, що призвело до різних висновків про наявність чи відсут­ність суб’єктивних прав та обов’язків учасників відповідних правовідносин;

- у різному застосуванні правил конкуренції правових норм за вирішення колізій між ними з огляду на юридичну силу цих правових норм, а також їх дію у часі, просторі та за колом осіб, тобто різне незастосування закону, який підлягав застосуванню;

- у різному визначенні предмета регулювання правових норм, зокрема застосуванні різних правових норм для регулю­вання одних і тих же правовідносин або поширенні дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосуванні цієї ж норми до аналогічних відносин в інших випадках, тобто різне застосування закону, який не підлягав застосуванню;

- у різному застосуванні правил аналогії права чи закону у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень означає, що суд (суди) касаційної інстанції під час розгляду двох або більше справ за подібних правовідносин за однакового їх матеріально- правового регулювання зробив (зробили) неоднакові правові висновки.

Перелік судових рішень, на які заявник може посилатися для підтвердження підстави, передбаченої п.

України, є вичерпним і наводиться у п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2011 р. № 11 «Про судову практику застосування статей 353-360 ЦПК України».

Це можуть бути рішення:

- Вищого спеціалізованого суду України з розгляду ци­вільних і кримінальних справ;

- Вищого адміністративного суду України;

- Вищого господарського суду України;

- Судової палати у цивільних справах ВС України, ухва­лені судом касаційної інстанції;

- апеляційних судів загальної юрисдикції як судів каса­ційної інстанції в цивільних справах, яким право на перегляд у касаційному порядку цивільних справ було надано ЗУ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій України щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ» від 22 лю­того 2007 р. № 697-V.

Обов’язкова умова, щоб цими рішеннями, які набрали законної сили, вирішено спір по суті, та в них судом (судами) касаційної інстанції неоднаково застосовано одні й ті ж норми матеріального права.

Заяву про перегляд судових рішень Вищого спеціалізова­ного суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, постановлених із процесуальних питань, із підстави неоднаково­го застосування судом касаційної інстанції одних і тих же норм процесуального права може бути подана у разі:

- ухвала перешкоджає провадженню у справі (зокрема, за­лишення касаційної скарги без розгляду, закриття касаційного провадження);

- судом (судами) порушено правила підсудності;

- судове рішення прийнято з порушенням встановленої за­коном компетенції судів щодо розгляду цивільних справ.

Щодо перегляду судових рішень ВС України з підстави, за­значеної у п. 3 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, то третя підстава для по­дання заяви до ВС України про перегляд судових рішень - це встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов 'язань під час вирішення справи судом. Зазначена підстава є наслідком реалізації ч.

Ця підстава для перегляду ґрунтується на Рекомендаціях Комітету міністрів Ради Європи від 19 січня 2000 р. № R(2000)2 «Щодо повторного розгляду або відновлення провадження у справі на внутрішньодержавному рівні у зв’язку з рішеннями Європейського суду з прав людини». Перегляд на цій підставі може мати формальний характер, оскільки, зважаючи на Міжна­родні зобов’язання, взяті на себе Україною, рішення Європейсь­кого суду з прав людини мають для неї обов’язковий характер (ст. 2 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Єв­ропейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 р.).

Особа має право оскаржувати рішення судів України до Європейського суду з прав людини тільки після того, як вичер­пано всі національні засоби правового захисту відповідно до за­гальновизнаних норм міжнародного права, і впродовж шести місяців від дати ухвалення остаточного рішення (ст. 35 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 р.). Вичерпний перелік таких засобів передбачається національним законодавством.

2.