5.2. Угоди купівлі-продажу
Розглянемо варіант, за яким одна сторона угоди — «продавець» на виконання вимогукладеної угоди постачає товар другій стороні — «покупцеві», який є іноземним контрагентом, а розрахунки за товар проводяться у грошовій формі.
Тобто, концепція угоди купівліпродажу передбачає продаж товару за гроші. В цьому разі не суттєво, яким чином проводились розрахунки — попередньою оплатою, авансом чи у кредит.Перший та найголовніший документ, що регулює такі угоди w Конвенція Організації Об'єднаних Націй про договори купівліпродажу, ухвалена у 1980 році у столиці Австрії та відома під назвою — Віденська Конвенція, її положення застосовуються до договорів купівліпродажу товарів між контрагентами, які знаходяться у різних країнах, але до продажу товарів особистого користування, з аукціону, ці?"™* паперів, суден повітряного та водного транспорту, електроенергії не застосовуються. Слід зауважити, що Віденська Конвенція носить нормативний характер, її положення є нормами права. Проте контрагенти угоди купівліпродажу можуть відступати від положень Конвенції або змінювати їхню дію. Головна мета Віденської Конвенції — усунути суттєві неузгодженості національних законодавств країн контрагентів у разі укладення угод купівліпродажу та запропонувати умови угод, що не суперечать чинним вимогам національного законодавства, сприяти уніфікації
120
I
Гл. 5 Зовнішньоторговельні угоди
національних законодавств, які регулюють угоди купівліпродажу. Основні положення містять регулюючі підходи до укладення та виконання договорів купівліпродажу та сприяють проведенню комерційних переговорів, визначають права та обов'язки сторін угоди.
Ще один міжнародний документ — Гаазька Конвенція 1985 року. Вона визначила, аналогічно Віденській Конвенції, особливості міжнародного договору купівліпродажу та, на відміну від неї, поширила свої положення на договори, укладені щодо товарів на аукціонах і біржах, та електроенергії.
Особливістю Конвенції є те, що за нею контрагенти угоди самі обирають право, яке регулюватиме їхні торговельні відносини. Крім того, наміри сторін стосовно права має бути визначено у самій зовнішньоторговельній угоді. Водночас підкреслюється, що відсутність в угоді визначення, яке саме право має зверхність в даному разі, означає, що верховенство має право країнипродавця.Конвенцією передбачається, що право країнипокупця має зверхність у разі укладення зовнішньоторговельної угоди у країні імпорту (покупця), або коли угодою передбачено виконання продавцем обов'язків стосовно товару в країні покупця. Крім того, право країнипокупця застосовується до угод, які було укладено в результаті торгів, визначених покупцем. Водночас, Конвенцією дозволяється застосування до укладених угод іншого права.
На думку автора, міжнародним документом, що регулює зовнішньоторговельні угоди, є Міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів — Інкотермс90, які для кожної з умов поставки товарів застерігають обов'язки покупця та продавця, момент переходу ризику випадкової втрати або пошкодження товарів від продавця до покупця. Проте, вони не визначають моменту переходу права власності на товар. Деякими авторами [29] угоди купівліпродажу класифікуються за ознаками одноразової або періодичної поставки товару та розрахунками у грошовій або у товарній формі. Віднесення угод з розрахунками у товарній формі до угод купівліпродажу принципово можливе, але той самий автор відносить їх до угод зустрічної торгівлі, які розглядатимуться у наступному підрозділі книги.
Таким чином, міжнародними регулюючими документами визначаються основні умови угод купівліпродажу, по
121
С. Терещенко Основи митного законодавства України
рядок їх укладення та виконання, право, яке застосовується до цих договорів, моменти переходу ризиків з доставки товарів від продавця до покупця та момент набуття права власності на товар. Особливістю угод купівліпродажу є наявність розрахунків за товар у грошовій формі. В цьому разі не суттєво, яким чином вони проводитимутися — попередньою оплатою, авансом або у кредит.