Глава 3. Комплектування правоохоронних органів і правовий статус їх працівників
Лише в Законі України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» питанням комплектування прямо присвячена окрема ст.
12, відповідно до якої Служба правопорядку комплектується офіцерським складом, прапорщиками, сержантами та рядовими відповідно до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», а також працівниками Збройних Сил України; військовослужбовці, які відбираються на військову службу у Службу правопорядку, проходять добір та перевірку щодо професійної придатності до служби, а також отримують професійну підготовку за фаховими напрямами. Крім того, положеннями про порядок комплектування, матеріальнотехнічного, військового, фінансового та соціальнопобутового забезпечення спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю МВС України і про порядок комплектування, матеріальнотехнічного, військового, фінансового та соціальнопобутового забезпечення спеціальних підрозділів СБ України по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю визначені засади комплектування цих підрозділів.В інших статусних законах про правоохоронні органи визначаються окремі спеціальні вимоги, які закон пред'являє до працівників тих чи інших правоохоронних органів. Проте, ці вимоги не є уніфікованими, а в окремих законах вони взагалі не відповідають тим вимогам, які повинні висуватися до працівників саме правоохоронних органів.
Так, жодних вимог щодо рівня освіти не пред'являється до військовослужбовців Управління державної охорони.
1 Див. закони, наведені у додатку до цього розділу, а також виноски до окремих їх положень.
186
Лише судців стосується вимога щодо осудності, а вимога щодо непритягнення у минулому до кримінальної відповідальності не поширюється на працівників Служби безпеки і Прикордонних військ України.
Від більшості працівників правоохоронних органів не вимагається прийняття спеціальної присяги працівника правоохоронного органу.
Військовослужбовці Служби безпеки, Управління державної охорони і Прикордонних військ України приймають тільки військову присягу.* * *
Правовий і соціальний статус працівників правоохоронних органів визначається передусім комплексом прав, наданих їм законодавством України для ефективного виконання покладених на них обов'язки. Порівняльний аналіз прав працівників правоохоронних та деяких інших органів дозволяє зробити висновок, що ці права працівників різних правоохоронних органів суттєво відрізняються.
Так, працівникам усіх правоохоронних органів надане право пред'являти обов'язкові вимоги щодо припинення правопорушень, входити у відповідні приміщення, на земельні ділянки тощо, мати доступ до документів і матеріалів, необхідних для проведення перевірки, безперешкодно і безоплатно одержувати їх або вилучати примусово. Лише іноді ці права обмежуються певними умовами.
Право вимагати від повноважних осіб проведення перевірок, ревізій, інвентаризацій надається лише суддям, працівникам органів прокуратури, міліції, податкової міліції, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, а право вимагати виділення спеціалістів для проведення перевірок тільки суддям і працівникам органів прокуратури. Зрозуміло, що такі права не завадили б і працівникам деяких інших правоохоронних органів.
Працівники Служби безпеки України, митних органів не мають права вимагати для перевірки документи, що посвідчують особу та надають права; працівники Служби безпеки, Управління державної охорони не мають права викликати службових осіб і громадян і вимагати від них пояснень.
Тільки керівники органів прокуратури мають право невідкладного прийому посадовими особами інших державних органів, підприємств, установ і організацій.
187
Право виявляти осіб, які підлягають профілактичному впливу, і виносити їм офіційне застереження про неприпустимість протиправної поведінки надане лише органам прокуратури, міліції, податкової міліції, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.
Проводити фотографування, звукозапис, кіно і відеозйомку певних об'єктів (не в процесі оперативнорозшукової чи слідчої діяльності) не мають права судді, працівники органів прокуратури, Прикордонних військ, митних органів, хоча в принципі це право мають навіть звичайні громадяни (тут не можна забувати, що згідно із ст.
19 Конституції України посадові особи органів державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тому, якщо закон не надав відповідного права працівникам вказаних органів, вони, на відміну від пересічних громадян, його не мають).Здійснювати конфіденційне співробітництво з громадянами мають право усі працівники Служби безпеки, навіть за смислом закону ті, які не беруть участі в оперативнорозшуковій діяльності. Відповідні посадові особи Служби безпеки та Управління державної охорони мають також право на час виконання певних завдань, знову ж, як випливає із закону, не обов'язково пов'язаних із здійсненням оперативнорозшукової діяльності, направляти працівників для роботи на штатних посадах в інших установах, підприємствах, організаціях. Право використовувати форму одягу та документи, які зашифровують особу чи відомчу належність працівників і транспортних засобів, надається лише працівникам Управління державної охорони. Ніхто, крім останніх, а також працівників Прикордонних військ не має права вимагати від громадян запишатися у певних місцях.
Доставляти осіб в органи міліції законом прямо надано право лише працівникам органів охорони навколишнього природного середовища, а працівники органів прокуратури, міліції, Управління державної охорони, Прикордонних військ, митних органів, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України і податкової міліції (а також усі слідчі і органи дізнання) мають право затримувати певні категорії осіб. Працівники інших державних органів подібних прав не мають.
