Статус і повноваження Конституційного Суду України

Інститут Конституційного Суду було передбачено Законом УРСР від 24 жовтня 1990 року у зв'язку з прийняттям 16 липня Декларації про державний суверенітет України.

Конституційного Суду замість Комітету конституційного нагляду (згідно з

Конституцією УРСР 1978 року) у складі

Голови Суду, двох заступників і 23 членів Суду, який так і не сформували.

Після проголошення незалежності

України у червні 1992 року ухвалили новий

Закон «Про Конституційний Суд України». Верховна Рада почала формувати його склад, але призначила лише Голову Конституційного Суду України. Також обрали ще кілька суддів, однак рішення лічильної комісії не затвердили.

Конституція України 1996 року не лише закріпила європейську модель конституційного права, а й встановила тримісячний термін для її формування, що значною мірою сприяло створенню Конституційного Суду України. Оскільки Закон «Про Конституційний Суд України» 1992 року не відповідав чинній Конституції, 16 жовтня 1996 року ухвалили новий. У вересні - жовтні призначили 16 суддів, які 18 жовтня прийняли присягу і приступили до виконання своїх повноважень. Через відсутність коштів у Державному бюджеті для забезпечення фінансування Суд розпочав прийом конституційних подань і звернень лише з 2 січня 1997 року, а 13 травня 1997 року Конституційний Суд України прийняв перше рішення.

Закон України «Про Конституційний Суд України» прийнятий Верховною Радою України 13 липня 2017 року, який визначає порядок організації та діяльності цього суду, статус суддів, підстави і порядок звернення до нього, процедуру розгляду ним справ і виконання його рішень.

Так, Конституційний Суд України (далі - Конституційний Суд або Суд) є органом конституційної юрисдикції, який забезпечує верховенство Конституції України, вирішує питання про відповідність Конституції України законів

України та у передбачених Конституцією України випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші

повноваження відповідно до Конституції України^[147].

Конституційний Суд здійснює свою діяльність на засадах верховенства права, незалежності, колегіальності, гласності, відкритості, повного і всебічного розгляду справ, обґрунтованості та обов’язковості ухвалених ним рішень і висновків.

Нормативна основа діяльності Суду

Суд діє відповідно до повноважень, визначених Конституцією України.

Порядок організації і діяльності Суду, порядок конституційного провадження, процедуру розгляду справ та виконання рішень і висновків установлює Закон України «Про Конституційний Суд України» від 13 липня

2017 року^[148] (далі - Закон України «Про Конституційний Суд України» або Закон).

Організацію внутрішньої роботи Суду та відповідні правила процедури розгляду ним справ установлює згідно з цим Законом Регламент Конституційного Суду України (далі - Регламент)^[149].

Суд ухвалює інші акти, що регламентують організацію його роботи, відповідно до цього Закону та Регламенту.

Конституційний Суд знаходиться у місті Києві.

Розгляд справ на пленарних засіданнях Великої палати Конституційного Суду (далі - Велика палата), Сенату Конституційного Суду (далі - Сенат) здійснюється відкрито, за винятком закритої частини цих засідань, коли ухвалюється рішення, надається висновок, постановляється ухвала Суду.

Закрите пленарне засідання допускається, якщо розгляд справи на відкритому пленарному засіданні може призвести до розголошення державної таємниці та (або) іншої інформації, що охороняється законом.

Осіб, які виявили бажання бути присутніми на відкритій частині пленарного засідання Великої палати, Сенату, допускають до приміщення Суду та до Зали засідань Суду в порядку, встановленому Регламентом.

Представники засобів масової інформації, акредитовані в Суді, можуть здійснювати відео- та фотофіксацію, вести аудіозапис відкритої частини пленарного засідання Великої палати, Сенату в порядку, встановленому Регламентом.

Відповідно до ст. 151 Конституції України та ст. 7 Закону «Про Конституційний Суд України» до повноважень Суду належить:

1) вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів України та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

2) офіційне тлумачення Конституції України;

3) надання за зверненням Президента України або щонайменше сорока п’яти народних депутатів України, або Кабінету Міністрів України висновків про відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов’язковість;

4) надання за зверненням Президента України або щонайменше сорока п’яти народних депутатів України висновків про відповідність Конституції України (конституційність) питань, які пропонуються для винесення на всеукраїнський референдум за народною ініціативою;

5) надання за зверненням Верховної Ради України висновку щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту в межах, визначених статтями 111 і 151 Конституції України;

6) надання за зверненням Верховної Ради України висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України вимогам статей 157 і 158 Конституції України;

7) надання за зверненням Верховної Ради України висновку про порушення Верховною Радою Автономної Республіки Крим Конституції України або законів України;

8) вирішення питань про відповідність Конституції України та законам України нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим за зверненням Президента України згідно з ч.

9) вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів України (їх окремих положень) за конституційною скаргою особи, яка вважає, що застосований в остаточному судовому рішенні в її справі закон України суперечить Конституції України.

Межі повноважень Суду визначено у ст. 8 Закону. Так, Суд розглядає питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) чинних актів (їх окремих положень).

З метою захисту та відновлення прав особи Суд розглядає питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) акта (його окремих положень), який втратив чинність, але продовжує застосовуватись до правовідносин, що виникли під час його чинності.

Суд не розглядає питання щодо відповідності законам України актів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, актів інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, крім випадків, передбачених п. 28 ч. 1 ст. 85 (дострокове припинення повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим за наявності висновку Конституційного Суду України про порушення нею Конституції України або законів України; призначення позачергових виборів до Верховної Ради Автономної Республіки Крим) та ч. 2 ст. 137 Конституції України (З мотивів невідповідності нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим Конституції України та законам України Президент України може зупинити дію цих нормативно- правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності).

Відповідно до ст. 148 Конституції України, та ст. 9 Закону Конституційний Суд України складається з вісімнадцяти суддів.

Право на призначення суддів Конституційного Суду України надано Президенту України, Верховній Раді України і з'їзду суддів України в рівній кількості - по шість суддів відповідно[150].

Суд є повноважним здійснювати конституційне провадження, якщо у його складі є щонайменше 12 суддів Конституційного Суду, які набули повноважень згідно зі ст. 17 цього Закону.

3.2.