1. Медіація в діяльності судді.

Основним видом діяльності суддів судів загальної юрисдикції (на відміну від сфери конституційного судочинства) є діяльність з відправлення правосуддя, тобто з розгляду та вирішення на основі закону цивільних, кримінальних справ, справ про адміністративні правопорушення, господарських та адміністративних справ.

Законодавством України про судоустрій та статус суддів не передбачено, що медіація належить до напрямків діяльності судді. Але це не означає, що певні елементи процедури медіації не можуть застосовуватись суддями. Законом України № 1401-VIII від 02.06.2016 було внесено зміни до Конституції України. Частиною 3 статті 124 Конституції передбачено, що законом може бути визначений обов’язковий досудовий порядок урегулювання спору. З урахуванням конституційних змін Цивільний процесуальний, Господарський процесуальний кодекси та Кодекс адміністративного судочинства України були викладені у новій редакції, якою зокрема було передбачено уведення у ці сфери судочинства процесуальних інститутів врегулювання спору за участі судді. Врегулювання спору за участю судді – це процедура, що проводиться суддею за згодою сторін до початку розгляду справи по суті та спрямована на добровільне вирішення сторонами спору, тобто вирішення спору мирним шляхом, без судового рішення. Процедура врегулювання спору за участі судді передбачена: Ž Цивільним процесуальним кодексом України (ЦПК) – Главою 4, статтями 201–205; Ž Господарським процесуальним кодексом (ГПК) – Главою 4, статтями 186–190; Ž Кодексом адміністративного судочинства (КАС) – Главою 4, статтями 184–188. Значення врегулювання спору за участю судді як процесуального інституту полягає в тому, що він є ефективним засобом скорочення часу на розгляд справи, уберігає сторони від значних витрат, пов’язаних з розглядом справи; рішення у спорі, щодо якого ними було досягнуто мирне врегулювання, виконується ними добровільно.

Основними перевагами врегулювання спору за участі судді є те, що спір швидко врегульовується на ранній стадії; сторони залишаються задоволені результатом, який вони прийняли свідомо і на власний розсуд оперуючи своїми правами; стосунки між сторонами не руйнуються. Введення у законодавство України процесуального інституту врегулювання спору за участі судді має сприяти підвищенню довіри громадян до судових органів та зміцненню авторитету правосуддя. Врегулювання спору за участі судді за своєю сутністю не є медіацією, але має з нею як спільні риси, так і відмінності.

Суддя, який проводить процедуру врегулювання спору, в обов’язковому порядку мусить володіти певними медіаційними техніками та навичками, які згадувались раніше. Незважаючи на відмінності в процедурах судового розгляду в цивільному, господарському та адміністративному судочинстві, а також в ознаках сторін, які беруть участь у розгляді спорів певної юрисдикції, процедура врегулювання спору за участі судді у всіх зазначених процесуальних кодексах має спільні риси. Форми, в яких проводиться врегулювання спору за участі судді, – це спільні та закриті наради. Спільні наради проводяться суддею за участю всіх сторін та їхніх представників. Закриті наради проводяться за ініціативою судді з кожною зі сторін окремо. Сторони мають право брати участь у таких нарадах у режимі відеоконференції в порядку, визначеному відповідними Кодексами (частина 1 статті 203 ЦПК, частина 2 статті 188 ГПК, частина 1 статті 186 КАС).

Процедура проведення врегулювання спору за участі судді Ž Процесуальні вимоги щодо врегулювання спору за участі судді Про проведення процедури врегулювання спору за участю судді суд постановляє ухвалу. В ухвалі про проведення процедури врегулювання спору за участю судді суд вирішує питання про зупинення провадження у справі (частина 2 статті 201 ЦПК, частина 1 статті 187 ГПК, частина 1 статті 185 КАС). Цією ж ухвалою доцільно також вирішити питання щодо строків та порядку проведення такого врегулювання.

Врегулювання спору за участі судді завжди проводиться суддею одноособово Навіть якщо спір підлягає колегіальному розгляду, ці правила не змінюються. З цього приводу у частині 1 статті 188 ГПК та частині 2 статті 185 КАС спеціально передбачено, що врегулювання спору за участю судді проводиться суддею-доповідачем одноособово незалежно від того, в якому складі розглядається справа. Врегулювання спору за участю судді проводиться протягом розумного строку, але не більше тридцяти днів з дня постановлення ухвали про його проведення (частина 1 статті 205 ЦПК, частина 1 статті 190 ГПК, частина 1 статті 187 КАС). Цей строк є кінцевим і продовженню не підлягає. Ž Підготовка судді до врегулювання спору Після того, як сторони добровільно висловили згоду на проведення процедури врегулювання спору за участю судді, і до початку першої спільної наради суддя мусить вивчити всі надані сторонами матеріали справи; встановити фактичні правовідносини, що виникли між сторонами; ознайомитись із законодавством, що підлягає застосуванню у цьому спорі, та проаналізувати судову практику в аналогічних справах, а також правові позиції (висновки) вищих судів. Після цього суддя має спланувати порядок проведення врегулювання спору, попередньо визначити необхідність та доцільність проведення закритих нарад, їх приблизну тривалість (якщо це можливо), коло питань (фактів та права), що треба з’ясувати під час цієї процедури, черговість їх постановки тощо. Ž Проведення спільних нарад. Під час спільних нарад саме від судді залежить, щоб з початку їх проведення між сторонами утворилась атмосфера довіри та конфіденційності, а сторони відчували себе вільно. Суддя, виступаючи зі вступною промовою, має підкреслити сторонам свою неупередженість та конфіденційний характер самого процесу. Він має роз’яснити сторонам, що його роль полягає в тому, щоб надати необхідну допомогу та сприяти пошуку сторонами власного шляху врегулювання спору. Суддя мусить створити позитивну атмосферу, яка буде сприятливою для мирного врегулювання спору, а також встановити психологічний зв’язок зі сторонами та їхніми представниками (адвокатами).

На початку проведення першої спільної наради суддя роз’яснює сторонам мету, порядок проведення врегулювання спору за участі судді, права та обов’язки сторін, зокрема право кожної зі сторін у будь-який час без зазначення причини вийти з цієї процедури. Водночас суддя має спрямовувати зусилля на те, щоб переконати сторони у перевагах мирного врегулювання спору. Під час проведення спільних нарад суддею з’ясовуються підстави та предмет позову, підстави заперечень сторін; сторонам роз’яснюється предмет доказування у спорі, що розглядається, та пропонується надати пропозиції щодо шляхів його мирного врегулювання, а також здійснюються інші дії, спрямовані на мирне врегулювання сторонами спору Доцільно на початку спільної наради надати можливість кожній зі сторін висловити свою позицію, щоб їм стало відомо, які саме проблеми турбують іншу сторону. Під час кожної спільної наради судді необхідно звертати увагу сторін на те, що процедура врегулювання спору за участі судді проводиться виключно у їхніх інтересах, а не в інтересах суду. Сторони мають зрозуміти, що саме на них лежить відповідальність за досягнення мирного врегулювання спору, і бути готовими до здійснення певних поступок, які для цього можуть знадобитись. Якщо під час спільної наради дискусія сторін стане надто емоційною, судді у такому випадку доцільно зробити невеличку перерву в межах строку проведення врегулювання. Також оголошення перерви може знадобитися у разі необхідності здобути додаткову інформацію. Варто враховувати, що суддя наділений правом пропонувати сторонам можливий шлях мирного врегулювання спору. Водночас при проведенні врегулювання спору суддя не має права надавати сторонам юридичні поради та рекомендації, як і надавати оцінку доказів у справі (частина 6 статті 203 ЦПК, частина 7 статті 188 ГПК, частина 6 статті 186 КАС ).

Ž Проведення закритих нарад. Закриті наради проводяться за ініціативою судді з кожною зі сторін окремо. Але є певні обмеження для проведення таких нарад. Варто пам’ятати, що якщо одна зі сторін не бажає брати участь у таких нарадах, проводити закриті наради недопустимо.

Підстави для проведення закритих нарад: • стосунки між сторонами зайшли в «глухий кут»; • є підозра, що сторони приховують певну інформацію, яка може бути важливою для мирного врегулювання спору; • необхідно врегулювати розбіжності, що виникли між сторонами; • у сторін виникла надмірна емоційність.

Співвідношення медіації та врегулювання спору за участю судді

Медіація	Врегулювання спору за участю судді
Сутність процедури	Структуровані пере говори між сторонами конфлікту за підтримки посередника – медіатора	Спілкування сторін із суддею задля отримання роз’яснень та додаткової інформації з метою оцінки сторонами перспектив судового розгляду спору
Орієнтованість процедури	На інтереси і потреби сторін	На позиції сторін
Посередник	Нейтральний та незалежний медіатор, якого обирають сторони	Суддя, у провадженні якого перебуває справа
Учасники процедури	Сторони конфлікту та посередник	Сторони судової справи, їх представники та суддя
	Медіатор забезпечує дотримання процесу, допомагає налагодити комунікацію між сторонами та підтримує сторони у пошуку ними взаємоприйнятного рішення	Суддя з’ясовує підстави та предмет позову, підстави заперечень, роз’яснює сторонам предмет доказування по категорії спору, який розглядається, пропонує сторонам надати пропозиції щодо шляхів мирного врегулювання спору та здійснює інші дії, спрямовані на мирне врегулювання сторонами спору. Під час закритих нарад суддя має право звертати увагу сторони на судову практику в аналогічних спорах, пропонувати стороні та (або) її представнику можливі шляхи мирного врегулювання спору. Суддя може запропонувати сторонам можливий шлях мирного врегулювання спору
Спеціальна підготовка посередника	М е д і а т о р п о в и н е н пройти спеціальне навчання, в тому числі навчання практичним навичкам	Законодавством не передбачено жодних вимог до спеціальної підготовки суддів, що здійснюють врегулювання спору
Місце в судовому процесі	На будь-якій стадії, за згодою сторін	До початку розгляду справи по суті, за згодою сторін
Структура процедури	Процедура складається з послідовних стадій, через які медіатор має провести сторони	Процедура не є структурованою
Бажаний результат процедури	Консенсус – результат задовольняє інтереси сторін	Компроміс – сторони взаємно поступаються своїми позиціями
Тривалість процедури	За погодженням сторін	Протягом розумного строку, але не більше тридцяти днів з дня постановлення ухвали про про ведення врегулювання
Повторне проведення процедури за бажанням сторін	Можливе	Неможливе

Як зазначено Європейською комісією з питань ефективності правосуддя (ЄКЕП — CEPEJ), судді відіграють важливу роль у розвитку альтернативних методів розв’язання спорів.

