Обчислення, перебіг, закінчення, зупинення, продовження і поновлення процесуальних строків

Процесуальні строки визначаються: 1) точною календарною датою (наприклад, дата і час судового засідання); 2) подією, яка повинна неві­дворотно наступити. В цих випадках процесуальна дія повинна бути вчинена в точно визначений час; 3) періодом часу (роками, місяцями, днями).

Процесуальні строки, незалежно від того, встановлені вони законом чи призначені судом, обчислюються роками, місяцями, днями. Строк може бути визначеним вказівкою на подію, яка повинна неминуче на­стати і до настання якої можна виконати передбачену нормою процесу­ального права конкретну процесуальну дію (наприклад, ст. 123 ЦПК). Так, речові докази, що швидко псуються, повертаються особам, від яких були одержані, після огляду (ст. 141 ЦПК); треті особи, що не зая­вляють самостійних вимог щодо предмету спору, можуть вступити в справу до ухвалення судового рішення (ст. 35 ЦПК) та ін.

Перебіг процесуальних строків, їх початок і закінчення визнача­ється ст. ст. 68-70 ЦПК України залежно від того, чи обчислюються вони роками, місяцями або днями. Строк, обчислюваний роками, за­кінчується у відповідні місяць і число останнього року строку, а строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку.

Але якщо закінчення строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, то строк закінчується в останній день цього місяця. Процесуальні строки, які визначаються днями, обчислюються з дня, наступного після того дня, з якого почина­ється строк.

Коли закінчення строку припадає на неробочий день, то за останній день строку вважається перший після цього робочий день. Перебіг строку, визначеного вказівкою на подію, яка повинна неминуче наста­ти, починається наступного дня після її настання.

Закінчується строк в останній день о 24 годині, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий день закінчу­ється раніше, то строк закінчується в момент закінчення робочого дня.

Із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку втрачається право на вчинення процесуальних дій. Скарги і до­кументи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд не знайде підстав для продовження або понов­лення строку на заяву сторони чи іншої особи, яка бере участь у справі (ст. 72 ЦПК).

Зупинення процесуальних строків настає у зв’язку із зупиненням провадження у справі (ст. ст. 71, 201, 202 ЦПК). Отже, підстави для зу­пинення процесуальних строків ті ж самі, що і для зупинення прова­дження у справі. Зупинення провадження у справі оформлюється ухва­лою суду, але зупинення процесуального строку починається не з дня ухвалення такої ухвали, а з тієї події, внаслідок якої суд зупинив прова­дження. З дня відновлення провадження перебіг процесуальних строків продовжується (ст. 73 ЦПК). Таким чином, час, на який було зупинено провадження в справі чи виконання судового рішення, не входить до процесуального строку.

Продовження процесуальних строків можливе в тому разі, коли у призначені судом строки виконати певні процесуальні дії неможливо, оскільки виникли обставини, які перешкоджають їх реалізації. Напри­клад, третя особа, що брала участь у справі, повинна подати заперечен­ня проти касаційної скарги у строк, що встановлений суддею-допо- відачем. Але вона раптово захворіла і у визначений строк заперечення не подала, в зв’язку з чим вона може подати заяву, щоб суд продовжив строк на подачу заперечень проти касаційної скарги.

Видом продовження процесуальних строків є допущена судом від­строчка виконання рішення. Суд, постановляючи рішення, яким на від­повідача покладається виконання певних дій і коли зазначені дії можуть бути виконані тільки останнім, встановлює в рішенні строк, протягом якого рішення повинно бути виконане, а також може визначити поря­док його виконання, надати відстрочку або розстрочку виконання (ст.

Поновлення процесуальних строків допускається тільки тих, які встановлені законом, в разі пропуску їх з причин, визнаних судом по­важними. Так, ст. 294 ЦПК України передбачено десятиденний проце­суальний строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстан­ції. Якщо такий строк був пропущений з поважних причин суб’єктом апеляційного оскарження, то на його заяву цей строк може бути судом поновлений (ч.3 ст. 294 ЦПК). Строки, встановлені законом, не можуть продовжуватися.