188
Права носити і застосовувати спеціальні засоби позбавлені працівники органів прокуратури. Застосовувати фізичну силу до правопорушників мають право тільки працівники Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, міліції і податкової міліції, а працівники органів Служби безпеки, Управління державної охорони, Прикордонних військ такого права не мають. Крім того працівники Прикордонних військ, маючи право носити і застосовувати вогнепальну зброю, не мають право зберігати її тобто виходить, повинні постійно носити її при собі, а прокурори і Слідчі прокуратури, а також працівники служби охорони територій та об'єктів природнозаповідного фонду, інспектори спеціальних підрозділів органів, що здійснюють охорону тваринного світу за законом мають право тільки на носіння вогнепальної зброї, а про її зберігання і застосування ними мова у законі не йде.
Закон не передбачає право працівників контрольноревізійної служби носити форму встановленого зразка, їм же, а також працівникам органів охорони навколишнього природного середовища законом прямо не надається право мати відповідне посвідчення.
* * *
Складовою правового статусу працівників правоохоронних органів є надані їм права, які можна розцінити як своєрідні пільги.
Аналіз чинного законодавства свідчить що працівники, які виконують майже однакові за своїм змістом обов'язки, мають різні пільги.Так, права безкоштовно користуватися всіма видами транспорту міського, приміського і місцевого сполучення (крім таксі) позбавлені працівники Управління державної охорони, митної служби.
Бронювати місця у готелях і на всіх видах транспорту під час відрядження мають право тільки працівники суду і прокуратури, а право позачергового придбання проїзних документів тільки працівники суду, прокуратури, міліції, Служби безпеки, Управління державної охорони і податкової міліції.
Тільки працівникам міліції, податкової міліції, Служби безпеки і Військової служби правопорядку у Збройних Силах України надано право безкоштовно користуватися по
189
путним транспортом, а працівникам підрозділів міліції на транспорті також безкоштовно їздити у поїздах, на річкових і морських суднах.
Працівники міліції, Служби безпеки, Управління державної охорони, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України і податкової міліції згідно з законом забезпечуються квитками на проїзд незалежно від наявності місць. Щодо працівників інших правоохоронних органів закон подібних положень не передбачає.
Право безоплатно користуватися засобами масової інформації надано тільки працівникам міліції і податкової міліції, а право матеріально і морально заохочувати громадян, які подають допомогу в охороні правопорядку та боротьби із злочинністю, тільки працівникам міліції, Служби безпеки і податкових органів.
Додатки
ЗАКОН УКРАЇНИ «Про прокуратуру»
від 5 листопада 1991 р. № 1789ХІІ
(Із змінами, внесеними згідно із Законами № 3130ХИ від 22.04.93,
№ 3662ХПвід 26.11.93, № 103/95ВРвід 21.03.95, № 358/95ВР
від 05.10.95, №2171111 від 21.12.2000, №2663111 від 12.07.2001,
№2922111 від 10.01.2002, №2981111 від 17.01.2002, Рішенням
Конституційного Суду України № 5зп від ЗО. 10.97)
(У тексті Закону слова «Республіки Крим» замінено словами
«Автономної Республіки Крим» згідно із Законом № 103/95ВР
від 26.11.93)
Розділ І З АГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття І.
Прокурорський нагляд за додержанням законів в УкраїніПрокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкова190
кості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.
Стаття 2. Генеральний прокурор України
Генеральний прокурор України призначається на посаду за згодою Верховної Ради України та звільняється з посади Президентом України. Генеральний прокурор України не менш як один раз на рік інформує Верховну Раду України про стан законності. Верховна Рада України може висловити недовіру Генеральному прокуророві України, що має наслідком його відставку з посади.
Генеральний прокурор України звільняється з посади також у разі:
закінчення строку, на який його призначено;
неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я;
порушення вимог щодо несумісності;
набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;
припинення його громадянства;
подання заяви про звільнення з посади за власним бажанням.
Строк повноважень Генерального прокурора України та підпорядкованих йому прокурорів п'ять років.
Стаття 3. Правові основи діяльності прокуратури
Повноваження прокурорів, організація, засади та порядок діяльності прокуратури визначаються Конституцією України, цим Законом, іншими законодавчими актами.
Органи прокуратури в установленому порядку в межах своєї компетенції вирішують питання, що випливають із загальновизнаних норм міжнародного права, а також укладених Україною міждержавних договорів.
Стаття 4. Завдання прокурорського нагляду за додержанням законів
Діяльність органів прокуратури спрямована на всемірне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і має своїм завданням захист від неправомірних посягань:
1) закріплених Конституцією України незалежності республіки, суспільного та державного ладу, політичної та економічної систем, прав національних груп і територіальних утворень;
2) гарантованих Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами соціальноекономічних, політичних, особистих прав і свобод людини та громадянина;
3) основ демократичного устрою державної влади, правового статусу місцевих Рад, органів самоорганізації населення.
191