Стаття 69. Землі морського транспорту

1. До земель морського транспорту належать землі під:

а) морськими портами з набережними, майданчиками, причалами, вокзалами, будівлями, спорудами, устаткуванням, об'єктами загальнопортового і комплексного обслуговування флоту;

б) гідротехнічними спорудами і засобами навігаційної обстановки, судноремонтними заводами, майстернями, базами, складами, радіоцентрами, служ-бовими та культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, що обслу­говують морський транспорт.

2. На підходах до портів (каналів), мостових, кабельних і повітряних переходів, водозабірних та інших об'єктів відповідно до закону можуть встановлюватись обмеження у використанні земель.

До частини першої. Ч. 1 ст. 69 ЗКУ визначає землі морського транспорту через їх склад. Аналогічно склад земель морського транспорту визначає ч. 1 ст.25 ЗУ "Про транспорт", проте вже ч. 2 ст. 25 встановлює виняток, ЗКУ не передбачений: за Законом, "fdjo земель морського транспорту не належать території, насипані або намиті в акваторії за кошти портів. " Не зовсім зрозумілі мотиви такого положення. У будь-якому випадку, при вирішенні питання про режим намитих земель слід виходити з положень ЗКУ, який відносить до земель морського транспорту всі землі порту. А згідно із ч. 1 ст. 74 Кодексу торговельного мореплавства України, "[т]ериторією морського порту є відведені порту землі. До території морського порту також: належать намиті, насипані або створені із застосуванням інших гідротехнічних технологій площі, створені за рахунок порту і за користування якими не стягується плата. "

Розміри та правовий режим відповідних земельних ділянок морських портів визначаються у кожному конкретному випадку проектною документацією.

Споруди навігаційної обстановки є одним з різновидів гідротехнічних споруд і можуть бути розміщені як на земельних ділянках навколо водного об'єкта (маяки), так і бути пла­вучими (плавучі маяки, буї тощо). В такому разі неабияке значення має питання щодо можливості віднесення до земель морського транспорту ділянок дна водойм, над якими знаходяться і до яких зафіксовані плавучі споруди навігації. Вважаємо, що використання земельної ділянки під плавучими спорудами навігаційної обстановки є не настільки істотним, щоб вимагати відведення для цих потреб земельних ділянок. Аналогічно, навряд чи серйозно можна розглядати питання про відведення ділянок для розміщення світлофорів, дорожніх знаків тощо.

Ч. 1 ст. 12 Кодексу торговельного мореплавства України передбачає відведення "землі та водного простору для торговельного мореплавства, а також: будівництва або будь-якої роботи в зоні дії навігаційного обладнання і морських шляхів ", яке "повинно бути погоджено з Міністерством транспорту України та місцевими органами влади і самоврядування. "

Застосування правил, що визначають правовий режим земельних ділянок морського транспорту, на сьогодні є утрудненим через те, що території та акваторії морських портів не визначені, що створює підґрунтя для зловживань. Відповідно, безпека мореплавства, ефективність господарювання портів та бюджет зазнають втрат225.

До частини другої. Закон передбачає специфічний правовий режим земель, прилеглих до земель морського транспорту. Згідно із коментованою нормою можливим є встановлення обмежень у використанні земель. Такі обмеження передбачені ч. З ст. 25 ЗУ "Про транспорт", за якою "[с]порудження на підходах до портів (каналів) мостових, кабельних і повітряних переходів, водозабірних та інших об 'єктів, а також: спорудження радіосистем у зоні радіонавігаційних об 'єктів погоджується з адміністрацією портів. "