Поняття, предмет і метод цивільного процесуального права

Цивільне процесуальне право — це галузь права, яка включає в себе сукупність розташованих у визначеній системі процесуальних норм, що регулюють суспільні відносини в сфері здійснення правосуддя в циві­льних справах судами загальної юрисдикції.

Для кожного з учасників процесу в цивільній справі нормами циві­льного процесуального права встановлені процесуальні права й обов’язки. Норми цивільного процесуального права визначають весь хід судового процесу, встановлюють для кожного суб’єкта цивільних процесуальних відносин міру їх належної і можливої поведінки.

Об’єктом правового регулювання норм цивільного процесуального права виступають суспільні відносини в сфері судочинства у цивільних справах.

Варто відрізняти предмет цивільного процесу і предмет цивільного процесуального права. Предметом цивільного процесу як діяльності су­ду зі здійснення правосуддя, що протікає у визначеній процесуальній формі, є конкретні цивільні справи. Предметом цивільного процесуаль­ного права як галузі права є сам цивільний процес, тобто діяльність су­ду та інших учасників, а також (деякою мірою) і діяльність органів ви­конання судових рішень.

Процесуальною діяльністю суду є розгляд та вирішення цивільних справ в порядку цивільного судочинства, справ про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а та­кож з інших правовідносин, в порядку позовного, наказного та окре­мого провадження та з перевірки законності й обґрунтованості поста­новлених у справі рішень та ухвал. Для осіб, які беруть участь у справі, процесуальна діяльність полягає у захисті суб’єктивних май­нових і особистих немайнових прав, державних і громадських інте­ресів, а інших учасників процесу — у сприянні суду та особам, які бе­руть участь у справі, у здійсненні покладених на них законом процесуальних функцій.

Під методом цивільного процесуального права слід розуміти сукуп­ність закріплених у нормах цивільного процесуального права способів та засобів впливу на відносини, які регулюються цією галуззю права, та поведінку їх суб’єктів.

Метод цивільного процесуального права за змістом є імперативно- диспозитивним. Він обумовлюється властивостями предмета цивільно­го процесуального права, правовим становищем суб’єктів цивільних процесуальних відносин та особливістю юридичних фактів, від яких за­лежить виникнення, розвиток та припинення цивільних процесуальних правовідносин.

Імперативний характер впливу на поведінку суб’єктів цивільних процесуальних відносин закріплюється у нормах права, що встановлю­ють зобов’язання, заборону і примус. Зобов’язання передбачає необхід­ність конкретної активної поведінки суб’єкта цивільних процесуальних відносин. Заборона виявляється у забороні виконувати (вчиняти) певні дії. Примус — у впливі, спрямованому на забезпечення виконання пра­вил окремих норм цивільного процесуального права. Імперативний спо­сіб визначається процесуально-правовим становищем суду та учасників цивільного процесу.

Диспозитивний характер означає дозвіл і право суб’єктів цивільних процесуальних правовідносин на відповідну поведінку в межах, встано­влених нормами цивільного процесуального права. Спосіб дозволу за­кріплюється в нормах, що визначають процесуально-правове становище сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, та діяльність яких хара­ктеризується принципом диспозитивності.

Імперативний спосіб проявляється в процесуально-правовому ста­новищі суду. Він, як орган держави, що здійснює правосуддя, виконує головну роль у цивільному процесі, спрямовує дії учасників процесу, які повинні підпорядковуватись судові, забезпечує здійснення ними прав і виконання обов’язків. Суд розглядає і вирішує цивільну справу та окремі питання, які виникають у процесі її розгляду, ухвалює рі­шення, яке має обов’язковий характер (ст. 14 ЦПК). Перелічені та інші встановлені законом процесуальні права суду мають істотну особли­вість — вони водночас є його обов’язками.

Спосіб дозволу широко використовується в нормах цивільного про­цесуального права, в яких визначено процесуально-правове становище сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Сторони наділені ши­рокими процесуальними повноваженнями для захисту суб’єктивних ма­теріальних прав, реалізація яких можлива за їх розсудом на основі віль­ного волевиявлення і забезпечується системою необхідних процесуальних гарантій.

Правове становище експертів, свідків, перекладачів, інших осіб, які не беруть участі у справі, визначається не дозволом певної поведінки, а обов’язком таких осіб діяти певним чином, наприклад, свідок зо­бов’язаний з’явитися до суду і дати правдиві показання про відомі йому обставини (ч.2 ст. 50 ЦПК); експерт зобов’язаний з’явитися за викли­ком суду, провести повне дослідження і дати обґрунтований та об’єктивний письмовий висновок на задані йому питання, а у разі необ­хідності — роз’яснити його (ч.3 ст. 53 ЦПК).

Метод цивільного процесуального права характеризується також окремим видом юридичних фактів — процесуальних дій суду і осіб, які беруть участь у справі, від яких залежить виникнення і розвиток проце­суальних правовідносин і які є засобами здійснення процесуальних прав і виконання обов’язків. Гарантіями їх реалізації виступають циві­льні процесуальні санкції. Ними встановлені правові наслідки за пору­шення прав і невиконання обов’язків.

Таким чином, метод правового регулювання цивільного процесуа­льного права є за змістом імперативно-диспозитивним і забезпечується такими способами впливу на правові відносини, що регулюються, і по­ведінку його суб’єктів, як зобов’язання, заборона, примус і дозвіл.

Норми та інститути цивільного процесуального права об’єднані в єдину систему. Система цивільного процесуального права — це сукуп­ність норм та інститутів галузі права, зумовлених предметом правового регулювання. Вона визначається структурою ЦПК України та склада­ється з двох частин — загальної та особливої. Загальна об ’єднує норми й інститути цивільного процесуального права, які мають значення для всієї галузі, всіх видів провадження і стадій цивільного процесу. Особ­лива частина включає норми та інститути, які врегульовують порядок розгляду і вирішення справ за видами провадження та стадіями цивіль­ного судочинства.

Значення цивільного процесуального права полягає в тому, що йому належить важлива роль у забезпеченні соціально-економічних перетво­рень у країні, оскільки ним закріплений процесуальний порядок захисту соціально-економічних та особистих прав і свобод громадян та їх інте­ресів, гарантованих Конституцією України й іншими законами, а також прав і охоронюваних законом інтересів юридичних осіб та держави. Цивільне процесуальне право покликане забезпечувати зміцнення за­конності, запобігання цивільним правопорушенням, формувати правову свідомість громадян та посадових осіб на основі фундаментальності принципу справедливості.

1.4.