Здійснення сімейних прав та виконання сімейних обов’язків

Учасники сімейних правовідносин мають різноманітні осо­бисті та майнові права й обов'язки.

Суб’єктивне сімейне право — це гарантована правом і зако­ном міра можливої або дозволеної поведінки учасника сімейних відносин.

1) можливість самому поводитися певним чином;

2) можливість вимагати певної поведінки від інших осіб;

3) можливість отримати захист порушеного права за допомо­гою суду, державних органів тощо.

Відповідно до ст. 14 СК сімейні права є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі.

Якщо дитина або особа, дієздатність якої обмежена, не може самостійно здійснювати свої права, ці права здійснюють батьки, опікун або самі ці особи за допомогою батьків чи піклувальника.

Сімейні права недієздатної особи здійснює її опікун.

Суб’єктивний сімейний обов’язок - це вид і міра належної поведінки особи.

Обов'язок може бути:

1) активного типу - полягає у вимозі до зобов'язаної особи вчинити певну дію (наприклад, батьки зобов'язані виховувати та утримувати свою дитину; один із подружжя за певних умов зо­бов'язаний надати утримання другому з подружжя);

2) пасивного типу - ґрунтується на існуванні правової забо­рони здійснювати певні дії. Заборона може бути прямою (міститися у нормі закону) або непрямою (випливає із самої суті відносин). Наприклад, опікун не має права перешкоджати спілкуванню дити­ни з її батьками та іншими родичами.

Відповідно до ст. 15 СК сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Якщо особа визнана недієздатною, її обов'язок особистого немайнового характеру припиняється у зв'язку з неможливістю його виконання. Майновий обов'язок недієздатної особи за її раху­нок виконує опікун.

4.