Коли таке є можливим, судді мають одержати повноваження рекомендувати сторонам методи, альтернативні судовому розгляду, зокрема процедуру примирення, медіацію та переговори з метою врегулювання, і проводити відповідні інформаційні заходи. Відтак важливо забезпечити наявність зазначених альтернативних методів або шляхом започаткування відповідних програм при судах, або направлення сторін до нейтральних посередників з офіційного списку. Правові основи використання медіації у ході судового процесу або паралельно з ним визначено ГПК, ЦПК, КАС та КПК. Медіація може здійснюватися як до початку судового розгляду, так і паралельно з ним. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 197 ЦПК (пунктом 2 частини 1 статті 182 ГПК, пунктом 2 частини 1 статті 180 КАС) суддя у підготовчому засіданні з’ясовує, чи бажають сторони укласти мирову угоду, передати справу на розгляд третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу (у ГПК) або звернутися до суду для проведення врегулювання спору за участю судді, а також встановлює строки та порядок врегулювання спору за участю судді за наявності згоди сторін на його проведення. Тут є простір для використання медіації, хоча прямо ця процедура не названа. КАС також містить норми щодо зупинення судового провадження у разі звернення обох сторін з клопотанням про надання їм часу для примирення – до закінчення строку, про який сторони заявили у клопотанні (пункт 4 частини 1 ст. 236). Певні особливості має роль судді при укладенні угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим. Згідно з ч. 1 ст. 469 КПК України угода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого за допомогою іншої особи, погодженої сторонами кримінального провадження (крім слідчого, прокурора або судді). Отже суддя не може виступати ініціатором укладення такої угоди, рівно як суддя не може виступати як посередник чи медіатор у процедурі укладення такої угоди. Важливо, що укладення угоди про примирення може здійснюватися на будь-якій стадії кримінального провадження, в тому числі – на стадіях підготовчого судового провадження чи судового розгляду, до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку. Зокрема, якщо обвинувачений до проголошення ним останнього слова дійде згоди з прокурором чи потерпілим щодо укладення угоди (її змісту), він може перед останнім словом або під час своєї промови заявити про це суду. У такому випадку суд згідно з частиною 3 статті 474 КПК невідкладно ухвалою суду зупиняє проведення процесуальних дій, надає час для укладення тексту угоди та узгодження її умов і переходить до розгляду угоди. Суд має перевірити угоду про примирення на відповідність законодавству та на відсутність підстав для відмови в її затвердженні. Звертаємо увагу на те, що суд, серед іншого, має упевнитись в тому, що: • укладення угоди було добровільним і сторони насправді примирилися (пункт 4 частини 7 статті 474); • взяті на себе обвинуваченим за угодою зобов’язання є реалістичними і можуть бути виконані (пункт 5 частини 7 статті 474). За наслідками розгляду угоди в судовому засіданні суд має прийняти одне із таких рішень: а) затвердити угоду про примирення, або б) відмовити у затвердженні угоди про примирення в разі її невідповідності законодавству, нереалістичності чи відсутності дійсного примирення сторін. На питання, чи має суддя власний інтерес у пропонуванні медіації сторонам спору, безумовно, слід надати позитивну відповідь. Адже: • у разі примирення сторін або укладення сторонами мирової угоди судді не потрібно писати рішення з розлогим обґрунтуванням, а інколи й взагалі виносити рішення по суті справи; • у разі успішної медіації та припинення спору не буде оскарження судового рішення, як не буде й скарг до Вищої ради правосуддя; • показники якості роботи судді підвищаться: більше розглянутих справ за рахунок вивільнення часу і водночас менше скарг; • у будь-якому разі медіація розширює інструментарій суду для розв’язання спорів; • авторитет судді як справедливого неупередженого арбітра зростатиме; • суддя отримає моральне задоволення від мирного вичерпання конфлікту, в ході якого ніхто не програв. Указані обставини уможливлюють висновок про необхідність для суддів обізнаності у питаннях медіації та доцільність володіння базовими навичками та техніками медіатора для використання у сфері своєї професійної діяльності.

<< | >>

↑

Источник: Маркова О. О.. ПРОГРАМА навчальної дисципліни «Медіація в юридичній практиці» обов’язкової компоненти освітньої професійної програми другого (магістерського) рівня вищої освіти. Харків - 2022. 2022

Еще по теме 1. Медіація в діяльності судді.:

- Гражданский процесс России - Цивільний процес України -