Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи (ст. ст. 236-241

Справа про визнання фізичної особи обмежено дієздатною, в тому числі неповнолітньої особи, унаслідок зловживання спиртними напоя­ми,наркотичними засобами, токсичними речовинами та азартними іг­рами може бути почата за заявою членів його сім’ї, органів опіки та піклування, наркологічним або психіатричним закладом (ст.

Пленум Верховного Суду України в постанові від 28 березня 1972 р. № 3 «Про судову практику по справах про визнання громадянина об­межено дієздатним чи недієздатним» вказав, що справи про визнання громадянина обмежено дієздатним можуть бути порушені лише за зая­вою осіб, зазначених у законі. Таким чином, коло цих осіб обмежене і розширеному тлумаченню не підлягає.

Право на порушення справ про обмеження дієздатності громадяни­на, що зловживає спиртними напоями чи наркотичними засобами, ма­ють лише ті члени сім’ї, що проживають разом з цією особою і які вна­слідок зловживання нею спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами, азартними іграми виявляються у важкому ма­теріальному становищі. Працездатний один з подружжя, що проживає окремо, працездатні, проживаючі окремо батьки чи діти не мають права на порушення справи, оскільки громадянин не може ставити їх у тяжке матеріальне становище.

Заява про визнання фізичної особи обмежено дієздатною подається до суду за місцем проживання цієї особи, а якщо вона перебуває на лі­куванні у наркологічному або психіатричному закладі — за місцем зна­ходження закладу. У заяві про визнання громадянина обмежено дієзда­тним повинні бути викладені обставини, що свідчать про психічний розлад, істотно впливають на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та/або керувати ними, чи обставини, що підтверджують дії, внаслі­док яких фізична особа, яка зловживає спиртними напоями, наркотич­ними засобами, токсичними речовинами тощо, поставила себе чи свою сім’ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов’язана утримува­ти, у скрутне матеріальне становище.

Якщо подається заява про обмеження права неповнолітньої особи са­мостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими дохо­дами або позбавлення її цього права, то в ній повинні бути викладені об­ставини, що свідчать про негативні матеріальні, психічні чи інші наслідки для неповнолітнього здійснення ним цього права (ст. 238 ЦПК).

Справи про визнання фізичної особи обмежено дієздатною суд розг­лядає з обов’язковою участю представників органів опіки і піклування, тому що, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фі­зичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповно­літньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами), він встано­влює над нею піклування і за поданням органу опіки та піклування

¹ Про судову практику по справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 28.03.1972 р. № 3 // http://zakon2.rada.gov.ua/ laws/show/v0003700-72/card#Public. призначає їй піклувальника (ч.1 ст. 241 ЦПК). Питання про виклик гро­мадянина, щодо якого розглядається справа, вирішується в кожному випадку судом з урахуванням стану його здоров’я.

Судові витрати по провадженню справи про визнання громадяни­на обмежено дієздатним відносяться за рахунок держави (ч.2 ст. 240 ЦПК).

Суд, встановивши, що заявник діяв несумлінно, з метою позбавити дієздатності здорового громадянина, стягує з заявника всі судові витра­ти (ч.3 ст. 240 ЦПК).

Скасування обмеження дієздатності громадянина, який припинив зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами,токсичними речовинами та азартними іграми здійснюється рішенням суду за заявою самого громадянина, його піклувальника, членів сім’ї або органу опіки і піклування (ч. 3 ст. 240 ЦПК).

Згідно зі ст. 237 ЦПК України, справа про визнання громадянина недієздатним внаслідок психічної хвороби чи недоумства може бути розпочата за заявою членів його сім’ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки і піклування, психіатрич­ним закладом.

Заява про визнання громадянина недієздатним подається до суду за місцем проживання цього громадянина, а якщо він перебуває на ліку­ванні у психіатричному лікувальному закладі, то за місцем знаходження лікувального закладу (ст. 236 ЦПК).

Відповідно до ч.3 ст. 238 ЦПК України в заяві про визнання фізич­ної особи недієздатною повинні бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здат­на усвідомлювати значення своїх дій та/або керувати ними.

В порядку підготовки справи до розгляду (ст. 239 ЦПК) суд за наяв­ності достатніх даних про психічний розлад здоров’я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу. У виняткових випадках, коли особа, щодо якої відкрито провадження у справі про обмеження її у цивільній дієздатності чи ви­знання її недієздатною, явно ухиляється від проходження експертизи, суд у судовому засіданні за участю лікаря-психіатра може постановити ухвалу про примусове направлення фізичної особи на судово- психіатричну експертизу.

Пленум Верховного Суду України в постанові від 28 березня 1972 р. № 3 „Про судову практику по справах про визнання громадянина об­межено дієздатним чи недієздатним» вказує, які питання повинні бути поставлені суддею в ухвалі про призначення експертизи: 1) чи страждає даний громадянин психічною хворобою; 2) чи розуміє він значення сво­їх дій і чи здатний керувати ними.

Суд розглядає такі справи з обов’язковою участю представника ор­ганів опіки і піклування.

У відповідності зі ст. 241 ЦПК України рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною встановлює над нею опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй опікуна.

Судові витрати відносяться за рахунок держави. Якщо в провадженні буде встановлено, що заявник діяв недобросовісно, безпідставно, то з ньо­го стягуються всі витрати, пов’язані з розглядом та вирішенням справи.

Поновлення громадянина в дієздатності у разі його видужання або значного поліпшення здоров’я здійснюється рішенням суду на підставі відповідного висновку судово-психіатричної експертизи за заявою опі­куна або органу опіки та піклування (ч. 4 ст. 241 ЦПК України).

Рішення суду після набрання ним законної сили надсилається орга­ну опіки та піклування, органам ведення Державного реєстру виборців за місцем проживання фізичної особи.

23.3.