§ 4. Неналежний відповідач і порядок його заміни. Залучення співвідповідачів

Сторони в цивільному процесі — це особи, спір яких слід розгля­дати в суді. Щоб посісти становище сторони, позивач повинен легіти­мувати себе та відповідача як заінтересованих у вирішенні справи осіб.

Правове становище сторін не пов'язано з дійсним існуванням матері­альних правовідносин між позивачем та відповідачем, оскільки перед­умовами порушення цивільного процесу є умови, які мають виключно процесуальне значення (статті 3, 122 ЦПК). Однак у ході розгляду цивільної справи може бути виявлено, що позов пред'явлений не тією особою, якій належить право вимоги, чи не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, тобто встановлено, що позивач чи відповідач не є правозобов'язаними суб'єктами матеріальних правовідносин.

Чинне цивільне процесуальне законодавство, на відміну від ЦПК 1963 p., не передбачає можливості заміни «неналежного позивача» і навіть не передбачає такого поняття. У тому випадку, якщо позов пред'явлений не тією особою, якій належить право вимоги, і це буде з'ясовано судом, суд має відмовити такій особі в задоволенні позовних вимог. Однак щодо випадків пред'явлення позову до неналежного від­повідача, то можливість його заміни в законі передбачена (ст. 33 ЦПК).

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких від­повідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов'язаними за вимогою особами. На перший погляд це визначення є точним і випливає із ст. 33 ЦПК. Насправді ж воно не відповідає законодавству, оскільки не враховує, що заміна неналежно­го відповідача належним — питання процесуальне, а поняття нена­лежного відповідача враховує передбачені законом умови і порядок його заміни. В іншому випадку не можна розрізняти неналежного від­повідача й відповідача, відносно якого в позові відмовлено.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за даним позовом.

Таким чином, неналежний відповідач — це особа, притягнута по­зивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі — належ­ному відповідачеві.

Визнання відповідача неналежним можливе тільки в судовому за­сіданні й тільки тоді, коли відбувається заміна. Лише у випадку заміни відповідач, що вибуває, визнається неналежним. В іншому випадку відповідач, який міг би бути замінений, бере участь у справі, має весь комплекс прав та обов'язків, які надані йому статтями 27, 31 ЦПК та ін. Указане правило безпосередньо випливає із змісту ст. 33 ЦПК, яка передбачає умови і правила заміни неналежного відповідача.

Закон не передбачає як підставу для відмови у відкритті проваджен­ня у справі пред'явлення позову до неналежного відповідача. При встановленні того, що відповідач є неналежним, останній може бути замінений тільки в стадії судового розгляду в порядку, встановленому ст. 33 ЦПК.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ЦПК суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляд справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відпо­відати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як спів­відповідача. Аналіз зазначеної норми цивільного процесуального за­конодавства дозволяє зробити такі висновки:

1. Заміна неналежного відповідача належним може відбутися тіль­ки за ініціативою позивача.

2. Обов'язковою умовою заміни неналежного відповідача належ­ним є клопотання позивача.

3. Клопотання позивача про заміну неналежного відповідача має бути розглянуте як відмова від позову щодо неналежного від­повідача.

4. Суд позбавлений можливості за своєю ініціативою проводити заміну неналежного відповідача.

5. При встановленні судом у судовому засіданні факту пред'явлення позову до неналежного відповідача при відсутності клопотання по­зивача він може залучити належного відповідача як співвідповідача.

На наш погляд, ст. 33 ЦПК має суттєвий недолік, який полягає у тому, що належний відповідач може бути залучений судом у справу як співвідповідач. Таке положення закону суперечить природі інсти­туту процесуальної співучасті, оскільки інтереси співучасників не протирічать один одному, а обов'язок відповідати за позовом у спів­відповідачів існує паралельно. У тому ж випадку, коли судом з'ясовано той факт, що позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, і відома особа, яка має відповідати за цим позовом, і вона притягується до процесу, ні в якому випадку суд не може задовольни- 304 ти позовні вимоги щодо неналежного відповідача. Визнавши відпо­відача неналежним, суд вже заздалегідь вирішив питання щодо від­мови в задоволенні позовних вимог відносно неналежного відповідача. Тому доцільніше було б зазначити у ст. 33 ЦПК, що належний відпо­відач має бути притягнутий у справу не співвідповідачем, а як другий відповідач.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 ЦПК після заміни відповідача або залу­чення у справі співвідповідача справа за клопотанням нового відпо­відача або залученого співвідповідача розпочинається спочатку.