Право на порушення питання перед судом про поновлення процесу­альних строків мають сторони й інші особи, які беруть участь у справі (ч.1 ст. 73 ЦПК), які пропустили процесуальний строк, встановлений законом для вчинення конкретної процесуальної дії. Для реалізації цьо­го права вони подають письмову заяву за підсудністю — до того суду, в якому слід було вчинити пропущену процесуальну дію або до якого слід було подати документ. Одночасно із заявою про поновлення строку належить провести ту дію або подати той документ, щодо якого пору­шено питання (подати апеляційну скаргу та ін.). Заява розглядається в судовому засіданні, на яке викликаються сторони, і повідомляються ін­ші особи, які беруть участь у справі, проте неявка цих осіб не перешко­джає вирішенню судом заяви про поновлення процесуального строку. Відповідь суду на заяву про поновлення процесуального строку дається в ухвалі, якою цей строк або поновлюється або в його поновленні від­мовляється. Висновки суду про це мають бути аргументованими з по­силанням на досліджені в судовому засіданні докази (ст. 73 ЦПК). На ухвалу судді (суду) про відмову поновити пропущений строк може бути подано апеляційну скаргу (п.7 ч.1 ст. 293 ЦПК). Ухвала, якою поновлю­ється процесуальний строк, не підлягає оскарженню (ч.5 ст. 72 ЦПК).

Контрольні запитання

1. Дайте визначення поняття цивільні процесуальні строки.

2. Проаналізуйте класифікацію процесуальних строків за способом визначення.

3. Назвіть види строків у цивільному процесі.

4. Як визначаються процесуальні строки?

5. В яких випадках процесуальний строк не вважається пропуще­ним?

6. Назвіть підстави для продовження процесуальних строків.

7. Охарактеризуйте поновлення процесуальних строків.

8. Визначить основні правила обчислення строків у цивільному процесуальному праві.

Рекомендована література

1. Андрійчук О. Зупинення, поновлення та продовження цивільних процесуальних строків / О. Андрійчук // Вісник прокуратури. — 2009. — № 4. — С. 93—102.

2. Андрійчук О. Суть та значення строків у цивільному процесуаль­ному праві України / О. Андрійчук // Вісник прокуратури. — 2007. — № 7. — С. 103—108.

3. Андрійчук О. В. Процесуальні строки у цивільному процесі Укра­їни : автореф. дис.... канд. юрид. наук / Оксана Василівна Андрійчук. — K., 2009. — 19 с.

4. Буга, В. Процесуальні наслідки недотримання процесуальних строків / В. Буга // Підприємництво, господарство і право. — 2012. — № 12. — С. 53—56. — Бібліогр.: 19 назв.

5. Коломієць, Ю. М. Судовий розгляд цивільних справ у розумний строк: міф чи реальність? / Ю. М. Коломієць // Вісник Запорізького на­ціонального університету. Серія : Юридичні науки : зб. наук. праць / голов. ред. Т.О. Коломоєць. — Запоріжжя, 2012. — № 2 (частина II). — С. 77—81. — Бібліогр.: 10 назв.

6. Лічман Л. Г. Підвищення ефективності правозастосування в кон­тексті строків розгляду цивільних справ / Л. Г. Лічман // Вісник Верхо­вного Суду України. — 2009. — № 3. — С. 43—48.

7. Рожнов О. Строки у цивільному судочинстві / О. Рожнов // Судо­устрій та судочинство в Україні. — 2007. — № 2. — С. 54—60.

8. Турчин-Кукаріна І. Розгляд цивільної справи у розумні строки як сфера реалізації дискреційних повноважень судді / І. Турчин-Кукаріна // Підприємництво, господарство і право. — 2010. — № 4. — С. 92— 95. — Бібліогр.: 6 назв.

9. Турчин-Кукаріна, І. Визначення змісту та обсягу цивільно- процесуального оціночного поняття «розумний строк» / І. Турчин- Кукаріна // Право України. — 2012. — № 7. — С. 294—301. — Біблі­огр.: 8 назв.

10. Шовкова О.В. Позова давність як різновид цивільно-правових строків: автореф. дис.... канд. юрид. наук / Олена Вікторівна Шовко­ва. — Харків, 2008. — 20 с.