§ 2. Культурологічна концепція юридичної деонтології
Дослідженням вищезгаданих та інших питань займається теорія культури, яку ще називають культурологією. Ми розглянемо ту частину проблем дослідження, шо стосується загальних закономірностей культури, її змісту та суті як соціальноісторичного явища. Мова йде про один із видів субкультури — професійну зокрема юридичну
Під юридичною субкультурою слід розуміти систему правових цінностей, їх норм та еталонів правомірної по
55
ведінки. Звичайно, юридична субкультура побудована на загальній культурі та моралі, до яких додаються специфічні особливості правничої професії.
Для юридичної деонтології важливо дослідити її компоненти з погляду культури, а також культурологічний зміст службового обов'язку, особливо його внутрішнього імперативу
Відомо, що компонентами юридичної деонтології є чотири групи видів культур таких спрямувань: професійного, психологічного, духовного і морального. Тому культурологія повинна дослідити змішування (дифузію) цих видів культур, їхній вплив на формування внутрішнього імперативу службового обов'язку юриста, при цьому особливу увагу слід звернути на можливі конфлікти.
Так, складним питанням є з'ясування структурних елементів кожного виду культури, оскільки дослідники ще не дійшли спільної думки. Виходячи з аналізу елементів культури взагалі, де компонентами є знання, цінності та поведінка, можна твердити, що провідним є знання з певної галузі культури Наприклад, у правовій культурі — це знання права, в економічній культурі — знання економіки, психологічній культурі — знання психології, психіки людини тощо.
Крім того, необхідні знання з теорії загальної культури. Ці сумарні теоретичні відомості дають можливість починати будувати абстрактну теорію конкретного виду культури. Проте цього замало.Особливо складним є дослідження цінностей кожного виду культури для юридичної практики. Тут існують щонайменше два напрями дослідження. Перший характеризується тим, що він спрямований на дослідження загальної професійної діяльності (в т. ч. юридичної етики), а другий — на дослідження внутрішнього імперативу службового обов'язку.
Цінність як складовий елемент окремого виду культури для юриста полягає в тому, що вона містить певний перелік професійних моральних якостей. Незважаючи на те, що до кожного виду культури входять всі загальні моральні якості (загальнолюдська мораль), особливе (провідне) місце належить професійним моральним якостям, які мають пряме або дотичне відношення до конкретної культури. Тобто цінність окремого виду культури дорівнює сумі загальнолюдської і професійної моралі.
Юридична деонтологія не займається дослідженням професійної моралі — це завдання професійної етики,
56
яка, крім того, проводить класифікацію цієї моралі, в тому числі визначає складові елементи професійної моралі для юридичної деонтології. Правнича деонтологія зобов'язана визначити, як впливають прямі чи дотичні елементи професійної моралі на формування внутрішнього імперативу службового обов'язку юриста. Тобто проводиться розподіл елементів професійної моралі між правничою етикою і юридичною деонтологією. Зрозуміло, що при такому розподілі є складові елементи, що належать одночасно до однієї та другої науки, до одного та другого виду культури. Це явище називається дифузією культур.
Завдання культурології полягає в тому, щоб дослідити «мирне співіснування» спільних елементів двох дисциплін і двох або більше видів культур з іншими структурними елементами. Також культурологія повинна визначити рівень впливу кожного елемента професійної моралі на кожному етапі дослідження, вказати на можливі гальмування чи протиріччя (культурні конфлікти).
Як бачимо, це завдання досить складне, і здійснити цю класифікацію не так просто, хоча у цьому є велика потреба.
Професійні моральні якості кожного виду культури безпосередньо впливають на поведінку юриста.
У даному випадку акцентується увага на правомірній поведінці, що грунтується на свідомому виконанні юристом норм моралі та права, яке виявляється у дотриманні, застосуванні та використанні цих норм. Тут підкреслюється добровільність і свідомість виконання вказаних норм, що утворює своєрідний взірець поведінки юриста.Взагалі правомірна поведінка правника залежить від рівня його загальної культури, загальнолюдської моралі. Але професійна правомірна поведінка — це багатовимірний простір, де важливу роль відіграють дисциплінарні елементи, які мають специфічні ознаки правоохоронної діяльності. Тому, щоб впоратись із дослідженням цих та інших правничих питань, в т. ч. компонентів юридичної деонтології, культурологія юридичної деонтології повинна діяти спільно із загальною культурологією. Одержані результати будуть вагомішими.
У даному випадку об'єктом дослідження є внутрішній імператив службового обов'язку. Тобто мова йде про культуру як породження внутрішнього імперативу, так і реалізацію його юристом на практиці. Культурологія
57
має дати відповідь хоча б на два запитання, чи морально обгрунтованим виник внутрішній імператив службового обов'язку у юриста і чи дотримався юрист культури впровадження цього обов'язку в службових діях? Від цього залежить правомірність чи неправомірність поведінки юриста.
Отже, викладена культурологічна концепція у юридичній деонтології допомагає глибше зрозуміти внутрішній імператив службового обов'язку, дає можливість дослідити його у кожному виді культури. Юристові така концепція допомагає сформувати не тільки культурологічну думку, а й культурологічну службову дію.