Дослідження доказів та його стадії

Дослідження доказів - процесуальна діяльність суду та

осіб, які беруть участь у справі, яка спрямована на перевірку та встановлення належності та допустимості доказів, які подані сторонами на підтвердження їх вимог та заперечень, їх достатності та достовірності.

Особливість такого дослідження полягає в тому, що кожна з осіб, які беруть участь у справі, переслідуючи власні цілі, надає публічний аналіз доказам, поданим іншими особами. Такий публічний аналіз стає підґрунтям для висновків суду, який узагальнює їх і на цій підставі виробляє власні висновки.

У нормах ЦПК закріплено процедуру щодо дослідження доказів, передбачених у ч.2 ст. 57 ЦПК. Порядок дослідження таких доказів має свої певні особливості та закріплений у окремих нормах ЦПК.

Порядок дослідження доказів передбачено ЦПК, проте залежно від змісту спірних правовідносин і в разі потреби може бути змінений судом, наприклад, спочатку суд досліджує письмові та речові докази, а потім допитує свідків. Про зміну порядку дослідження доказів суд виносить протокольну ухвалу.

Процес дослідження доказів у цивільному судочинстві відбувається досить хаотично, оскільки докази не «розкладаються» за зв’язком із спірними юридичними обставинами, а досліджують за видами і розташуванням у справі. Це призводить до розмитості інформаційних потоків, які спрямовуються для дослідження суду та ускладнюють у подальшому їх об’єктивну оцінку. Особливою складністю відрізняється дослідження окремих видів доказів, що зумовлено їх специфікою, та сукупності доказової інформації, з якої необхідно усунути суперечності.

8.2.