Стаття 36. Земельні ділянки для городництва

1. Громадянам або їх об'єднанням із земель державної або комунальної власності можуть надаватися в оренду земельні ділянки для городництва.

2. На земельних ділянках, наданих для городництва, закладання багаторічних плодових насаджень, а також спорудження капітальних будівель і споруд не допускається.

3. На земельних ділянках, наданих для городництва, можуть бути зведені тимчасові споруди для зберігання інвентарю та захисту від непогоди. Після закінчення строку оренди зазначеної земельної ділянки побудовані тимчасові споруди підлягають знесенню власниками цих споруд за їх рахунок.

Загальна характеристика. Законодавство не визначає поняття "городництво". За таких умов його слід розглядати у загальномовному розумінні як вирощування овочевих культур в особистому господарстві (походження слова від іменника "город" вказує на те, що городництво первісно здійснювалося на огороджених ділянках садиб).

Таким чином, земельні ділянки для городництва за видом сільськогосподарських угідь є ріллею (див. ч. 2 ст. 22 ЗКУ). Рілля може перебувати у складі земель будь-якого сільськогосподарського підприємства (див. ст.ст. 24, 28, 31, 37 ЗКУ та коментар до них), у складі земель для ведення ОСГ (див. ст. 33 ЗКУ та коментар до неї). Городництво традиційно відрізняється від рільництва лише суб'єктом - у першому випадку йдеться про фізичну особу, у другому - сільськогосподарське підприємство.

Законодавство не містить критеріїв для розмежування городництва та обробітку ріллі (рільництва) у формі ведення фермерського господарства, іншого товарного сільськогосподарського виробництва, ОСГ.

До частини першої. Орендувати земельні ділянки для городництва можуть не лише громадяни та "їх об'єднання" (виходячи із визначення городництва, скоріш за все, законодавець мав на увазі групи громадян, а не об єднання громадян, яке у разі реєстрації стає юридичною особою - див.

ст. 14 ЗУ "Про об'єднання громадян"), а й іноземці, особи без громадянства. Це випливає із загального принципу свободи договору (п. З ч. 1 ст. З ЦК України), а також ст. 5 ЗУ "Про оренду землі". Ріллю можуть орендувати й юридичні особи, проте використання ними ріллі не підпадатиме під усталене розуміння городництва.

Поза сумнівом, земельні ділянки для городництва можуть орендуватися не лише із земель державної та комунальної, але й із земель приватної власності.

До частин другої та третьої. Оскільки городництво здійснюється на ріллі, цілком природно, що на ній забороняється спорудження капітальних будівель і споруд та закладення багаторічних насаджень (ч. 2 статті). І те, і інше можна робити лише після переведення ріллі у несільськогосподарські угіддя (для будівництва) або у багаторічні насадження (для закладення насаджень) за відповідною землевпорядною документацією.

4. З статті розвиває положення ч. 2. її слід тлумачити таким чином, що на земельних ділянках для городництва заборонене також і спорудження тимчасових будівель та споруд, крім тих, що призначені "для зберігання інвентарю та захисту від непогоди". Разом із тим, виглядає невиправданою безумовна вимога закону знести такі споруди після закінченню строку оренди. На наш погляд, вона поширюється лише на відносини із оренди земель державної та комунальної власності, про які йдеться у ч. 1 статті. При укладенні договору оренди земель приватної власності сторони цілком можуть відступати від даної вимоги, якщо споруди являють певну цінність для орендодавця.

Видається, що правила використання земельних ділянок для городництва слід було сформулювати більш загально, поширивши на ріллю в цілому.

<< | >>
Источник: Мірошниченко А. М., Марусенко Р. І.. Науково-практичний коментар Земельного кодексу України. - К., 2009. - 496 с.. 2009

Еще по теме Стаття 36. Земельні ділянки для городництва:

  1. Стаття 35. Земельні ділянки для садівництва
  2. Стаття 40. Земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва
  3. Стаття 33. Земельні ділянки особистих селянських господарств
  4. Стаття 42. Земельні ділянки багатоквартирних жилих будинків
  5. Гаранти права власності на земельну ділянку. Земельні спори
  6. Стаття 152. Способи захисту прав на земельні ділянки
  7. Стаття 132. Зміст угод про перехід права власності на земельні ділянки
  8. § 2. Способи захисту прав на земельні ділянки
  9. Стаття 24. Земельні ділянки державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій
  10. Стаття 28. Земельні ділянки сільськогосподарських підприєств
  11. Стаття 131. Набуття права власності на земельні ділянки на підставі інших цивільно-правових угод
  12. Стаття 4 1. Земельні ділянки житлово-будівельних (житлових) і гаражно-будівельних кооперативів
  13. Стаття 102-1.Підстави набуття і зміст права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови
  14. Глава 16-1 Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови
  15. Стаття 143. Підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку
  16. Стаття 145. Припинення права власності на земельну ділянку особи, якій земельна ділянка не може належати на праві власності
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Гражданский процесс - Гражданское право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Исполнительное производство - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Политология - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника -