Народні засідателі

Народ безпосередньо приймає участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів, які користуються всіма правами судді. Народні засідателі беруть участь у вирішенні справи лише на першій інстанції у складі одного судді щодо певних категорій справ.

— обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фі­зичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізич­ної особи;

— визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою;

— усиновлення;

— надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку;

— обов’язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу.

Відповідно до ст. 57 Закону України «Про судоустрій і статус суд­дів» народними засідателями є громадяни України, які у випадках, ви­значених процесуальним законом, вирішують у складі суду справи ра­зом з професійними суддями, забезпечуючи згідно з Конституцією України безпосередню участь народу у здійсненні правосуддя.

Список народних засідателів затверджується відповідною місцевою радою за поданням голови місцевого суду. До списку включаються у кількості, зазначеній у поданні голови суду, громадяни, які постійно проживають на території, на яку поширюється юрисдикція даного суду, і які дали згоду бути народними засідателями. Ці списки затверджують­ся на строк 4 роки і переглядаються у разі необхідності, але не рідше, ніж у 2 роки. Список народних засідателів публікується в друкованих засобах масової інформації відповідної місцевої ради.

Народним засідателем може бути громадянин України, який досяг 30-річного віку і постійно проживає на території, на яку поширюється юрисдикція відповідного суду.

Не підлягають включенню до списків народних засідателів гро­мадяни:

1) визнані судом обмежено дієздатними або недієздатними;

2) які мають хронічні психічні чи інші захворювання, що перешко­джають виконанню обов’язків народного засідателя;

3) які мають не зняту чи не погашену судимість;

4) народні депутати України, члени Кабінету Міністрів України, су­дді, прокурорі, працівники органів внутрішніх справ та інших правоо­хоронних органів, військовослужбовці, працівники апаратів судів, інші державні службовці, адвокати, нотаріуси;

5) громадяни, які досягли віку шестидесяти п’яти років;

6) особи, які не володіють державною мовою.

Особа, включена до списку народних засідателів, зобов’язана пові­домити суд про обставини, що виключають можливість її участі у здій­сненні правосуддя.

Підлягають звільненню від виконання обов’язків народного засіда­теля за розпорядженням голови суду на їх прохання, подане до початку виконання своїх обов’язків:

1) особи, які перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та поло­гами, у відпустці по догляду за дитиною, а також які мають дітей до­шкільного чи молодшого шкільного віку або утримують дітей-інвалідів, інших хворих або членів сім’ї похилого віку;

2) керівник та заступники керівників органів місцевого самовряду­вання;

3) особи; які через свої релігійні переконання вважають для себе не­можливою участь у здійсненні правосуддя;

4) інші особи, якщо голова суду визнає поважними причини, на які вони посилаються.

Ці особи повинні подати заяву про звільнення від виконання обов’я­зків народного засідателя у конкретній справі до залучення їх для вико­нання цих обов’язків.

Відповідно до п. 3 розділу IV Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, схваленої Указом Президента України від 10.05.2006 р. № 361/2006 інститут народних засідателів у здійсненні судочинства пот­ребує процесуального оформлення. Для правильного і максимально спра­ведливого вирішення певних справ важливими є не тільки юридичні знан­ня суддів, а й життєвий досвід та моральність народних засідателів.

4.3.